про повернення позовної заяви
17 січня 2022 р. № 400/12038/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою від 06.12.2021 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 без руху та надав строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд попередив позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу (пункт 3 резолютивної частини ухвали від 06.12.2021).
Спосіб усунення недоліків позовної заяви суд визначив шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали;
- доказів на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, що подається на виконання цієї ухвали (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції);
- копії позовної заяви, що подається на виконання цієї ухвали, та доказів на підтвердження зазначених у ній обставин (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції).
Суд детально мотивував залишення позовної заяви без руху, зазначивши в ухвалі від 06.12.2021 про таке.
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за весь період проходження військової служби.
З наведеного формулювання позовних вимог неможливо установити спірний період, а тому і в повному обсязі зміст зобов'язання, яке позивач просить суд покласти на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач посилається на обставину початку 25.06.2005 проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 та звільнення з військової служби з Військової частини-польова пошта НОМЕР_3 07.12.2016.
Позовні вимоги заявлені до Військової частини НОМЕР_1 .
У військовому квитку позивача записи про проходження служби зроблені лише посадовою особою Військової частини-польова пошта НОМЕР_3 .
Позивач зазначив, що «Військова частина-польова пошта НОМЕР_3 » та «Військова частина НОМЕР_1 » є наступними найменуваннями Військової частини НОМЕР_4 .
До позовної заяви позивач не додав доказів на підтвердження зміни умовного найменування військової частини, в якій він проходив військову службу.
Відсутність такого доказу зумовлює неможливість оцінити на предмет достатності надані позивачем копію військового квитка і витяг з наказу командира Військової частини-польова пошта НОМЕР_3 від 07.12.2016 № 369.
Також, посилаючись на ненарахування і невиплату позивачу відповідачем індексації грошового забезпечення, позивач не подав жодного доказу на підтвердження такої обставини.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно з частиною п'ятою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності до позовної заяви додається, серед іншого, клопотання позивача про витребування доказів.
Позивач не зазначив у позовній заяві про неможливість подання зазначених вище доказів та не заявив клопотання про їх витребування в порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі зазначеного в ухвалі від 06.12.2021 про залишення позовної заяви без руху суд дійшов висновку, що позивачу належить оформити позовну заяву відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: чітко зазначити в прохальній частині позову період, за який позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення; подати докази обставин, на які позивач посилається в позовній заяві (з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальій частині цієї ухвали).
12.01.2022 до суду надійшла „Заява про усунення недоліків”, підписана представником позивача ОСОБА_2 .
У цій заяві представник позивача зазначає, що директиви про зміну найменування військових частин не перебувають у вільному доступі для громадян України, а зазвичай видаються для службового користування. Представник позивача додав до заяви текст рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі № 400/4337/19, роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень, та зазначив, що у цьому рішенні суду Миколаївський окружний адміністративний суд підтвердив вказану позивачем інформацію про зміну найменувань військової частини.
Суд дослідив текст відповідного рішення та вказує, що у цьому рішенні суду не установлено жодних обставин щодо того, що „Військова частина-польова пошта НОМЕР_3 ” та „Військова частина НОМЕР_1 ” є наступними найменуваннями Військової частини НОМЕР_4 .
Отже, доказів зміни умовного найменування відповідача, так само як і доказів ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення позивач не подав, клопотання про їх витребування не заявив.
Ухвалою від 06.12.2021 про залишення позовної заяви без руху суд роз'яснював позивачу можливість звернення до суду з клопотанням про витребування доказів.
У „Заяві про усунення недоліків” представник позивача, з посиланням на частини другу, четверту статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, наголосив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Представник позивача зазначив, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Адміністративний суд, дійсно, має відповідні повноваження, але розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України). Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України). У позовній заяві належить зазначати зміст позовних вимог (пункт 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України покладає на учасника справи чітко визначені процесуальні обов'язки та висуває вимоги до позовної заяви, що повинні виконуватися особою, яка звертається до суду з позовом.
Позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині ухвали від 06.12.2021 про залишення позовної заяви без руху, тобто із чітко зазначеним у прохальній частині позову періодом, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, позивач не подав, так само як і її копії.
Жодних пояснень причин відсутності у прохальній частині позову інформації щодо періоду, протягом якого відповідач, за твердженням позивача, порушував його право, позивач і його представник суду не надали.
Клопотання про витребування доказів позивач та його представник не заявили, про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви не клопотали (у разі недостатності наданого часу для підготовки клопотання про витребування доказів).
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на доступ до суду не є абсолютним.
Суд переконаний, що вимога про чітке формулювання позовних вимог (у цьому випадку - із зазначенням періоду, за який позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення) та подання доказів або у разі неможливості їх подати - заявлення клопотання про їх витребування - не може становити для позивача та його представника надмірного тягаря.
Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в установлений судом строк.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, позовну заяву належить повернути.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом першим частини четвертої статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву повернути.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна