03 лютого 2022 року справа № 380/1504/22
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Наум'як Х.О.,
представника позивача Лаврів В.П.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м.Київ, вул. С.Петлюри 30) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), викладену в Листі Відповідача від 14.01.2022 р. № 582 - щодо зняття арештів з нерухомого майна Банку, а саме: цегляних нежитлових приміщень 1-го поверху: від 20"а"-1 по 20"а"-12, загальною площею 188,0 кв. м., розташованих в будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності AT «ТАСКОМБАНК» та зобов'язати Відповідача вчинити дії щодо зняття арешту із зазначеного нерухомого майна, на кладеного:
- на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2013 р., винесеної Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (теперішня назва: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) в межах виконавчого провадження ВП № 38371114.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає відмову відповідача, щодо зняття арешту, накладеного на майно, що належить АТ «ТАКСОМБАНК»,а не на боржника, існуючого поза будь-якого діючого виконавчого провадження є незаконним. Зазначає, що інформація про діюче виконавче провадження ВП 38371114, відкрите щодо боржника ОСОБА_1 відсутня, а тому позивач вважає, що це дає змогу зробити висновок про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою від 25.01.2022 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, хоча про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини.
29.04.2021 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК» набуло право вимоги за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 2514, Додатковими угодами до нього (з наступними змінами та доповнення до них), а також договорами забезпечення, укладеними з ОСОБА_1 .
Відповідно до умов Договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29 квітня 2021 року, який укладений між AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» та AT «ТАСКОМБАНК», та у провадження ВП № 38371114 накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження, будь-яка інформація про діюче виконавче провадження ВП № 38371114, відкрите щодо боржника ОСОБА_1 відсутня.
AT «ТАСКОМБАНК» звернулось до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з відповідною Заявою від 29.12.2021 р. № 23657/70.2.2. про зняття арештів з нерухомого майна Банку.
Листом від 14.01.2022 р. № 582 вказаним органом державної виконавчої служби України у задоволенні вищезазначеної Заяви AT «ТАСКОМБАНК» відмовлено.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо незняття арештів та заборон відчужень з нерухомого майна в межах виконавчого провадження № 38371114, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо є письмова відповідна заява стягувача.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм в попередньому розділі свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Судом встановлено, що 11.06.2013 в межах виконавчого провадження № 38371114 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження будь-яка інформація про виконавче провадження № 38371114 - відсутня.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Відтак, як закінчення виконавчого провадження, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши дії відповідно до критерій визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), викладену в Листі Відповідача від 14.01.2022 р. № 582 - щодо зняття арештів з нерухомого майна Банку, а саме: цегляних нежитлових приміщень 1-го поверху: від 20"а"-1 по 20"а"-12, загальною площею 188,0 кв. м., розташованих в будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності AT «ТАСКОМБАНК» та зобов'язати Відповідача вчинити дії щодо зняття арешту із зазначеного нерухомого майна, накладеного:
- на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2013 р., винесеної Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в межах виконавчого провадження ВП № 38371114.
Судовий збір в розмірі 2481,00 грн стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) (ЄДРПОУ 43317547) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»(ЄДРПОУ 09806443) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.М. Сакалош