07 лютого 2022 р. Справа № 120/13113/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Шемети І.В. про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,
До Вінницького окружного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) , яка подана його представником - адвокатом Чернілевською Р.В. (далі - адвокат Чернілевська Р.В., представник позивача), до інспектора сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Шемети І.В. (далі- інспектор СПДН Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Шемета І.В., відповідач) про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.09.2021 відповідачем було винесено терміновий заборонний припис серії АА за №036178, яким ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід в місце проживання постраждалої особи, перебування в місці проживання постраждалої особи та заборонено контактувати з постраждалою особою. Однак, позивач вважає, що оскаржуваний припис винесено безпідставно, за відсутності доказів вжиття з боку органів Національної поліції України заходів щодо здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для прийняття такого рішення та оцінки усіх можливих ризиків.
Ухвалою від 18.10.2021 дану позовну заяву залишено без розгляду та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто останнім 26.10.2021 шляхом викладення позовної заяви в новій редакції.
Надалі ухвалою від 01.11.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, цією ухвалою встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву, а також витребувано у відповідача докази, необхідні для розгляду справи, а саме належним чином засвідчені копії матеріалів, що слугували підставою для винесення термінового заборонного припису серії АА за №036178 від 29.09.2021.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження від 01.11.2021 отримав 04.11.2021, що підтверджується розпискою про вручення, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
У той же час, у зв'язку з ненаданням відповідачем тих доказів, про які було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд наступною ухвалою від 23.12.2021 витребував у Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області належним чином засвідчені копії матеріалів, що слугували підставою для винесення стосовно ОСОБА_1 термінового заборонного припису серії АА за №036178 від 29.09.2021, який складений інспектором сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Шеметою І.В.
31.12.2021 на виконання вимог цієї ухвали суду, Головним управління Національної поліції у Вінницькій області надано копії матеріалів, на підставі яких складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА за №036178 від 29.09.2021.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2021 шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.
29.09.2021 позивач перебував в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем його реєстрації. В цей же день між позивачем та його колишньої дружиною - ОСОБА_4 виник конфлікт. Як наслідок, ОСОБА_4 викликала працівників поліції, стверджуючи, що позивачем вчинено щодо неї фізичне та психологічне насильство.
29.09.2021 о 19 годині 47 хвилин інспектором СПДН Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Шеметою І.В. складено протокол прийняття заяви про вчинене адміністративне правопорушення, а також взято пояснення у постраждалої особи ОСОБА_4 , а також у осіб, які були свідками конфлікту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Поряд із тим, з даного приводу було опитано позивача, який підтвердив наявність конфлікту між ним і його колишньою дружиною ОСОБА_4 , однак факт вчинення протиправних дій заперечував.
У заяві ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 вчинив стосовно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а також просила прийняти міри профілактичного характеру до її колишнього чоловіка.
За результатами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, 29.09.2021 інспектором СПДН Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Шеметою І.В. складено терміновий заборонний припис серії АА №036178 строком на 10 діб стосовно кривдника у зв'язку із вчиненням 29.09.2021 ОСОБА_1 фізичного та психологічного домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_4 .
Відповідно до вказаного термінового заборонного припису ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 , та в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою у період з 20 години 00 хвилин 29.09.2021 по 20 годину 00 хвилин 09.10.2021.
Незгода позивача із прийнятим відносно нього заборонним приписом, зумовила звернення останнього до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зважає на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII від 07 грудня 2017 року (надалі - Закон №2229-VIII).
Пунктом 3 статті 1 Закону №2229-VIII визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII).
При цьому, запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII).
Статтею 6 Закону визначено суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
За приписами частини 1 статті 10 Закону №2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, законодавець передбачив, що формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи є психологічне насильство. При цьому, саме на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Статтею 25 Закону №2229-VIII передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
При цьому, визначено що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
На реалізацію частини 11 статті 25 Закону №2229 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 серпня 2018 року №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (надалі - Порядок №654).
Пунктом 1 Порядку №654 визначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків (пункт 2 Порядку №654).
При цьому, при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності) (пункт 5 Порядку №654).
Водночас, процедура проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства визначена Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 (надалі - Порядок №369/180).
Пунктом 4 розділу I Порядку №369/180 визначено, що оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством (пункт 5 розділу I Порядку №369/180).
Процедура оцінки ризиків вчинення домашнього насильства передбачена розділом II Порядку №369/180, відповідно до якого оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції "Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи" форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них.
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Дві відповіді "Так" на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки. Відповідь "Так" на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки. Відповідь "Так" на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки. Якщо на всі запитання отримано відповіді "Без відповіді /Невідомо", поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Після проведення оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції долучає форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства до матеріалів, зібраних за фактом такого насильства.
Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). При цьому, терміновий заборонний припис виноситься за результатами оцінки ризиків, які враховуються поліцейським уповноваженого підрозділу поліції під час винесення такого припису.
Відтак, у разі звернення постраждалої особи із заявою щодо вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції повинен здійснити перевірку інформації, що зазначена у відповідній заяві, встановити форму домашнього насильства, а також пересвідчитися у тому, що таке дійсно створило безпосередню загрозу життю чи здоров'ю постраждалої особи.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджував, що відповідачем не було надано оцінку відносинам між колишнім подружжям, не перевірена інформація щодо наявності підстав для винесення оскаржуваного припису. Однак з такими доводами позивача суд погодитись не може.
Як вбачається з Форми оцінки вчинення домашнього насильства від 29.09.2021, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідачем здійснено оцінку рівня небезпеки з урахуванням відповідей "так" на питання за номерами 1, 2, 3, 4, 7, 8, 10, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 26, 27. Тобто, наведене відповідає високому рівню небезпеки.
Пункт 2 розділу ІІ Порядку № 654: під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Така оцінка відповідача відповідає приписам абз.1 п.6 розділу ІІ Порядку №369/180, а тому дії відповідача щодо винесення тимчасового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 вчинені у відповідності до вимог діючого законодавства.
Доводи позивача про те, що відповідачем під час складання термінового заборонного припису не надано доказів які б підтверджували проведення бесіди із постраждалою особою, а також не стверджено документально чи показами свідків наявність загрози життя чи здоров'я ОСОБА_4 також не відповідають дійсності.
Згідно з п.5 розділу II Порядку №654 при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Так, із долучених до матеріалів справи доказів слідує, що 29.09.2021 на лінію 102 надійшло звернення ОСОБА_4 про вчинення відносно неї домашнього насильства її колишнім чоловіком ОСОБА_1 .
Згідно заяви ОСОБА_4 від 29.09.2021 вона просила прийняти міри профілактичного характеру до свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який за місцем проживання вчинив сварку в ході якої ображав її нецензурними словами, вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, вказане ОСОБА_4 також підтвердила у своїх поясненнях від 29.09.2021.
Поряд із тим, дані твердження ОСОБА_4 підтверджуються письмовими поясненнями осіб, які стали свідками конфлікту ОСОБА_7 (доньки ОСОБА_4 ) та ОСОБА_6 від. 29.09.2021.
Окрім того, з даного приводу також було опитано і позивача, який у своїх поясненнях від 29.09.2021 підтвердив наявність конфлікту між ним і його колишньою дружиною ОСОБА_4 , однак факт вчинення протиправних дій заперечував.
Відтак, дослідивши оскаржуваний припис, суд зазначає, що він складений чітко та послідовно, у відповідності до норм чинного законодавства, виходячи з характеру ситуації, що мала місце 29.09.2021 між колишнім подружжям та емоційно-психологічного стану кожного з них. При цьому оцінка ступенів ризиків вчинення домашнього насильства, яка була здійснена відповідачем, цілком та повністю дозволяла йому дійти висновку про необхідність винесення відносно кривдника термінового заборонного припису.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У справі “ЛЕВЧУК ПРОТИ УКРАЇНИ” (LEVCHUK v. UKRAINE) (Заява №17496/19) (п.п. 79 - 80) Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи державної влади мають позитивне зобов'язання розробити та застосувати належну нормативно-правову базу, що забезпечить ефективний захист від актів домашнього насильства (див., зокрема, рішення в справах “Беваква та С. проти Болгарії” (Bevacqua and S. v. Bulgaria), No 71127/01, n. 65, від 12 червня 2008 року; “А. проти Хорватії” (A. v. Croatia), No55164/08, п. 60, від 14 жовтня 2010 року; “Хайдуова проти Словаччини” (Hajduova v. Slovakia), No2660/03, п. 46, від 30 листопада 2010 року). У зв'язку з цим Суд постановив, зокрема, що там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див., mutatis mutandis, рішення в справі “Ірина Смірнова проти України”, Nol870/05, пп. 71 та 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка повинна належним чином брати до уваги особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя (див., mutatis mutandis, згадане вище рішення в справі “Хайдуова”, п. 46, та “Ірина Смірнова”, там само). Якщо встановлено, що на конкретну особу націлені систематичні дії, і за ними ймовірно йтимуть подальші випадки насильства, окрім реагування на конкретні випадки, органам влади може бути запропоновано вжити відповідних заходів загального характеру для боротьби з основною проблемою та запобігання жорстокому поводженню в майбутньому (див. рішення у справах “Дордевіч проти Хорватії” (Bordevic v. Croatia) No41526/10, пп. 92-93 та 147-49, ЄСПЛ, 2012 р.; та Ірини Смірнової, цитоване вище, там само).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на таких засадах:
1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства;
5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства;
7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб;
8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку;
9) ефективна взаємодія суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об'єднаннями, неурядовими організаціями, засобами масової інформації та іншими заінтересованими особами.
Доводи позивача наведені у позовній заяві не спростовують висновків суду і не містять підстав для визнання оскаржуваного припису протиправним чи необґрунтованим.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскаржуваний тимчасовий заборонний припис серії АА за №036178 від 29.09.2021, який складений інспектором сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Шеметою І.В. відносно кривдника ОСОБА_1 , винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Порядком №654, а тому передумов для його скасування в суду не має.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин діяв у відповідності до положень діючого законодавства, а отже не порушив право позивача. За таких обставин заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 07.02.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: інспектор сектору протидії домашньому насильству Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Шемета І.В. (вул. Пирогова, 4а, м. Вінниця, 21018)
Суддя Слободонюк Михайло Васильович