20 січня 2022 року
справа №380/15824/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646), в якому просить суд:
-стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 24858,30грн.;
-стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 22000,00грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив службу в Управлінні патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України. Відповідач не проводив своєчасно розрахунок за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №380/3241/21 Департамент патрульної поліції України зобов'язано виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017. Це рішення суду виконано 11.08.2021. Вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та на стягнення моральної шкоди.
Ухвалою від 20.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 03.11.2021 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторінта запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України має бути розумним та залежати від частки недоплаченої суми у розмірі доходу в цілому. Щодо моральної шкоди, то відповідач вважає, що визначений позивачем розмір не є розумним та справедливим.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в Управлінні патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України та звільнений 01.06.2020. Ця обставина сторонами визнається.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №380/3241/21 Департамент патрульної поліції України зобов'язано виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017. Це рішення суду виконано 11.08.2021.
Таким чином, станом на день звільнення позивача зі служби, відповідач не провів з ним розрахунок щодо виплати доплати за службу в нічний час та індексації доходів, на які позивач мав право, що підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №380/3241/21.
Вважаючи, що він має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, оскільки індексація доходів та доплата за службу в нічний час позивачу не виплачена в день його звільнення, вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку. Тому відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації суд ураховує таке.
Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі постанова №100).
Відповідно до п.2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п.5 цього ж Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 Кодексу Законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 Кодексу законів про працю України.
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц).
Під час розгляду даної справи суд встановив, що відповідач порушив право позивача на отримання індексації доходів та оплату праці в нічний час, що встановлено у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №380/3241/21.
За результатами розгляду справи №380/3241/21 суд зобов'язав Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та зобов'язав Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 року включно.
На виконання вказаного вище рішення суду відповідач нарахував та виплатив доплату за службу в нічний час та індексацію доходів на суму 8286,10грн.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації доходів та доплату за службу в нічний час з порушенням строку, встановленого положеннями ст.116 КЗпП України.
Враховуючи обов'язковість вищевикладених висновків Верховного Суду, суд застосовує до обставин цієї справи наступні критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України:
Суд встановив, що розмір доходів позивача за два останні місяці служби перед звільненням для обрахунку середньомісячного доходу (заробітної плати) становив 31472,08грн.(15736,04 грн. у березні та квітні 2020 року).
Кількість календарних днів служби позивача у березні-квітні 2020 становила 61 день.
Відтак, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 515,94грн. (31472,08грн. / 61 день).
Період за час затримки розрахунку при звільненні по день повного фактичного розрахунку, а саме з 01.06.2020 по 10.08.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні) становить 435 днів.
Позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені в трьохкратному розмірі суми, яка не була йому виплачена, а саме 24858,30грн. Зазначена сума та її обґрунтування позивача не урегульоване жодними правовими нормами.
Суд звертає увагу, що у разі задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені повинна би була становити 224433,90грн.(515,94грн. х 435 днів).
При цьому суд ураховує, що виплачена заборгованість по заробітній платі становить 7467,43грн., тобто частка такої заборгованості у сумі середнього грошового забезпечення за 435 днів (224433,90грн.) становить 0,033.
З огляду на очевидну неспівмірність можливих до нарахування та виплати сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить суму 7406,32грн. (515,94грн.х435х(0,033)) (за час затримки розрахунку при звільненні позивача).
Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 7406,32грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке.
Згідно п.п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 ( з внесеними змінами) моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків, крім того у кожній справі суду необхідно з'ясовувати характер правовідносин сторін та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Ураховуючи наведені положення для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди вказана шкода повинна бути не лише передбачена, зокрема, спеціальним законом, а і підтверджена доказами, які повинні бути надані позивачем разом із такою вимогою.
Водночас, як видно з матеріалів справи, позивач таких доказів суду не надав.
Таким чином, підстави для задоволення означеної вимоги - відсутні.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування виконав частково.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для ухвалення рішення у цій справі про задоволення позову частково.
Щодо судового збору, то оскільки позов задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню на суму 454,00грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на суму 7406 (сім тисяч чотириста шість)грн. 32коп.
У задоволенні решти позовних відмовити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.