справа№380/14797/21
31 січня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - ЗМУ Укртрансбезпеки, відповідач) з такою визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 03.08.2021 року № 215664 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою ЗМУ Укртрансбезпеки від 03.08.2021 №215664 про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000 грн. Позивач вважає дану постанову протиправною. Як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач 22.06.2021 нібито здійснив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Позивач звертає увагу, що не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та не здійснював жодних перевезень на час проведення перевірки. Позивач не мав та немає жодного відношення до факту перевезення, що відбулось 22.06.2021, тобто на момент складання документів щодо нібито вчиненого порушення, а є лише власником автомобіля МАNBC 2189 NE. Безпосередньо автомобіль перебуває у користуванні ТзОВ «Альфа-Тіда» на підставі договору оренди транспортного засобу. Окрім цього, позивач зазначає, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи щодо застосування адміністративно-господарського штрафу. Відтак, вказує, що оскаржувану постанову винесено протиправно і така підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 08.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 08.09.2021 отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.01.2022.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_1 (спеціалізований вантажно-спеціалізований фургон-рефрижератор), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи.
03.08.2021 Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215664 за порушення ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на загальну суму 34000,00 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.
Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення № 103).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач у своєму адміністративному позові, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільний перевізник.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Крім того ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, а не власники транспортних засобів.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що 01.09.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Альфа ТІДА» укладено договір оренди транспортного засобу №1-09/2020.
Згідно п.1.1 договору орендодавець передає орендарю в користування вантажний автомобіль марки MANTGA 18.310 (фургон-рефрижератор) з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , рік випуску 2005, для використання в господарській діяльності підприємства, а орендар приймає автомобіль та оплачує його використання.
На переконання суду, в контексті встановлених обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач був автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" станом на момент проведення перевірки.
За таких обставин, позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та, відповідно, не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", внаслідок чого спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки, позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв'язку з чим правових підстав для застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу згідно ст. 60 цього ж Закону також не має.
Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували наведені твердження позивача та свідчили б про інші факти, відтак, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваної постанови.
За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача від 03.08.2021 №215664 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду та наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову та скасування винесеної відповідачем постанови від 03.08.2021 №215664.
Щодо доводів позивачки про те, що ФОП ОСОБА_1 не повідомлено про час і місце розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 25, 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ФОП ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, як це передбачено Порядком № 1567. Доказів протилежного відповідачем не надано.
З огляду на вказане суд погоджується з доводами позивача про те, що вона не мала можливості надати обґрунтовані пояснення в процесі розгляду справи та, відповідно, її право на захист порушено.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідач покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення не виконав.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 03.08.2021 №215664 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Богдана Хмельницького, 144, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень рівно судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 02.02.2022.
Суддя Потабенко В.А.