справа № 443/1462/21
підготовчого засідання про закриття провадження у справі
27 січня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гулій М.Р.,
за участі:
представника позивача -Котовщиков Р.А., згідно договору,
представник відповідача - не з'явився,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у м. Львові в підготовчому засіданні питання закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якій просить визнати незаконним та скасувати рішення III-ї сесії Ходорівської міської ради VIII-го скликання від 16.03.2021 «Про затвердження акту обстеження та узгодження межі земельної ділянки» ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 (бабусі позивача) належали земельна ділянка площею 0,1830 га, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та земельна ділянка площею 0,3993 га, призначена для ведення особистого селянського господарства. Даний державний акт на право власності на змелю було отримано ОСОБА_3 01.02.2002 на підставі рішення VІІ і сесії ІІ-го Демократичного скликання Грусятицької сільської Ради народних депутатів від 09.04.1996. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку і господарських споруд, які розташовані у с.Грусятичі Жидачівського (нині Стрийського) району Львівської області, земельної ділянки площею 0,1830 га, призначеної для обслуговування вищевказаного житлового будинку та господарських будівель, та земельної ділянки площею 0,3993 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства. Позивач звернулася до Жидачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Під час підготовки документів щодо спадкування виникла необхідність у отриманні витягів з Державного земельного кадастру на вищевказані земельні ділянки. Для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (місцевості) позивач уклала відповідний договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Крок центр». Під час виготовлення технічної документації із землеустрою ТзОВ «Крок Центр» було складено акт встановлення (відновлення) меж і погодження зовнішніх меж земельної ділянки. Відповідно до даного акту суміжними власниками земельних ділянок згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №039881 зазначений по лінії А-Б ОСОБА_2 . Після складання даного акту узгодження меж ОСОБА_2 відмовився від підпису акту узгодження меж,мотивуючи тим, що має у наявності державний акт на право власності на земельну ділянку, яка ніби межує із земельною ділянкою, належною ОСОБА_3 по лінії Б-В і його державному акті землі загального користування (стежка) не зазначені. Такий державний акт ним було отримано після 2005 року, тобто після отримання державного акту на право приватної власності ОСОБА_3 . Після відмови ОСОБА_2 від підписання акту узгодження меж у зв'язку з ліквідацією Грусятицької сільської ради та входження с. Грусятичі до складу Ходорівської об'єднаної територіальної громади, 01.09.2020 позивач з письмовою заявою про врегулювання спору звернулася до Ходорівської міської ради. 02.02.2021 Комісією розглянуто заяву та складено відповідний акт про погодження меж із сторони суміжного землевласника ОСОБА_2 . Згідно даного акту ОСОБА_2 відмовився від його підписання у зв'язку з тим, що у акті неправильно вказаного його як суміжного землекористувача. Позивачу стало відомо 26.03.2021 про те, що акт комісії Ходорівської ради від 02.02.2021 щодо обстеження та узгодження меж земельних ділянок було затверджено Рішенням ІІІ сесії Ходорівської міської ради VІІІ-го скликання від 16.03.2021. Позивач зазначає, що у даному випадку має місце земельний спір та у зв'язку з цим просить визнати незаконним та скасувати оспорювань рішення.
Ухвалою про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду від 16.09.2021 Жидачівським районним судом справу 443/1462/21 за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 18.10.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 03.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
08.12.2021 від представника третьої особи надійшли пояснення (вх. №92092). В обґрунтування поданих пояснень зазначає, що позивач не оспорює реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер №4621582100:04:001:0043, але при цьому бажає щоб ця ділянка, всупереч її внесених координат у публічній кадастровій карті, не відображалась як суміжна до земельної ділянки, право власності на яку вона бажає зареєструвати. Вважає неможливим існування двох земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з суперечливою інформацією щодо їх суміжності. Також вважає, що стежка, будучи межовим знаком, не може бути землею для громадської забудови. Позивачем не взято до уваги той факт, що на момент видачі акта на ім'я ОСОБА_3 суміжними землями на відрізку визначеному літерами Б-В дійсно могли бути землі громадської забудови. Тільки після 2005 року з моменту видачі державного акта ОСОБА_4 на проміжку визначеному літерами Б-В він став суміжним землевласником. Позивачу для затвердження землевпорядної документації та подальшої реєстрації права власності необхідно привести у відповідність проект землевпорядної документації. Факт, що суміжним землевласником є ОСОБА_5 доведено до відома Ходорівської міської ради. Окрім того зазначає, що оспорюване рішення не встановило для позивача жодних прав чи обов'язків.
02.12.2021 від відповідача надійшов відзив (вх. №90139). Так, відповідач зазначає, що при розроблені проектною організацією ТзОВ «Крок Центр» технічної документації із землеустрою шодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1830 га громадянці ОСОБА_1 в акті встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж вказано суміжного землевласника земельної ділянки від А-Б громадянина ОСОБА_2 , від Б-В - землі загального користування (стежка). Беручи до уваги державний акт від 11.10.2006 серії ЯГ №054360 на право власності на земельну ділянку, який виданий ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 4621582100:04:001:00430 площею - 0,111 га ), згідно якого вказано, що від Б-В суміжним землевласником є громадянка ОСОБА_3 (спадкоємцем якої і є ОСОБА_1 ). При цьому у державному акті від 01.02.2002 серії IV-ЛВ №039881 на право приватної власності на землю, який виданий жительці с. Грусятичі ОСОБА_3 (без кадастрового номера земельної ділянки площею - 0,1830 га), згідно якого вказано, що земля від Б-В є землею загального користування (стежка). При погодженні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акту встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 відмовився від погодження меж цієї земельної ділянки, у зв'язку з тим, що не правильно вказано його як суміжного землевласника. Враховуючи наведене, комісією Ходорівської міської ради при розгляді заяви ОСОБА_1 від 23.12.2020 (вх. №25 від 13.01.2021) було складено акт від 02.02.2021 щодо обстеження та узгодження меж земельних ділянок, в якому було рекомендовано громадянці ОСОБА_1 проектну організацію для зміни у вказаних актах суміжного землевласника земельної ділянки, а саме: зі сторони «із землі загального користування (стежка)» на «гр. ОСОБА_2 ». У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключною компетенцією сільський селищних, міських рад є вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Керуючись ч. 3 ст. 158, ст.ст. 159, 160 Земельного кодексу України, розглянувши акт від 02.02.2021 щодо обстеження та узгодження меж земельної ділянки між суміжним землекористувачем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та землевласником ОСОБА_2 (с. Грусятичі), враховуючи розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натузі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Ходорівської міської ради від 16.03.2021 №392 «Про затвердження акту обстеження та узгодження межі земельної ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )» затверджено акт обстеження та узгодження меж земельної ділянки, який складений 02.02.2021 між суміжним землекористувачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2
14.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №94217). Вказує, що у відзиві на позовну заяву жодних заперечень по суті обставин, наведених позивачем обставин, відповідачем не надано, лише інформативно викладено історію справи.
27.01.2022 у підготовчому засіданні судом поставлено на обговорення питання закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що таку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представник позивача в підготовчому засіданні проти закриття провадження у справі заперечив.
Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не прибули. Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У свою чергу, п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Поряд з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у даній справі є реалізація позивачем права на земельну ділянку та належне та безперешкодне оформлення права власності у порядку спадкування земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Так, з матеріалів справи вбачаєтьсяё що згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 належала на праві приватної власності земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель 0,1830 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,3993 га. Після смерті ОСОБА_3 , спадкоємець ОСОБА_1 звернулася до Жидачівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини.
Під час оформлення землевпорядних документів, позивач звернулася до ТзОВ «Крок Центр», яким складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акт встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки.
02.02.2021 Ходорівською міською радою складено акт щодо обстеження меж земельних ділянок, відповідно до якого комісією в складі спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів ОСОБА_6 , спеціаліста 1 категорії з питань житлово-комунального господарства округу Якимовича М.С. розглянуто на місці заяву жительки АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 від 13.01.2021, реєстраційний номер №25 про погодження межі із сторони суміжного землевласника гр. ОСОБА_2 . Встановлено, що при розробленні ТзоВ «Крок Центр» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1830 га для ОСОБА_1 в акті встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж вказано суміжного землевласника земельної ділянки: від А-Б - гр. ОСОБА_2 ; від Б-В - землі загального користування (стежка).
У державному акті гр. ОСОБА_2 серії НГ№054350, кадастровий номер земельної ділянки 4621582100:04:001:0043, площа 0,111 га, с. Грусятичі Жидачівського району Львівської області, вказано, що від Б-В суміжним землевласником є гр. ОСОБА_3 (спадкодавець ОСОБА_1 ). Згідно опису меж вказаної ділянки (координати Б-В) , вказана земельна безпосередньо межує із земельною ділянкою гр. ОСОБА_3 .
У Державному акті на право власності на землю (кадастровий номер земельної ділянки відсутній) ОСОБА_3 (спадкодавець ОСОБА_1 ), від координат Б-В вказано землі загального користування (стежка).
При погодженні в акті встановлення меж земельної ділянки, акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 відмовився від погодження меж земельної ділянки у зв'язку з тим, що не правильно вказано його як суміжного землевласника.
Відтак, виходячи з суті відносин, як склалися між учасниками, метою пред'явлення позову є усунення перешкод в оформленні права власності на успадковану ОСОБА_1 земельну ділянку.
Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до положень ст. 159 Земельного кодексу України розгляд земельного спору завершується прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення.
Згідно з підп. 5 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, як вбачається з вищевказаного, Ходорівська міська рада Львівської області була уповноважена приймати оскаржуване позивачем рішення, яке було прийняте за результатами розгляду земельного спору.
В контексті даної справи суд зазначає, що спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач приймаючи оскаржуване рішення від 16.03.2021 «Про затвердження та узгодження межі земельної ділянки ОСОБА_1 », не мав публічно-правових відносин з позивачем, адже підстави для визнання такого рішення протиправним обґрунтовані позивачем не порушенням відповідачем владних управлінських функцій, а порушенням його права як майбутнього власника (користувача) нерухомим майном третьою особою.
Участь органу місцевого самоврядування в якості співвідповідача у такому спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 19.03.2021 №813/969/18.
Можливість розгляду зазначених вимог судом та належність їх до цивільної юрисдикції узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц , відповідно до якого за позовом про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта узгодження меж земельних ділянок залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать і органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язку.
Не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення про затвердження акту обстеження та узгодження межі земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на оформлення права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи все вище наведене, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Водночас, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд, урахувавши суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на предмет позову та норми ст. 27 ЦПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу про право на звернення до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а саме до Жидачівського районного суду Львівської області.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Як видно з квитанції про сплату судового збору від 27.07.2021 №ПН1276655 позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про повернення ОСОБА_1 908,00 грн., сплачених при поданні позову до суду судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 132, 139, 238, 239, 243, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
закрити провадження в адміністративній справі № 443/1462/21 за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень рівно.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.02.2022 року.
Суддя Потабенко В.А.