Іменем України
25 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6899/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Акіньшина Дмитра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов адвоката Акіньшина Дмитра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з урахуванням уточненої позовної заяви від 24.12.2021 (арк. спр. 72-86) з такими вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.06.2021 № 123750002679 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988 в Куп'янському автотранспортному технікумі; роботи в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 по 24.05.1989, в ВАТ «Лисичанське автотранспортне підприємство № 10919» з 08.11.2004 по 27.10.2006; з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2012 по 25.03.2012 в філії «Філевський автобусно-тролейбусний парк ГУП «Мосгортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ГУП «Мосгортранс»;
3) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивачем досягнуто усіх необхідних умов, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
08.06.2021 позивач звернувся до Сватівського відділу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із супровідною (пояснювальною) заявою, до якої було долучено заяву встановленого зразка та необхідний пакет документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV. Заява про призначення пенсії встановленого зразка була прийнята посадовими особами Сватівського відділу Білокуракинського ОУПФУ Луганської області 08.06.2021 та зареєстрована за № 942.
30.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою, відповідно до якої просив, зокрема, належним чином засвідчену копію виписки з розпорядження про призначення/відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, а також відомості щодо періодів страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії.
Листом відділу обслуговування громадян № 10 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.07.2021 № 2717-2770/К-02/8-1200/21 було повідомлено, що 15.06.2021 винесене рішення про відмову у призначенні пенсії, яке буде отримано позивачем поштою.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.06.2021 № 123750002676 протиправним та таким, що порушує його право на належний соціальний захист у старості, відтак суперечить положень Конституції України та принципам загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначеним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого підлягає скасуванню.
Ухвалою від 15 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 68-69).
Ухвалою від 29 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 87-88).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 103-108), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 , 08.06.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області за призначенням дострокової пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) відповідно до пункту 8 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення спеціалістом управління, за принципом екстериторіальності, був визначений структурний підрозділ Пенсійного фонду України, який сформував атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу, а саме Головне управління Пенсійного фонду України Івано - Франківської області, яке за наслідками розгляду заяви позивача прийняло рішення від 15.06.2021 № 123750002679 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не приймалось рішення щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За розглядом документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджений документами страховий стаж складає 24 роки 10 місяців 05 днів.
Для обчислення пільгового стажу уточнюючі довідки надано не було.
До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1987 у Куп'янському автотранспортному технікумі (диплом від 29.04.1988 серії ИТ № 887195), який підлягає уточненню довідкою, оскільки в періоді навчання позивач проходив строкову військову службу з 10.11.1984 по 08.1l.1986 (військовий квиток від 10.11.1984 серії НУ №9538523); період роботи з 13.09.1988 по 24.05.1989 в Лисичанському автотранспортному підприємстві № 10919 у зв'язку з тим, що печатка підприємства в записі про звільнення є нечіткою та неможливо ідентифікувати підприємство (порушення пункту 2.4 Інструкції); період роботи з 08.11.2004 по 27.10.2006 у ВАТ «Лисичанське автотранспортне підприємство № 10919» у зв'язку з відсутністю звітності підприємства до Пенсійного фонду України; періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011 та у філії Філевського автобусно-тролейбусного парку ДУП «Могортранс» у зв'язку з наявністю інформації про відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації (довідки про заробітну плату від 20.05.2021 № 43,44, видані Центральною філією ДУП «Могортранс», містять інформацію, що у періоді з 01.01.2001 по 31.12.2011 згідно з п. 15 ч.1 ст.9 Федерального закону від 24.07.2009 № 212-ФЗ іноземні громадяни, які тимчасово мешкають в РФ, не визнавались застрахованими особами та суми виплат та інших винагород не оподатковувались страховими внесками до Пенсійного фонду Російської Федерації); період роботи з 07.02.2012 по 25.03.2012 у філії Філевського автобусно-тролейбусного парку ДУП «Могортранс» у зв'язку з наявністю у Відомостях про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 01.04.2021 інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за період роботи у Філії Центральна ДУП «Могортранс» з 26.03.2012 по 14.10.2012; період з 01.01.2021 по 31.05.2021 у філії «Центральний» ДУП «Могортранс» у зв'язку з відсутністю у Відомостях про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 01.04.2021 інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
З огляду на вищезазначене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 103-108), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на таке.
08.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сватівського відділу Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Так, згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 10 місяців 5 днів.
Період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988 згідно диплому НОМЕР_1 не може бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки даний період перетинається з військовою службою (з 10.11.1984 по 08.11.1986), уточнюючої довідки ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії не надано.
Щодо зарахування періоду роботи в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 по 24.05.1989 відповідач зазначив, що згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, при звільненні всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Оскільки запис про звільнення з роботи завірений не чітким відбитком печатки організації, уточнюючої довідки ОСОБА_1 надано не було, тому вказаний період не може бути зарахований до стажу позивача.
До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2012 по 25.03.2012 в філії «Філевський автобусно-тролейбусний парк ГУП «Мосгортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ГУП «Мосгортранс» на території Російської Федерації, оскільки зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 здійснюється за| умови підтвердження сплати страхових внесків компетентними органами згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 11 березня 1992 року.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 18 січня 2022 року від ГУ ПФУ в Луганській області витребувано додаткові докази (арк. спр. 186-187). У визначений судом строк витребувані докази надано.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу за наявними доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 14-16) звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою від 08.06.2021 встановленого зразка про призначення пенсії за віком, надавши документи для призначення пенсії згідно розписки-повідомлення (арк. спр. 25-26).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.06.2021 № 123750002679 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 28).
Обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії, відповідач зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988 згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки даний період перетинається з військовою службою (10.11.1984 - 08.11.1986), уточнюючої довідки заявником не надано; періоди роботи в Лисичанському автотранспортному підприємстві -10919 з 13.09.1988 по 24.05.1989, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 запис про звільнення завірений нечітким відтиском печатки організації, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, та період роботи з 08.11.2004 по 27.10.2006 у зв'язку з відсутністю відомостей в індивідуальних відомостях про застраховану особу; періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2021 по 25.03.2021 філії Філевського автобусно-тролейбусного парку ДУП «Могортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ДУП «Могортранс», оскільки не підтверджено сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Оскільки заявником не надано уточнюючих довідок про пільговий період роботи та відсутній необхідний страховий та спеціальний стаж, то підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах немає (арк. спр. 28).
Трудова книжка позивача НОМЕР_3 від 10.06.1988 (арк. спр. 18-22) щодо спірних періодів роботи містить наступні записи:
Лисичанське АТП-10919:
запис № 1 від 13.06.1988 - прийнятий майстром в а/к 4;
запис № 2 від 09.11.1988 - переведений старший майстром в а/к 4;
запис № 3 від 24.05.1989 - звільнений за переводом;
Лисичанське АТП №10919:
запис № 14 від 08.11.2004 - прийнятий водієм першого класу в автоколону №1;
запис № 15 від 14.05.2005 - переведений водієм автобуса в центральний гараж на всі типи та марки автобусів;
запис № 16 від 27.10.2006 - звільнений за власним бажанням;
Філія «Філевський автобусно-тролейбусний парк» ДУП «Мосгортранс»:
запис № 17 від 04.11.2006 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 18 від 28.10.2008 - звільнений за згодою сторін;
запис № 19 від 30.10.2008 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 20 від 28.01.2009 - звільнено по закінченню строку трудового договору;
запис № 21 від 17.02.2009 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 22 від 27.01.2010 - звільнено по закінченню строку трудового договору;
запис № 23 від 02.02.2010 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 24 від 27.12.2010 - звільнено по закінченню строку трудового договору;
запис № 25 від 29.12.2010 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 26 від 25.12.2011 - звільнено по закінченню строку трудового договору;
запис № 27 від 07.02.2012 - прийнятий за строковим трудовим договором у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу 3-го класу на регулярні міські пасажирські маршрути;
запис № 28 від 14.10.2012 - звільнено по закінченню строку трудового договору;
Філія «Центральний» ДУП «Мосгортранс»:
запис № 40 від 14.03.2018 прийнятий у відділ експлуатації автотранспорту водієм автобусу на регулярні міські пасажирські маршрути.
Інші періоди роботи позивача не є спірними, а тому судом не досліджуються.
Згідно з розрахунком органу ПФУ позивач має 24 роки 10 місяців 05 днів страхового стажу, пільговий стаж відсутній (арк. спр. 147).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Положеннями частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу) (абзац 21 частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV).
За приписами частини другої статті 41 Закону № 1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується також:
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку№ 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з вимогами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо періоду навчання в Куп'янському автотранспортному технікумі Мінавтотранса УРСР.
Судом досліджена копія трудової книжки позивача, з якої вбачається, що у трудовій книжці відсутні записи про навчання та проходження позивачем строкової військової служби.
В той же час, з розписки - повідомлення про отримання заяви та документів від позивача при зверненні до Білокуракинського ОУПФУ за призначенням пенсії вбачається, що ОСОБА_1 був наданий військовий квиток, диплом про навчання (арк. спр. 27).
Згідно з дипломом серії НОМЕР_4 від 29.04.1988 ОСОБА_1 у 1983 році вступив та у 1988 закінчив повний курс навчання у Куп'янському автотранспортному технікумі Мінавтотранса УРСР за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів» та отримав кваліфікацію техніка-механіка (арк. спр. 23).
Згідно з відомостями військового квитка НОМЕР_5 від 10.11.1984 в період з 10.11.1984 по 08.11.1986 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії (арк. спр. 24).
Згідно з архівними довідками архівного відділу виконавчого комітету Куп'янської міської ради від 02.08.2021 № 08-52/157 та від 28.09.2021 № 08-52/172 ОСОБА_1 на підставі наказу №158 від 22.08.1983 був зарахований та відповідно до рішення Державної кваліфікаційної комісії з випуску молодих спеціалістів груп «ТС» денного відділення, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію технік-механіку на підставі наказу №45 від 29.04.1988 (арк. спр. 42-44).
Вищевказаними документами підтверджується, що позивач навчався в Куп'янському автотранспортному технікумі Мінавтотранса УРСР, та в період навчання проходив військову службу, тому відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988, з урахуванням періоду проходження військової служби, відтак вказаний спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 по 24.05.1989.
Згідно з архівною довідкою від 02.11.2021 №1312/03-02, виданою КУ «Трудовий архів Лисичанської територіальної громади» Лисичанської міської ВЦА Сєвєродонецького району Луганської області, ОСОБА_2 працював в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 (наказ № 12-к від 10.06.1988) майстром в автоколоні 4, з 13.08.1988 переведений старшим майстром в автоколоні 4 (наказ від 09.11.1988 № 266-к) по 24.05.1989 (наказ № 110-ок від 24.05.1989) (арк.спр.209).
Підставою незарахування вказаного періоду до страхового стажу в оскаржуваному рішенні відповідачем визначено те, що запис про звільнення з роботи завірений нечітким відтиском печатки.
Суд звертає увагу, що на момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена 20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються рабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 »Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та у справі № 813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Наведене також в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом, а саме трудовою книжкою ОСОБА_1 та архівною довідкою від 02.11.2021 №1312/03-02 підтверджується, що позивач має право на включення спірного періоду роботи з 13.06.1988 по 24.05.1989 в Лисичанському АТП -10919 до загального страхового стажу.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в Лисичанському АТП №10919 з 08.11.2004 по 27.10.2006 водієм на автобусі, відповідач посилається на відсутність звітності підприємства до Пенсійного фонду України. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону №1058-IV (далі - Закон №1058) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частиною одинадцятою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов'язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:
1) особа підлягала Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вказано у частині другій статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу позивача з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форм ОК-5) у періоди з 08.11.2004 по 27.10.2006 відомості про сплату страхових внесків відсутні (арк. спр. 25).
Однак, при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.06.2021 №123750002679 відповідачем не враховані вищевказані положення Закону № 2464-VI в частині настання відповідальності за невиконання обов'язку щодо належної сплати страхових внесків саме для страхувальника, а не для застрахованої особи.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судому постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17.
З огляду на викладене, визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови в зарахуванні вказаного періоду до загального стажу як відсутність відомостей про сплату підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 08.11.2004 по 27.10.2006 є необґрунтованою. Відтак період роботи позивача в Лисичанському АТП № 10919 з 08.11.2004 по 27.10.2006 підлягає зарахуванню до загального стажу.
В той же час, у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду з 08.11.2004 по 27.10.2006 в Лисичанському АТП -10919 зазначено, що позивач працював водієм автобусу, та матеріали справи не містять доказів, що у вказаний період з 08.11.2004 по 27.10.2006 в Лисичанському АТП - 10919 позивач працював саме на посаді, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме водієм міського пасажирського транспорту, тому вказаний період на час розгляду справи не можуть бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Щодо незарахування до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2021 по 25.03.2021 в філії Філевського автобусно-тролейбусного парку ДУП «Могортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ДУП «Могортранс» через відсутність підтвердження сплати внесків до Пенсійного фонду суд зазначає таке.
Судом встановлено та записами в трудовій книжці (вкладишами до неї) підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював трудову діяльність в ДУП м. Москви «Мосгортранс» у вищевказані періоди водієм міського пасажирського транспорту.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
13.03.1992 в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі № 686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-457а14.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (надалі, також - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до абзацу 3 статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
Федеральним законом від 03.12.2011 № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 Федерального закону «Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації» № 167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що єдиною підставою у незарахуванні відповідачем спірних періодів є не підтвердження Пенсійним фондом Російської Федерації сплати страхових внесків роботодавцем позивача за спірні періоди.
На переконання суду вказана відмова позивачу зроблена з формальних підстав та не містить в собі ніякого нормативного підґрунтя.
Суд наголошує, що відносно всіх періодів роботи позивача здійснені записи трудової книжки, які оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивачем на регулярних міських пасажирських маршрутах. На переконання суду записи в трудових книжках щодо роботи позивача самі по собі дають вичерпну інформацію про особливий характер його роботи.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.
Таким чином, на переконання суду, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу та спеціального стажу водія міського пасажирського транспорту періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2021 по 25.03.2021 в філії Філевського автобусно-тролейбусного парку ДУП «Могортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ДУП «Могортранс».
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 15.06.2021 № 123750002679 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої, другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини другої статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, обрахування наявного загального і страхового стажу та прийняття рішення про призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Враховуючи приписи пункту 4.2 Порядку № 22-1, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як визначений суб'єкт призначення. Відтак, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Луганській області про зобов'язання зарахувати до страхового стажу спірні періоди задоволенню не підлягають.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, обравши спосіб захисту:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 15.06.2021 №123750002679;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2021 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988 в Куп'янському автотранспортному технікумі Мінавтотранса УРСР; період роботи в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 по 24.05.1989, період роботи в ВАТ «Лисичанське автотранспортне підприємство № 10919» з 08.11.2004 по 27.10.2006, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2012 по 25.03.2012 в філії «Філевський автобусно-тролейбусний парк ГУП «Мосгортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ГУП «Мосгортранс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги до ГУ ПФУ в Луганській області задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, позовні вимоги належить задовольнити частково з обранням належного способу захисту порушеного права.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн (арк. спр. 14).
Проте, суд зазначає, що позивач при зверненні до суду повинен був сплатити 908,00 грн, оскільки позивач звернувся з вимогою немайнового характеру та похідною від неї вимогою.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Івано-Франківській області.
Щодо решти суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 грн, суд роз'яснює, що позивач має право звернутись до суду із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Акіньшина Дмитра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 79018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 15 червня 2021 року № 123750002679;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2021 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 22.04.1988 в Куп'янському автотранспортному технікумі Мінавтотранса УРСР, період роботи в Лисичанському АТП-10919 з 13.06.1988 по 24.05.1989, період роботи в ВАТ «Лисичанське автотранспортне підприємство №10919» з 08.11.2004 по 27.10.2006; до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 04.11.2006 по 28.10.2008, з 30.10.2008 по 28.01.2009, з 17.02.2009 по 27.01.2010, з 02.02.2010 по 27.12.2010, з 29.12.2010 по 25.12.2011, з 07.02.2012 по 25.03.2012 в філії «Філевський автобусно-тролейбусний парк ГУП «Мосгортранс» та з 01.01.2021 по 31.05.2021 в філії «Центральний» ГУП «Мосгортранс», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Захарова