24 січня 2022 р. № 400/8002/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 72 619,63 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 72619,63 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на орендну плату за 2020 рік та пені на користь Державного бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з податку на орендну плату перед бюджетом становить 72619,63 грн. Заборгованість з податку на орендну плату виникла в результаті: нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 16.09.2020 року №0021495306 на суму 3126,96 грн. та згідно нарахування пені у розмірі 69492,67 грн. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.10.2021 року на виконаня ухвали суду від 20.09.2021 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнення до позовної заяви (уточнену позовну заяву) із зазначенням в її прохальній частині періоду, за який підлягає стягненню сума податкового боргу у розмірі 72 619,63 грн..; виду податку, за яким виник податковий борг; особи, на користь якої підлягає стягненню сума податкового боргу.
Ухвалою від 23.10.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/8002/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що повідомлення-рішення №0021495306 від 16.09.2020 року та податкову вимогу ОСОБА_1 ніколи не отримував, жодної заборгованості перед бюджетом ОСОБА_1 також не має. Оскільки податкове повідомлення - рішення не направлялось відповідачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення, зобов'язання є неузгодженим. Також вказав, що згідно змісту позову податкова вимога направлена відповідачу 25.05.2009 року №2/71, а повідомлення-рішення №0021495306 від 16.09.2020 року, хоча згідно норм ПК України, події направлення податкової вимоги передує саме направлення та вручення повідомлення- рішення.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що на дату винесення вимоги від 25 травня 2009 року №2/71 у ОСОБА_1 існував податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 64 117,73 грн. на яку нараховувалась пеня у зв'язку з чим Очаківська ОДПІ звернулася до ДВС Очаківського міськрайонного управління юстиції про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 в сумі 64 333,58 грн. У зв'язку зі стягненням податкових зобовязань після встановленого строку у відповідача виникла пеня 69 492,67 грн., за несвоєчасну сплату податку. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст.59 ПК України). Отже положеннями ПК України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Згідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.12.2002 року по теперішній час. За цей період податкові повідомлення-рішення надсилались на адресу реєстрації ОСОБА_1 як фізичній особі, а саме: АДРЕСА_1 . Вірною адресою для направлення податкових повідомлень-рішень вважається адреса вказана в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Податкова вимога та податкове повідомлення - рішення було направлено відповідачу за адресою, яка зазначена в державцем реєстрі фізичних осіб.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у ОСОБА_1 існував податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 64 117,73 грн. на яку нараховувалась пеня у зв'язку з чим Очаківська ОДПІ звернулася до ДВС Очаківського міськрайонного управління юстиції про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 в сумі 64 333,58 грн. У зв'язку зі стягненням податкових зобовязань після встановленого строку у відповідача виникла пеня 69 492,67 грн., за несвоєчасну сплату податку.
З підстав наявності у відповідача несплаченого боргу ГУ ДПС в Миколаївській області винесено податкову вимогу форми «Ф2» №2/71 від 25.05.2009 року, направлено останню на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, яка отримана ним 17.06.2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Крім того, згідно з розрахунком податкової заборгованості за відповідачем рахується податкова заборгованість за несплату податку на орендну плату перед бюджетом в розмірі 3126,96 грн.
Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення від 16.09.2020 року №0021495306 на суму 3126,96 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ОСОБА_1 поштовим зв'язком та повернулось до податкового органу без вручення.
Отже, сума податкового зобов'язання, що виникла в результаті несплати відповідачем заборгованості згідно податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, не погашена відповідачем та, як підтверджується матеріалами справи - у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 72619,63 грн.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати сум грошових зобов'язань у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (п.58.1 ст.58 ПК України).
Крім того, у разі несплати в установлений строк грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, застосовується штраф та нараховується пеня у порядку та розмірах, передбачених статтями 126 і 129 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно з пунктом 129.1. статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення (підпункт 129.3.4-1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).
Як вже встановлено судом, податковий борг, який рахується за відповідачем, нараховано позивачу згідно податкової вимоги форми «Ф2» №2/71 від 25.05.2009 року за несвоєчасну сплату податку на суму 69 492,67 грн. та податкового повідомлення-рішення від 16.09.2020 року №0021495306 на суму 3126,96 грн., які направлені на адресу відповідача поштовим зв'язком.
Податкове повідомлення-рішення від 16.09.2020 року №0021495306 направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) поштовим зв'язком та повернулось до податкового органу без вручення.
Відповідно положень п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане відповідачем не заперечувалося.
Таким чином, суд вважає, що винесене у відношенні відповідача податкове повідомлення-рішення було направлено за податковою адресою та вважається врученим належним чином.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Сторонами не надано до суду доказів оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а також згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", а також даних Єдиного Державного реєстру судових рішень, інформації щодо стадій розгляду судових справ, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку відповідачем оскаржено не було.
Оскільки, матеріали справи не місять доказів оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку, сума є узгодженою, але не сплаченою у встановлені строки.
Отже, відносно відповідача нараховані грошові зобов'язання, які є узгодженими. Вказані грошові зобов'язання не сплачені відповідачем.
Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було виставлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф2» №2/71 від 25.05.2009 року.
Відповідачем не виконано податкову вимогу «Ф2» №2/71 від 25.05.2009 року та станом на дату прийняття рішення доказів оскарження вищевказаної вимоги до суду також не надано.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, податкова вимога «Ф2» №2/71 від 25.05.2009 року, отримана відповідачем 17.06.2009 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою.
Доказів, які б спростовували факт існування за позивачем заборгованості, до суду також не надано.
Наявність податкового боргу відповідача підтверджена податковим органом.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При цьому, пунктом 41.2 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Таким чином, позивач є органом державної влади, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми недоїмки (заборгованості) у розмірі 72619,63 грн., вказана сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб'єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч.2 ст.139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 72619,63 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 72619,63 грн., який виник у зв'язку з несплатою податку на орендну плату за 2020 рік та пені на користь Державного бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.01.2022 року.
Суддя Г. В. Лебедєва