Іменем України
27 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4432/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного надійшов 20 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) за такими вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 14 квітня 2021 року за № 909200121932;
зобов'язати ГУПФУ в Луганській області здійснити перерахунок розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Луганської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, від 09 квітня 2021 року № 21-220вих.21 та виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2021 року, відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача. Позивач звернувся до в Біловодського ОУПФУ Луганської області про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Луганської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, від 09 квітня 2021 року № 21-220вих.21, рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р, рішення Великої палати Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, в розмірі встановлених при призначенні пенси відсотків місячної заробітної плати, без обмеження граничного (максимального) розміру, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Біловодського ОУПФУ Луганської області від 14 квітня 2021 року № 909200121932 позивачу перераховано пенсію з 01 квітня 2021 року довічно в розмірі 60 % заробітної плати з виплатою максимального розміру пенсії (до виплати) - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Підстава перерахунку в рішенні не вказана.
Позивач звернувся з листом до Біловодського ОУПФУ Луганської області за отриманням роз'яснень, чим керувалися (з посиланням на відповідні норми законів та підзаконних актів) працівники управління при прийнятті вищезазначеного рішення.
У відповіді від 13 липня 2021 року № 2587-2939/Н-02/8-1200/21 ГУПФУ в Луганській області повідомило що перерахунок призначеної пенсії здійснено із застосуванням статті 86 Закону № 1697 з обмеженням 10 прожитковими мінімумами.
Позивач з таким рішенням не згоден, оскільки вважає, що положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ стосуються виключно призначення пенсій після набрання чинності цим Законом, а не перерахунку раніше призначених за Законом № 1789-ХІІ пенсій. При перерахунку пенсій має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках та діяла на момент призначення пенсії (стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
Також позивач вважає, що відповідач безпідставно обмежує виплату його пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, визначеним в абзаці шостому частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, оскільки така редакція статті виникла після змін, внесених Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2016 року), оскільки в пункті 2 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що дія положень Закону № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.
З урахуванням зазначеного позивач, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 20-21).
Ухвалою від 21 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 26-27).
Від ГУПФУ в Луганській області 11 жовтня 2021 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 37-39).
Позивач перебуває на обліку в Біловодському ОУПФУ Луганської області, пенсію призначено з 20 травня 2003 року на умовах Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Позивач 14 квітня 2021 року звернувся до Біловодського ОУПФУ Луганської області з заявою про перерахунок пенсії, збільшення зарплати (пенсія за спецзаконом) та надав довідку Луганської обласної прокуратури від 09 квітня 2021 року № 21-220вих21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсії станом на 15 березня 2021 року. За результатами розгляду заяви позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року, після перерахунку розмір пенсії з обмеженням склав 17690,00 грн.
Позивач 08 липня 2021 року звернувся до відповідача з заявою довільної форми, в якій просив здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, зазначеної в довідці Луганської обласної прокуратури від 09 квітня 2021 року № 21-220вих21, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії. За результатами розгляду звернення позивача відповідачем листом від 13 липня 2021 року № 2587- 2939/Н-02/8-1200/21 надано відповідь з ґрунтовним роз'ясненням правових підстав проведеного перерахунку.
На дату призначення позивачу пенсії за вислугу років питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який з 16 липня 2015 року втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VІІ. В свою чергу, спірні правовідносини виникли внаслідок перерахунку, здійсненого за статтею 86 Закону № 1697-VІІ.
Відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категорія осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.
З викладених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні вимог позивача.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 580/5962/20 (арк. спр. 34).
Ухвалою від 25 січня 2022 року поновлено провадження у справі (арк. спр. 48).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Біловодському ОУПФУ, з 20 травня 2003 року отримує пенсію за вислугу років, призначену за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджено копіями відповідних документів (арк. спр. 15-18).
Позивач звернувся до Біловодського ОУПФУ Луганської області із заявою від 14 квітня 2021 року про перерахунок розміру пенсії на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 09 квітня 2021 року № 21-220вих-21 (арк. спр. 42, 45 зворот).
Рішенням Біловодського ОУПФУ від 14 квітня 2021 року за № 909200121932 ОСОБА_1 перераховано пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», пенсію обчислено з заробітної плати - 78400,00 грн, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 60, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 47040,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01 квітня 2021 - 690,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01 липня 2021 року - 18540,00 грн, з 01 грудня 2021 року довічно - 19340,00 грн (арк. спр. 10, 46).
Позивач звернувся до відповідача із заявою з питань проведеного перерахунку, на яку отримав лист ГУПФУ в Луганській області від 13 липня 2021 року № 2587-2939/Н-02/8-1200/21 з роз'ясненням підстав проведеного перерахунку.
Судом з'ясовано, що спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) у редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами «70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри «70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року в справі № 580/5962/20 відступив від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року в справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується застосування при перерахунку пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року в справі № 580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року в справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
В абзаці восьмому статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
З рішення Біловодського ОУПФУ від 14 квітня 2021 року за № 909200121932 судом встановлено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір склав 47040,00 грн, тобто перевищив максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року в справі № 580/5962/20 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому, таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що Біловодським ОУПФУ при перерахунку пенсії позивача, здійсненого за заявою ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року, правомірно зменшено позивачу відсоткове значення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати та встановлено обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 14 квітня 2021 року за № 909200121932.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати позивача на сплату судового збору йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не відшкодовуються.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова