Ухвала від 24.01.2022 по справі 400/12722/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 січня 2022 р. справа № 400/12722/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо вiдмови в перерахунку пенсії позивачки;

- зобов'язати відповідача перерахувати пенсію з урахуванням всіх видів грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.12.2010 року з урахуванням премії у розмірі 156,04%.

Ухвалою від 30.12.2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а позовну заяву залишив без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Для усунення недоліків позивачці необхідно було подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих підстав.

17.01.2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали, позивачка подала клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Клопотання мотивоване тим, що позивачка не є спеціалістом з питань призначення пенсій та не знала, які саме види грошового забезпечення враховувались при призначенні пенсії. Як вказує позивачка, вона вела постійні переписки з пенсійним фондом для отримання матеріалів пенсійної справи та не отримувала відповідей внаслідок негативного ставлення до неї начальника відділу з питань військових пенсій пенсійного органу. Також позивачка зазначає, що відсутнє строкове обмеження стосовно виплати пенсії за минулий час.

Вирішуючи подане позивачкою клопотання, суд враховує наступне.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що строк звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ухвалі про залишення позову без руху, суд дійшов висновку, що датою, з якою суд пов'язує початок перебігу строку на звернення до суду, є січень 2011 року - наступний місяць після призначення позивачці пенсії.

Не заслуговують на увагу суду посилання позивачки, що вона намагалась вирішити питання про перерахунок пенсії з урахуванням премії у розмірі 156,04% позасудовим шляхом (подання скарги до прокуратури Миколаївської області в 2011 році, листування з пенсійним органом, тощо), оскільки позивачка не повинна була чекати будь-яких відповідей на заяви, скарги протягом 10 років, адже в даній категорії справ адміністративне судочинство встановлює строк звернення з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. До того ж, позивачка мала можливість подати клопотання про витребування необхідних доказів судом (матеріалів пенсійної справи).

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19.

Суд повторно звертає увагу позивачки, що отримання нею листів відповідача від 13.05.2021 року, 01.09.2021 року та 04.11.2021 року у відповідь на її заяви не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через більше як 10 років після отримання пенсії.

Той факт, що позивачці невідомий порядок розрахунку та складові її пенсії, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а лише підтверджує висновок суду, зазначений вище.

Щодо виплати пенсії за минулий час, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, виплата пенсії за минулий час може проводитись без обмеження строку лише у випадку, якщо така пенсія нарахована, але не виплачена з вини органу.

Проте, як свідчать матеріали справи, позивачка не погоджується з розміром пенсії, що їй нарахований, оскільки при призначенні пенсії відповідач не врахував розмір премії позивачки.

Відтак, пенсія позивачці не нараховувалась та не виплачувалась у тому розмірі, в якому, як вважає позивачка, мала бути нарахована, тому вищезазначена норма ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і так само ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може бути застосована до спірних правовідносин.

Таким чином, застосуванню підлягає норма КАС України, яка обмежує строк звернення шестимісячним терміном, який позивачка пропустила, адже предметом позову є право позивачки на пенсію з урахуванням премії.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19: " ... З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

... До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі."

Отже, із змісту матеріалів справи та клопотання про поновлення строку звернення до суду, не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали позивачці своєчасно звернутись до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав пропуску строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суд роз'яснює позивачці, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення позовної заяви, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

2. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А. О. Мороз

Попередній документ
103149188
Наступний документ
103149190
Інформація про рішення:
№ рішення: 103149189
№ справи: 400/12722/21
Дата рішення: 24.01.2022
Дата публікації: 15.02.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (17.02.2025)
Дата надходження: 13.12.2021
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії