Іменем України
26 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6677/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
03 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Луганській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області щодо відмови в оформленні та направленні до відповідного органу Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби»;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби в Луганській області оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 31.01.2001 по 24.09.2021 позивач проходив службу в органах податковій міліції, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці та послужним списком особистої справи № М-110457.
З 16.02.2016 по 24.04.2018 та з 30.04.2018 по 09.08.2018 позивач брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується Довідками про безпосередню участь особи в антитерористичній операції № 161/12-97-07 від 23.09.2021 та № 162/12-97-07 від 23.09.2021.
Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області № 145-о від 24.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача - полковника податкової міліції ОСОБА_1 , було звільнено з посади заступника начальника відділу оперативного реагування управління координаційного забезпечення податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік).
Дата звільнення згідно Наказу - 24.09.2021. Звільнення відбулося на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів) у зв'язку з повним скороченням штатів, при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно Наказу вислуга років станом на день звільнення, тобто 24.09.2021, складає в календарному обчисленні - 21 рік 08 місяців 04 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 07 місяців 20 днів.
Після звільнення позивач отримав право на пенсію за вислугою років у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
24.09.2021 позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області усі документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років.
Однак листом Відповідача від 18.10.2021 № П/680/14/12-97-05 позивачу було повідомлено про начебто відсутність правових підстав для оформлення пакету документів та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення мені пенсії за вислугу років.
Зазначив, що Відповідач відмовив в оформленні та направленні документів до відповідного органу Пенсійного фонду України, оскільки вважав, що на момент звільнення, тобто станом на 24.09.2021 позивач не мав 25 (двадцяти п'яти) років вислуги саме в календарному обчисленні з посиланням на положення п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, вищеописана відмова Відповідача в оформленні та направленні документів щодо позивача до відповідного органу Пенсійного фонду України є протиправною та такою, що порушує його права, які надані йому чинним законодавством України, а також його законні інтереси.
Відповідач проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 24.12.2021 за Вх.№46339/2021 зазначивши, що закон чітко розрізняє компетенцію уповноваженого структурного підрозділу (у даному випадку сектору кадрового забезпечення Головного управління ДФС у Луганській області) та органу, що призначає пенсію (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області). У зв'язку з чим функції уповноваженого структурного підрозділу зводяться лише до оформлення всіх необхідні документів і подання про призначення пенсії згідно додатку 2, ознайомлення з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направлення до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Приймати рішення про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
Таким чином, відповідач згідно норм права не наділений альтернативними повноваженнями, в них чітко закріплені його повноваження лише щодо «підготовчих дій» необхідних для направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу Пенсійного фонду України, при цьому у відповідача відсутнє право вирішувати чи мас особа право на призначення пенсії чи ні.
При цьому вказаним Порядком №3-1 затверджено встановленого зразка заяву про призначення/перерахунок пенсії, з якою особа повинна звернутися до Головного управління ПФУ у відповідній області через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (п.1 Порядку №3-1).
Крім того, заява від 22.09.2021, з якою позивач звернувся до відповідача, встановлено, що заява позивача не відповідає встановленому законодавством ані формі, ані змісту і її взагалі неможливо розціпити як заяву про призначення пенсії за вислугу років.
Відсутність подання встановленого зразка заяви про призначення пенсії не тягне за собою правових наслідків для відповідача щодо не направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу ПФУ, оскільки такої заяви апріорі не існувало.
При цьому у відповідача взагалі відсутнє право/обов'язок вирішувати чи мас особа право на призначення пенсії чи пі, а він виконує лише «підготовчі дії» необхідні для направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищенаведене, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити (а.с.81-85).
Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а.с.57-58).
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Артемівським РВ УМВС України в Луганській області 29 липня 1999 року , ІПН НОМЕР_2 - відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_3 від 14 квітня 2017 року (а.с.9-10;12;13).
З 31 жовтня 2001 року по 24 вересня 2021 року позивач проходив службу в податковій міліції, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_4 від 31січня 2001 року та послужному списку особистої справи № М-110457 (а.с.16-19;20-36). Остання займана посада: заступник начальника відділу оперативного реагування управління координаційного забезпечення податкової міліції Головного управління ДФС у Луганській області.
Довідкою Головного управління ДФС у Луганській області від 23.09.2021 №161/12-97-07 та від 23.09.2021 № 162/12-97-07 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 16.02.2016 по 29.04.2018 та з 30.04.2018 по 09.08.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Підстава витяги з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей та наказів Командувача об'єднаних сил (а.с.37;38).
Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області від 24.09.2021 за № 145-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-110457), заступника начальника відділу оперативного реагування управління координаційного забезпечення податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) у зв'язку з повним скороченням штатів, при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Вислуга років станом на 24 вересня 2021 року у календарному обчисленні становить 21 рік 08 місяців 04 днів, у пільговому обчисленні 26 років 07 місяців 20 дні (а.с.14).
24.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив підготувати зарахувати та надати йому необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, для призначення та виплати пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (а.с.99).
Листом від 18.10.2021 за № П/680/14/12-97-05 Головне Управління ДФС у Луганській області повідомлено позивача щодо підготовки та надання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для призначення мені пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не вбачається за можливе у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звільнення не достатньо календарної вислуги років, яка встановлена для отримання права на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 вказаного Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 ще не набув право на пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с.86).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі -Закон № 2262-ХІІ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону №2262-ХІІ.
Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІпенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону(крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше:
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Також, положення статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
З вказаної Постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.
Таким чином, з аналізу викладених положень наведеного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських.
Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов до висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність підстав (на дату звільнення не достатньо календарної вислуги років) для звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для розгляду питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1тазареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Таким чином, чинним законодавством на відповідача покладено обов'язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано. До компетенції відповідача не належить вирішення питання про наявність підстав (в т.ч. стажу) для призначення чи перерахунку пенсії позивачу.
Щодо посилання відповідача, що заява від 22.09.2021, з якою позивач звернувся до відповідача не відповідає встановленому законодавством ані формі, ані змісту і її взагалі неможливо розцінити як заяву про призначення пенсії за вислугу років. Відсутність подання встановленого зразка заяви про призначення пенсії не тягне за собою правових наслідків для відповідача щодо не направлення заяви особи про призначення пенсії разом з необхідним пакетом документів до відповідного органу ПФУ, оскільки такої заяви апріорі не існувало, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено судом вище, позивач звертаючись до відповідача з відповідною заявою від 24.09.2021, просив підготувати та надати йому необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, для призначення та виплати пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, тобто із змісту заяви позивача прямо передбачено, що саме просив позивач (відповідні документи) для призначення та направлення їх до відповідного органу щодо призначення пенсії.
Виходячи з наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн на користь позивача.
Керуючись Конституцією України, статями 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 192-205, 241-247, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код 39591445, 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити пені дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області щодо відмови в оформленні та направленні до відповідного органу Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби в Луганській області оформити та направити необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення, ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн.) 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов