справа№380/23429/21
21 січня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 28.02 2018 року (включно) .
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 року по 28.02 2018 року(включно) з застосуванням базового місяця січня 2008 року з врахуванням проведеної виплати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі № 380/10879/20 відповідач 26.07.2021 виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 30.11.2018 в сумі 17689,93. При нарахуванні індексації за вказаний період відповідач застосував базовий місяць для розрахунку індексації березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року. Вважає, що відповідач здійснив невірне нарахування суми індексації, внаслідок невірного визначення базового місяця.
Ухвалою від 08.12.2021 суддя відкрив спрощене провадження в адміністративній справі.
Вказану ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками відповідачем отримано 04.01.2022, що підтверджується корінцем про вручення поштового відправлення Укрпошти ф.119, яке повернулось на адресу суду 12.01.2022.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим судом вирішено проводити розгляд справи в силу вимог ч.6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира батальйону з озброєння батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення..
Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 серпня 2020 року № 290 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту), відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17 вересня 2020 року № 179 виключений з списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Залізничного об'єднаного районного військового комісаріату м.Львова.
У зв'язку з невиплатою при звільненні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, останній 25 листопада 2020 року звернувся з позовною заявою до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 380/10879/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення та зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2018 року з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як місяців з яких починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) з врахуванням виплачених сум..
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2021р. скасовано зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 р. по 30 листопада 2018р. з врахуванням виплачених сум.
Відповідачем було виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року та було нараховано 17689,93грн та виплачено 26 липня 2021 року ОСОБА_1 кошти за індексацію грошового забезпечення в сумі 17337,46грн.
Однак, позивач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 здійснила невірне нарахування індексації, яка повинна була бути виплачена позивачу, внаслідок невірного визначення базового місяця, а саме:
розрахунок індексації з січня 2013 року по листопад 2018 року - 17689,93 грн (базові місяці - березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року).
Зазначена сума (17689,93грн) була нарахована внаслідок невірного визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року), відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2013 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з ст. 8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання щодо підтвердження права позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 не є предметом спору у даній справі.
Вказане питання вирішено судом в межах адміністративної справи № 380/10879/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Предметом даного позову є визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ст.4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році -103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
За змістом п. 5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, системний аналіз наведених норм вказує на те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати, є базовим при проведенні індексації.
Пунктом 3 постанови КМ України від 07.11.2007 № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008
Звідси, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно розрахунку індексації за 2016-2018 роки згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 22.06.2021 по справі № 380/10879/20, згідно архівної довідки ОСОБА_1 , нараховано індексацію грошового забезпечення за спірний період із врахуванням місяця підвищення березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року.
Згідно з п. 3 постанови KM України від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, відповідно до якого, зокрема, Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Отже, Міністерство оборони України зобов'язане було вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 pоку, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Згідно з абз. 2 п.3 цієї постанови для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Разом з тим, березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року не можуть вважатися базовими, оскільки в цьому місяці збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу, а завдяки іншим додатковим видам грошового забезпечення.
Таким чином, збільшення грошового забезпечення у вказані місяці відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, а відтак це не призводить до того, що даний місяць став базовим для нарахування індексації з огляду на наступне.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 № 48/о/66-17, наданого на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 № 28/0/66-18, наданого на запит Військової частини НОМЕР_2 № 2376 від 29.03.2018, наголошено на тому, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 слідує, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 06.08.2012 № 169/10/137-12 у разі, коли грошовий дохід, з урахуванням суми підвищення, менше суми грошового доходу, з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 року.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Протягом січня 2013 року - лютого 2018 року розмір посадового окладу позивача фактично залишався незмінним.
З огляду на викладене, суд вважає, що під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з січня 2013 року по 28.02.2018 включно слід застосовувати базовий місяць січень 2008 року.
Тому, суд визнає протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.01.2013 по 28.02.2018 включно з врахуванням базових місяців березень 2008 року, квітень 2013 року, лютий 2014 року, серпень 2014 року, грудень 2014 року, липень 2015 року.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.01.2013 по 28.02.2018 включно з врахуванням базового місяця індексації січня 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.
Стосовно дискреційних повноважень, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”. У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.
Також Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі № 825/565/17).
У цьому контексті Суд додатково зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Враховуючи зазначене, суд вважає помилковим посилання представника відповідача, що зобов'язання нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.11.2021 по справі № 120/313/20-а.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 року у справі №420/1207/19 дійшов наступних висновків: «Здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної суми заборгованості».
Відтак, суд вважає, що вказані вимоги з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.01.2013 року по 28.02 2018 року (включно).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 включно з врахуванням базового місяця індексації січня 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський