17 січня 2022 р. № 400/2781/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 15.03.2021 № 141/03.04-п;зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправним і скасувати рішення від 15.03.2021 № 141/03.04-п Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIIІ з 11.03.2021 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування.
Ухвалою від 27.04.2021р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадежння відпоідно до ст.260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
В обгрунтування позову позивач вказав, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та одержує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 11.03.2021 року позивач звернулася до відповідача з заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII (далі - Закон № 889). Рішенням від 15.03.2021 року відповідач відмовив в переведенні на вказаний вид пенсії, оскільки раніше була призначена пенсія за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон 1058). Крім того, відповідач в зазначеному вище рішенні вказав, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадаї, віднесених до категорій посад державних службовців.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу".
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк, відповідно до якого відповідач позовну заяву не визнає та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону мають державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад.
Відповідач вказав, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до посад на державній службі. Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону № 889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відповідно до п.11 ч.3 ст.3 Закону № 889 дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Враховуючи, що у позивача станом на дату подання позовної заяви відсутній необхідний стаж державної служби, тому позовні вимоги задоовленню не підлягають.
Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
11.03.2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про переведення її на пенсію державного службовця за віком.
До заяви від 11.03.2021р.позивач додала такі документи:
довідку від 04.03.2021 № 18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
довідку від 04.03.2021 № 19 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
трудову книжку.
Відповідач, рішенням від 15.03.2021р. за № 141/03.04-п, відмовив позивачу в переведенні на пенсію державного службовця за віком у зв'язку із тим, що у позивача відсутній необхідний стаж на посадах віднесених до відповідної категорії посад державної служби визначених ст.37 Закону України 3723 та відсутній запис в трудовій книжці про встановлення рангу державного службовця.
Вважаючи відмову та рішення відповідача від 15.03.2021р. протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 1 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.
Як було встановлено судом, відповідач вказує в рішенні від 15.03.20210р., що підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державної служби, періодів роботи позивача з 20.10.1976 року на різних посадах в орагнах місцевого самоврядування, немає, оскільки відповідно до записів трудової книжки позивача та посад на яких вона працювала в державних органах неможливо віднести посади які на той час обіймала позивач до посад державних службовців, тому що такі посади не віднесені до відповідних категорій нових посад державних службовців визначених ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ (який втратив чинність 0.05.2016р.) та актами КМУ.
З цього приводу суд зазначає наступне.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV.
Для чоловіків зазначений вік визначається статтею 26 Закону №1058-IV та становить 60 років.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відтак, як вже зазначалось, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 у справі №607/2474/17.
Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом із цим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01.05.2016 посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України 1058, але працює на посаді головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Миколаївської міської ради з 03.02.220р. по теперішній час, тобто позивач досягла пенсійного віку встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (55 років), має відповідний страховий стаж, в тому числі понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Виходячи з оскаржуваного позивачем рішення від 15.03.2021р., відповідачем не враховано до стажу роботи позивача на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державної служби, періоди роботи позивача з 1999 року в органах місцевого самврядування.
Проте, як встановлено судом, та підтверджено записами трудової книжки позивача, яка є основним документом, що підтверджує страховий стаж особи, вбачається що ОСОБА_1 20.05.1994 року прийняла присягу державного службовця, з 01.08.1996 року працювала в управлінні освіти Миколаївського місьвиконкому на різних посадах, а 15.04.2003р. прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.
В різні періоди роботи позивачу як посадовій особі присвоювались різні ранги.
Крім того, згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (а.с.21-24) позивач є державним службовцем 9 рангу та має право на 40% надбавки за вислугу років, тобто за стаж державної служби.
Частинами 2, 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-III встановлено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.
З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу".
Статтями 14, 15 вказаного вище закону № 2493-ІІІ визначено класифікації посад в органах місцевого самоврядування та ранги посадових осіб органів місцевогоо самоврядування.
Станом на час прийняття рішення в даній справі, позивач працює на посаді головного спеціаліста відділу по роботі зі зверненнями громадян департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Миколаївської міської ради.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не врахував ОСОБА_1 до стажу державного службовця періоди роботи з 09.02.1993 року по теперішній час в органах виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Отже, позивач має право на пенсію з урахуванням положень пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправним.
Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Тому, з врахуванням вищезазначених правових актів, довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , позивачу мають бути враховані при переведенні на пенсію відповідно до Закону №889 всі періоди роботи в органах місцевого самоврядування згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 .
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, у даному випадку спірні правовідносини стосуються переведення позивача на інший вид пенсії, ніж той, що він отримував раніше, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, за нормами частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 15.03.2021 № 141/03.04-п.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з 11.03.2021р., з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00грн., сплачений квитанцією від 19.04.201р. №59192.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов