01 лютого 2022 року справа №380/22476/21
провадження № П/380/22714/21
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів).
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій міститься вимога:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перевірку виконавчого провадження №53587728 в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.11.2021 начальником Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2021. Зазначає, що у відповідності до п.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, постанова про перевірку виконавчого провадження в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2021, як рішення посадової особи органу державної виконавчої служби, може бути оскаржена. Вказує, що підставою перевірки зазначено розділ XII Інструкції з організації примусового виконання рішень. Вказує, що в постанові відсутні відомості про обставини, які слугували приводом для проведення перевірки виконавчого провадження, що завершилось 25.06.2019, тобто, більше як 2 роки тому. Позивач зазначив, що згідно ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Між тим, стягувач та інші учасники виконавчого провадження із скаргами на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 до начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не звертались. Таким чином вважає, що в даному випадку перевірка виконавчого провадження №53587728 була проведена начальником Жовківського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) безпідставно.
Ухвалою суду від 06.12.2021 залишено позов без руху.
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року відкрито провадження у справі.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав. Ухвалу суду від 10 січня 2022 року у надіслано 18.01.2022 на поштову та електрону адресу відповідача.
Суд повно, всебічно, об'єктивно оцінив подані докази та
встановив:
12.11.2021 начальником Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.11.2021, якою постановлено:
1. Дії головного державного виконавця Макогона В.М. під час винесення 25.06.2019 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №53587728 визнано неправомірними та такими, що вчинені з порушенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
2. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 по виконавчому провадженню ВП №53587728 - скасовано.
3. Зобов'язано державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження та вжити усіх заходів, передбачених Законом.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Відповідно до абз. 2-3 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Абзацом 4 частини 3 статті 74 вказаного закону встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу (до яких віднесено і відповідача-1), можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
З аналізу положень розділу ХІІ Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 слід дійти висновку, що перевірка законності виконавчого провадження може бути проведена з окремих самостійних підстав:
- за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби;
- з власної ініціативи;
- за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника);
- за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець
Судом встановлено, що оскаржувану постанову від 12.11.2021 винесено начальником Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Володимиром Зіновійовичем Карпином.
Відповідно до відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу ХІІ Інструкції №512/5, перевірити законність виконавчого провадження мають право: начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
З огляду на викладене, суд вважає правомірними дії Начальника Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Володимира Зіновійовича Карпина щодо проведення перевірки законності виконавчого провадження № 53587728, оскільки Начальник Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) є особою, яка відповідно до п.1 розділу ХІІ Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 може проводити перевірку законності виконавчого провадження з власної ініціативи.
Відтак доводи позивача про те, що оскільки не було скарг учасників виконавчого провадження то і не було підстав для проведення перевірки законності виконавчого провадження є безпідставними.
Суд також зазначає, що чинним законодавством Начальник Жовківського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) не обмежений строком, по спливу якого у нього не має права перевірити з власної ініціативи законність виконавчого провадження.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно 12.11.2021 винесено оскаржувану постанову про перевірку виконавчого провадження в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач діяв у порядку та спосіб встановлений Законом України “Про виконавче провадження”, порушень прав позивача не допущено, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення у відповідності до вимог ст. 271 КАС України складений 01.02.2022
Суддя Коморний О.І.