справа№380/17106/21
01 лютого 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, наступні періоди: з 02.08.1981р. по 24.06.2021р. (день призначення пенсії по віку) - викладач мистецької школи Моршинської школи мистецтв (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що після досягнення необхідного віку та стажу звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої призначено пенсію з 24.06.2021. У серпні 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте позивачу було відмовлено у такій виплаті з підстав того, що у період працевлаштування на посаді викладача у позашкільних навчальних закладах не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993 №909. Таке рішення позивач вважає протиправним та вказує, що її право на набуття пенсії за вислугою років, передбачене п. «е» - «ж» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов'язане не лише з місцем роботи, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник. Таким чином, позбавлення позивача права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, з огляду на відсутність місця її роботи у переліку, затвердженому Постановою № 909 є таким, що порушує її конституційні права на соціальний захист, гарантовані державою.
Ухвалою від 12.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У поданому до суду 31.01.2022 відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що відповідно до записів трудової книжки позивачка працювала на посаді викладача мистецької школи Моршинської школи мистецтв, що відноситься до позашкільних навчальних закладів, однак дана посада відсутня у переліку посад, що дають право на пенсію за вислугу років. Тобто, у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 у розділі освіта передбачено позашкільні навчальні заклади та найменування посад (директори, їх заступники з навчально-виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи). Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов, відзив на позовну заяву, а також поданих сторонами доказів
встановив:
Позивач перебуває з 24.06.2021 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058). Загальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.
Позивачка 26.08.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в у Львівській області із заявою про виплату їй грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.09.2021р. №13435-12642/Ф-52/8-1300/21 позивачу повідомлено про відмову у виплаті грошової допомоги через відсутність необхідного 30-річного стажу, оскільки Моршинська школа мистецтв належить до позашкільних навчальних закладів, а викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені.
Позивачка не погодилась із такою відмовою відповідача та звернулась до суду із зазначеним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).
Згідно з п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищевикладеного суд зазначає, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії по віку.
Зазначена позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019р. у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019р. у справі №442/456/17.
Відповідно до п.п. 1.6 та 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із п.2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Судом встановлено, що позивачу пенсія призначена за віком з 24.06.2021 року.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п. п. 5, 6, 7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Згідно із п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Зміст Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (далі - Постанова №909) в частині «Найменування закладів і установ» містить зазначення «Загальноосвітні навчальні заклади» та «Позашкільні навчальні заклади», а в частині «Найменування посад» містить зазначення учителі, заступники з навчально-виховної роботи та, відповідно, завідуючі відділами.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з аналізу наведених норм законодавства слід дійти висновку про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначена позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019р. у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019р. у справі №442/456/17.
Судом встановлено із записів у трудовій книжці, що позивачка з 02.08.1981р. по дату призначення пенсії 24.06.2021р. працювала в Моршинській школі мистецтв викладачем мистецької школи.
Суд зазначає, що Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 № 1436) визначено, що заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Дорученням Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 року № 397/21 дію Переліку №909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання, без внесення змін до постанови.
Однак таке доручення було прийнято 06.01.1995, тобто до внесення постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 № 1436 змін у Перелік № 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, Доручення № 397/21 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення № 397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.
Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 419/794/15 висловив позицію, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.
Водночас, Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 року по справі №756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що Верховний Суд України при ухвалені постанови не врахував та не проаналізував положення Закону України «Про освіту» (далі - Закон №1060-XII), Закону України «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-III), Переліків №963, № 433, які поряд із наведеними нормативно-правовими актами також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Відповідно до положень ст. 28 Закону № 1060-XII система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно із приписами ст. 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Відповідно до ст. 12 Закону № 1841-III та п. 6 Переліку № 433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Статтею 21 Закону № 1841-III передбачено право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019р. у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15 і дійшов наступних висновків: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909».
Відтак, з огляду на обставини того, що позивачка працювала станом на 24.06.2021 викладачем мистецької школи в Моршинській школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років, зважаючи на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №233/4308/17 та №442/456/17, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на отримання грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У рішенні від 15 листопада 1996 року по справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу позивача вищевказаний періоди роботи, а тому для повного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 02.08.1981р. по 24.06.2021р. (день призначення пенсії по віку) викладачем мистецької школи Моршинської школи мистецтв та щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 02.08.1981р. по 24.06.2021р. (день призначення пенсії за віком) викладачем мистецької школи Моршинської школи мистецтв (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення») і нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 262-263, 293, 295, КАС України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 02.08.1981р. по 24.06.2021р. (день призначення пенсії за віком) викладачем мистецької школи Моршинської школи мистецтв та щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) період роботи з 02.08.1981р. по 24.06.2021р. (день призначення пенсії по віку) викладачем мистецької школи Моршинської школи мистецтв, до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) в сумі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01.02.2022
Суддя Коморний О.І.