25 січня 2022 року справа №380/3931/21
провадження № П/380/3990/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Матящука В.К.,
представника відповідача Онищака М.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 19.02.2021 №54 - о/с, яким відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону України «Про Державну службу», наказу Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №198 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на 2020 рік» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 01 березня 2021 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців; зобов'язати вчинити певні дії, а саме: поновити ОСОБА_1 в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, на посаді, з якої було незаконно звільнено, або на рівнозначній слідчій посаді в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з 02 березня 2021 року; зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 по день прийняття судового рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п.п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100; допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, яку займав до звільнення (або на рівнозначній посаді), та зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, та щодо стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць; зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 жовтня 2020 року наказом директора ТУ ДБР у м. Львові № 188-о/с «Про попередження працівників» вирішено попередити персонально працівників ТУ ДБР у м. Львові про вивільнення, посади яких скорочуються. 26.10.2020 ОСОБА_1 вручено повідомлення директора ТУ ДБР у м. Львові № 12-12-26822вих20 про наступне вивільнення по закінченню 30 днів з моменту вручення цього попередження. Проте, упродовж 2020 року та січня 2021р. ОСОБА_1 звільнено не було, про наявність нового штатного розпису в управлінні на 2021р. позивача повідомлено не було, позивач продовжував виконувати свої службові обов'язки та вважав, що попередження від 22.10.2020 про наступне вивільнення втратило чинність. Наказом від 28.01.2021 № 19-о/с внесено зміни в наказ щодо наступного вивільнення працівників, а саме словосполучення «х 31 січня 2021 року) замінено на словосполучення «з 28 лютого 2021 року». Проте, звільнений позивач був з 01 березня 2021р., а не 28.02.2021, тобто поза межами терміну звільнення, який був визначений в наказі від 28.01.2021. Позивач зазначає, що як учасник бойових дій має переважне право на залишення на роботі при скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.
Позивач вважає, що рішення про його звільнення прийнято з порушенням норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», яким передбачено продовження здійснення повноважень слідчими органів ДБР при визнанні цих посад посадами рядового і начальницького складу, не уповноваженою особою та за відсутності фактичного скорочення посади, а також відсутності доказів проходження ним відповідного конкурсу.
Ухвалою від 23.03.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 22.04.2021.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає що Законом України «Про Державне бюро розслідувань» не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом. Служба в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності, які є відмінними від вимог служби у Державному бюро розслідувань на посадах державної служби. Вказує, що оскаржувані накази видано у межах повноважень директора ТУ ДБР у м. Львові. Посаду державної служби - слідчого третього слідчого управління ТУ ДБР у м. Львові скорочено з 28.02.2021, про що позивач був обізнаний, попереджався під особистий підпис 26.10.2020. 01.03.2021 (у найближчий робочий день) ОСОБА_1 звільнено з посади державної служби. Вакантної посади державної служби в ТУ ДБР у м. Львові («слідчо-оперативної посади»), на яку міг бути переведений державний службовець ОСОБА_1 не було. Позивач не був обмежений або позбавлений права і можливості брати участь у конкурсі в ТУ ДБР у м. Львові. Законодавство не передбачало підстав щодо наявності у відповідача обов'язку пропонувати при звільненні позивачу будь-яку вакантну посаду державної служби у ТУ ДБР у м. Львові.
22.04.2021 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи на 25.05.2021.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
25.05.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.06.2021.
17.06.2021 прийнято ухвалу про витребування доказів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 26.08.2021.
26.08.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.09.2021.
23.09.2021 відкладено розгляд справи на 19.10.2021.
19.10.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.11.2021.
09.11.2021 відкладено розгляд справи до 07.12.2021.
07.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.01.2021.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 62-о/с від 06.05.2020 «Про призначення» ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, як обраного за конкурсом з 07 травня 2020 року з випробувальним строком 6 місяців.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 113-о/с від 20.10.2020 «Про продовження строку випробування ОСОБА_1 », продовжено ОСОБА_1 , слідчому Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, строк випробування на 05 календарних днів, у зв'язку із перебуванням під час випробування у щорічній відпустці та відпустці без збереження заробітної плати.
Наказом Державного бюро розслідувань від 03.11.2020 № 664-ос «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » присвоєно ОСОБА_1 , слідчому третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, з 12 листопада 2020 року 7 (сьомий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має військове звання «капітан юстиції».
22.10.2020 наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 188-о/с «Про попередження працівників» вирішено персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Львові про наступне вивільнення, посади яких скорочуються. 1.1. - з 30 листопада 2020р. (додаток 1); 1.2 - з 22 грудня 2020р. (додаток 2); 1.3. - з 31 грудня 2020р. (додаток 3); 1.4. - з 31 січня 2021р. (додаток 4).
28.01.2021 наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 19 о/с «Про внесення змін до наказу» у підпункті 1.4 пункту 1 наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 22 жовтня 2020 № 188-о/с «Про попередження працівників» словосполучення « 31 січня 2021 року» замінено на словосполучення «з 28 лютого 2021 року».
26.10.2020 ОСОБА_1 ознайомлений з письмовим попередженням про наступне вивільнення від 22.10.2020 № 12-12-26822вих20, згідно якого у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові відповідно до наказу від 20.10.2020 року №198 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік», позивача попереджено про наступне скорочення посади слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові через 30 календарних днів з моменту вручення попередження.
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові № 54-о/с від 19.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 01 березня 2021 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Не погодившись з зазначеним наказом позивач звернувся до суду.
Відповідно до приписів частини 2 та 3 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-VII, (в редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду слідчого третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в місті Львові, служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон №889) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до статті 1 Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній до 27.12.2019) державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Отже, законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно Закону України «Про державну службу» та державної служби особливого характеру, згідно Закону України «Про Державне бюро розслідувань», встановив певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців, у тому числі введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців Державного бюро розслідувань.
При цьому, враховуючи правовий статус Державного бюро розслідувань, державні службовці, які працюють у вказаному правоохоронному органі на відміну від державних службовців органів виконавчої влади мають певні особливості вступу, проходження та припинення державної служби, які визначені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про Державне бюро розслідувань».
З матеріалів справи встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивача, копія якої міститься матеріалах адміністративної справи позивач у період із 07.05.2020 по 01 березня 2021 перебував у трудових відносинах із ТУ ДБР розташованому у м. Львові та мав статус державного службовця.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (ст.ст. 87, 87-1 цього Закону)
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні позивача відповідач керувався п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення та підлягала застосуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 87 Закону №889, в редакції Закону №440-IX від 14.01.2020, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.
Так, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов'язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується та позивачем не заперечується, що його було попереджено про наступне звільнення.
Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз'яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») від 20.02.2020 №86 р/з» згідно з якими при звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889 на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній до 27.12.2019) державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Верховна Рада України, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, 03 грудня 2019 року прийняла Закон № 305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.
Зокрема, Законом №305 внесено зміни у ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №6, ст. 55 із наступними змінами).
Так, згідно зі статтею 1 Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній з 27.12.2019) державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Отже, із Законом України від 03.12.2019 №305 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності з 27.12.2019 відбулась зміна правового статусу Державного бюро розслідувань: з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-VII (далі - Закон №794, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону №794 трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 14-3 Закону №794 передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".
Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що у чинному штатному розписі ТУ ДБР у м. Львові відсутні посади державної служби обсяг та перелік функціональних завдань та обов'язків за якими є рівнозначними з посадою слідчого третього слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Львові, яку займав ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону №794 територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №794 керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794 Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02.01.2020 р. №1 та від 03.01.2020 р. №2) затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №343).
Пунктом 1 Порядку №343 визначено, що цей Порядок визначає процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
«Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
«Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору Державного бюро розслідувань.
Після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Таким чином, внаслідок реалізації приписів Закону №305 та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, фактично відбулась заміна структури Державного бюро розслідування шляхом віднесення до державного правоохоронного органу із створенням нової структури шляхом реорганізації державного органу.
За змістом описаних вище норм скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Отже, наведена правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.
Із 27.12.2019 р. в силу ст. 14 Закону №794 до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Законодавче визначення структури та штатної чисельності територіальних органів Державного бюро розслідувань, переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, керівником ДБР прямо передбачено в пункті 4, 5 частини 1 статті 12 та частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
Наказами ДБР № 481 від 10.09.20, № 534 від 29.09.20, № 583 від 15.10.2020 р. скасовувалися зміни до наказів та вносилися зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323.
Наказом Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" затверджено, зокрема нову структуру та штатну чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Наказом ДБР від 20.10.2020 №198 ДСК затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та зокрема затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік № 6 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та введено їх у дію з 01.02.2021. Відповідно до вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у м. місті Львові виведені з штатного розпису.
Посада державної служби «слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові» також виведена зі штатного розпису, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведені обставини, правомірним є зазначення у оскаржуваному наказі підстави для припинення державної служби позивача скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
У п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.12.2019 за №305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» зазначено: « 3.Установити, що з дня набрання чинності цим Законом: 4) працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань …».
Слід зазначити, що чинним законодавством України, яке регулює спірні правовідносини не передбачено права на переведення (без проходження відповідних конкурсів на зайняття посад) державних службовців центрального органу виконавчої влади на посади рядового та начальницького складу державного правоохоронного органу.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 14 Закону №794, на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Судом встановлено, що позивач приймав участь у конкурсі на службу до Державного бюро розслідувань, однак не був визначений Конкурсною комісією, як переможець конкурсу.
У зв'язку з чим твердження позивача, що законодавець передбачив гарантії продовження здійснення повноважень, зокрема і слідчими, у тому числі у разі визнання цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР є помилковими.
Щодо доводів позивача про те, що директор ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, при підписанні оскаржуваного наказу не здійснював повноваження керівника державної служби в очолюваному ним ТУ є помилковими з врахуванням наступного.
Припинення державної служби позивача відбулось за ініціативою суб'єкта призначення з підстав, визначених частиною першою статтею 87 Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 2 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
На підставі частини одинадцятої статті 91 Закону "Про державну службу" особливості вступу, проходження та припинення державної служби у Апараті Верховної Ради України, державних органах, зазначених у частинах першій, восьмій - десятій цієї статті, інших органах системи правосуддя, дипломатичної служби, правоохоронних, митних та податкових органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначається Законом України "Про Державне бюро розслідувань".
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", (у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду державного службовця в ТУ ДБР, розташованого в м. Львові та на дату звільнення з державної служби) директор територіального управління Державного бюро розслідувань: призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону.
Також суд зауважує, що Законом України "Про державну службу" визначено дефініції "суб'єкт призначення" та "керівник державної служби".
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України " Про державну службу" визначено, що суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Відтак, директор ТУ ДБР у м. Львові є тою особою, яка законом наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.
Отже, оскаржуваний Наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 за №54о/с підписано уповноваженою особою - директором ТУ ДБР у м. Львові, полковником ДБР Русланом Ляшко.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.
Тому також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 р., виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади (п.7 позовних вимог), то позивач 25.01.2022 відмовився від позову у цій частині, про що подав письмову заяву, яку мотивовано тим, що ним було використано додаткову щорічну відпустку учаснику бойових дій за 2021 рік.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Згідно п.2 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За наведених обставин, наявні підстави для прийняття відмови від позову в частині п.7 позовних вимог та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 р., виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищезазначене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові про визнання протиправним та скасування наказу № 54-о/с від 19.02.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення його на посаді з якої його було звільнено або на рівнозначній посаді у ТУ ДБР, розташованого у місті Львові та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу слід відмовити. Закрити провадження у справі в частині п.7 позовних вимог про зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 р., виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
Судові витрати стягненню не підлягають відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 189, 238, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження у справі в частині п.7 позовних вимог про зобов'язання Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 р., виходячи з заробітної плати станом на день звільнення з посади.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Львові про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 04.02.2022.
Суддя Крутько О.В.