справа № 380/17766/21
04 лютого 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представників позивача Смульського А.Т., Верхоли О.В.,
представника відповідача Литвиненко Х.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови, -
встановив:
на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) код ЄДРПОУ 43317547, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл.. Шашкевича, 1 (далі - відповідач), в якому позивач просив:
- скасувати постанову від 14.09.2021 ВП № 66019561 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою від 18.10.2021 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 25.10.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 24.12.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на належного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) код ЄДРПОУ 34949240, місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час прийняття постанови про накладення штрафу, позивач у межах повноважень виконав рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21. Відтак прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу, на думку позивача, підлягає скасуванню.
26.01.2022 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач не здійснив жодних дій щодо виконання рішення суду. Про перерахунок пенсії та суму боргу позивача перед стягувачем виконавча служба дізналась лише з позовної заяви. Відтак оскільки вимог виконавчого документа не виконано, у державного виконавця були відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання виконавчого документа, то прийнята постанова про накладення штрафу є правомірною.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії призначеної ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17.06.2021 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/1136/21 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної в основному розмірі 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням проведених виплат.
08.07.2021 відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №66019561 щодо виконання виконавчого листа №380/1136/21, виданого №380/1136/21 Львівським окружним адміністративним судом. Про прийняття вказаної постанови відповідач повідомив позивача листом від 08.07.2021 № 17818.
14.09.2021 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу ВП №66019561, якою за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Виходячи з наявності підстав для скасування вказаної постанови про накладення штрафу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
1) верховенства права;
2) обов'язковості виконання рішень;
3) законності;
4) диспозитивності;
5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;
6) гласності та відкритості виконавчого провадження;
7) розумності строків виконавчого провадження;
8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У частинах першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У частинах четвертій, п'ятій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В абзаці першому частини шостої статті 26 «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Суд встановив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 №66019561 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів. Про прийняття вказаної постанови відповідач повідомив позивача листом від 08.07.2021 № 17818.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Здійснивши аналіз наведених положень, суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення.
Суд встановив, що на виконання рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21 позивач 09.09.2021 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії (арк. справи 14).
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії (арк. справи 15) доплата за період з січня 2018 року по вересень 2021 року становить 77808,00 грн.
Тобто позивач, як боржник, виконав рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21 до моменту прийняття постанови про накладення штрафу - 14.09.2021.
Водночас позивач, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, не повідомив відповідача про виконання рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21. Тобто у відповідача була відсутня інформація щодо стану виконання рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21, що виключає протиправність оскарженої постанови.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують можливість виконавця накласти штраф на боржника саме за невиконання без поважних причин рішення, але не за неповідомлення про виконання такого рішення.
Зважаючи на викладені висновки, беручи до уваги виконання позивачем рішення суду від 25.03.2021 у справі №380/1136/21, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 14.09.2021 №66019561 підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про накладення штрафу від 14.09.2021 №66019561.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мричко Н.І.