справа №380/22572/21
провадження № П/380/22810/21
03 лютого 2022 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 380/22572/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та поновлення виплати пенсії позивачу;
зобов'язати Головне управління ПФУ у Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- ІV, як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору , зменшення його розміру або звільнення від його сплати відмовлено.
Ухвалою суду від 06 грудня 2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду від 06 грудня 2021 року позивач подав заяву від 08 грудня 2021 року про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03 лютого 2022 року позивачем подано клопотання (вх. № 9886) про залишення позову без розгляду.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що, звернувшись до суду 30 листопада 2021 року з позовними вимогами за період з 07 жовтня 2009 року позивачка пропустила встановлений строк звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи викладене, просить суд адміністративний позов залишити без розгляду.
Вирішуючи подане відповідачем клопотання, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З цього приводу суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд відзначає, що предметом розгляду у цій адміністративній справі є вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та поновлення виплати пенсії позивачу та зобов'язання Головне управління ПФУ у Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- ІV, як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положень статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Указана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а, яку суд у силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при вирішенні клопотання відповідача.
Так, у наведеній вище справі Верховний Суд не погодився із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2019 року), оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
З матеріалів справи слідує, що позивачці призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 19 липня 1997 року, що підтверджується протоколом № 05/143 від 10 липня 1997 року.
З огляду на предмет позову, суд з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а доходить переконання про відсутність підстав для застосування у межах спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право позивача на виплату сум пенсії у належному розмірі за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
За таких обставин, клопотання відповідача від 03 лютого 2022 року про залишення без розгляду адміністративного позову є необґрунтованим, а тому у його задоволенні належить відмовити.
Керуючись статтями 47, 122, 123, 167, 240, 248, 256, 295 КАС України,
В задоволенні клопотання відповідача від 03 лютого 2022 року про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на судове рішення, винесене за результатами розгляду справи.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна