Іменем України
24 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7254/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.11.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 09.08.2021 про відмову у призначені ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 22.06.2021 № 430/1107/21 встановлено факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Луганськ.
07.08.2021 Сєвєродонецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на підставі вищевказаного рішення суду було видано свідоцтво про народження від 07.08.2021 серії НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 18.
Позивачка з донькою є внутрішньо переміщеними особами та перебувають на обліку в відповідача.
У серпні 2021 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, однак рішенням від 09.08.2021 відповідач відмовив в призначенні такої допомоги у зв'язку з тим, що звернення надійшло пізніше ніж 12 місяців після народження дитини.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду.
Ухвалою суду від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 24.12.2021 визначено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на підставі статті 262 КАС України; зобов'язано Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області в строк до 14.01.2022 надіслати (надати) суду копію рішення, прийнятого за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини, за його відсутності - письмові пояснення щодо обставин зазначення у листі від 27.08.2021 № 01-13/03-Б-609-2 про прийняття рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини від 09.08.2021; докази, що підтверджують повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
13.12.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив (арк. спр. 26-27), в обґрунтування якого послався на таке.
ОСОБА_1 звернулася 03.08.2021 до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу та як законний представник малолітньої дитини, від імені доньки ОСОБА_3 . За результатами розгляду заяви позивача та її доньку взято на облік як внутрішньо переміщених осіб.
Відповідач звернув увагу суду, що Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою КМУ від 27.122001 № 1751 чітко встановлено умови та порядок призначення та відмови у призначенні допомоги при народженні дитини.
07.08.2021 через офіційний сайт Мінсоцполітики ОСОБА_1 подала заяву про призначення допомоги при народженні дитини, але додаткові документи, визначені Порядком № 365, відсутні.
За інформацією, яку вказала ОСОБА_1 в своїй заяві, її донька ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, термін подачі заяви для призначення допомоги при народженні дитини позивачем пропущено.
Додатково відповідач зазначив, що для призначення будь-яких соціальних допомог внутрішньо переміщеним особам заявник, який є внутрішньо переміщеною особою, особисто подає до органу соціального захисту населення заяву до якої додається довідка внутрішньо переміщеної особи.
ОСОБА_1 до управління особисто не звернулася та відповідний пакет документів не надала, тобто умови, визначені чинним законодавством України не виконані. Тому, керуючись Порядком № 365 та частиною 7 статті 11 Закону заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду. Отже, і рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини управлінням не приймалося.
17.08.2021 позивач звернулася до Урядову «гарячу лінію» з питання прискорення призначення допомоги при народженні дитини. Листом-відповіддю за підписом голови Старобільської РДА від 27.08.2021 № 01-13/03-Б-609-2 заявниці надано відповідь з даного питання у повному обсязі. До управління соціального захисту населення Старобільською РДА позивач не зверталася.
Відповідач вважає дії управління законними та обґрунтованими, з урахуванням усіх обставин та відповідно до чинного законодавства України, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом громадянина України, картки фізичної особи-платника податків (арк. спр. 7), має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 03.08.2021 № 934-5000382450 (арк. спр. 8).
Позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (арк. спр. 9), яка також має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 08.09.2021 № 934-500393695 (арк. спр. 10).
У межах спірних правовідносин, у серпні 2021 року позивачка звернулася через сайт Мінсоцполітики із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, що не заперечується сторонами.
Листом від 27.08.2021 № 01-13/03-Б-609-2 відповідач повідомив позивачці, що нею пропущено термін звернення за допомогою при народженні дитини відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відтак, відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини (арк. спр. 15).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі - Порядок № 1751).
Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання (пункт 10 Порядку № 1751).
Згідно із положеннями пункту 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:
1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).
Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін'юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, може бути оскаржено у порядку їх підлеглості у вищестоящі органи або у судовому порядку (пункт 50 Порядку № 1751).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» затверджено форму Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, що додається.
З аналізу вимог чинного законодавства вбачається, що для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Разом з тим, відповідачем не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Тобто в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення від 26 травня 2021 року (в частині відмови в призначенні допомоги при народженні дитини), яке створює правові наслідки, і зобов'язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №591/610/16, від 06 вересня 2018 року в справі № 242/5735/16-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Одночасно суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року N 3-рп/2016 прямо зазначено, що відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" держава має забезпечувати належні умови для виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності (стаття 4). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1 Сімейного кодексу України).
На думку Конституційного Суду України, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно встановлених обставин справи позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою у визначені законодавством строки.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, стосовно того, що однією з підстав для відмови у призначенні грошової допомоги при народженні дитини була відсутність документів, необхідних для призначення допомоги, адже у листі від 27.08.2021 № 01-13-Б-609-2 у відповідь на звернення позивачки відповідач повідомив, що відмова у призначенні грошової допомоги відбулась внаслідок пропуску позивачкою строку звернення відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям із дітьми».
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що відповідачем рішення не приймалося, а порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій УСЗН Старобільської РДА щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини, тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати УСЗН Старобільської РДА призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки рішення про відмову в призначенні позивачу допомоги при народженні дитини відповідачем не приймалось, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлений у даній справі обставин позовні вимоги належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушеного права.
Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 23.11.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною восьмою цієї статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 908,00 грн слід стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03197055, місцезнаходження: 92703, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Центральна, б. 36) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун