Іменем України
24 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7484/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» (далі - позивач, ТДВ «Лисичанський желатиновий завод») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову № 222872 від 16.11.2021, яка була винесена уповноваженими особами відповідача про притягнення ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» до адміністративно-господарської відповідальності, а справу закрити (а.с.1-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
27.10.2021 відносно ОСОБА_1 , який є працівником (водій) ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», працівниками Державної служби з безпеки на транспорті, надалі за текстом - «відповідач», був складений акт № 289361 за порушення працівником позивача вимог наказу МТЗУ № 385, а саме не використовується особова картка водія, відсутня роздруківка з цифрового тахографа». Складений акт було направлено до структурного підрозділу відповідача - Східного міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки Луганської області. 16.11.2021 уповноваженими особами відповідача була винесена постанова №222872 про встановлення відповідачем обставин порушення позивачем вимог ст.48 Закону «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності роздруківки даних роботи цифрового тахографу, із застосуванням до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 17000,00 грн. Позивач вважає, що спірна Постанова у справі прийнята з грубим порушенням вимог Закону, винесена щодо невідповідної особи, оскільки позивач не може відповідати за дії водія щодо не здійснення ним обліку часу труда та відпочинку в рейсі та не здійснення контролю роботи тахографу. Вважаючи протиправною постанову № 222872 від 16.11.2021, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 14.12.2021 за вхідним реєстраційним номером 44302/2021 надав відзив на позовну заяву (а.с.27-29), в якому заперечував проти задоволення позову.
В обґрунтування зазначив, що 27.10.2021 посадовими особами Укртрансбезпеки в ході рейдової перевірки зазначеного транспортного засобу, проведеною на підставі направлення на перевірку від 25.10.2021 №014090, було встановлено факт здійснення внутрішніх перевезень вантажів згідно ТТН № 2340 від 26.10.2021 на замовлення третіх осіб за відсутності у водія ОСОБА_1 особистої картки водія, що не дало йому змоги надати на перевірку роздруківку даних роботи тахографа 1 згідно з Інструкцією № 385. Перевізник надав водієві транспортний засіб, обладнаний відповідно до вимог законодавства цифровим приладом для автоматичної фіксації режиму праці та відпочинку водія (тахографром), але не забезпечив водія спеціальним цифровим, пристроєм, який дозволяє користуватися цим приладом у встановленому порядку і (особистою карткою водія), а саме фіксувати в автоматичному режимі параметри праці та відпочинку водія та роздруковувати їх на вимогу уповноважених посадових осіб для перевірки. Відсутність у водія ОСОБА_1 документа, наявність якого передбачена ст.48 Закону №2344-ІІІ для водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, зафіксовано Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2021 №289361.
16.11.2021 за результатами розгляду матеріалів про порушення на підставі абз. 3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ заступником начальника Східного міжрегіонального управління Укртрнасбезпеки - начальником відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Луганській області І.Хіровим у присутності представника позивача було винесено постанову про застосування до автомобільного перевізника ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Відповідач вважає, що оскаржувана постанова від 16.11.2021 №222872 винесена в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.20-21).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод», код ЄДРПОУ 00418030, місцезнаходження Луганська область, м. Лисичанськ, керівником є Семенов Іван Григорович (а.с.11,12,13).
Відповідно до п.3.2 розділу ІІІ Статуту ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» предметом діяльності є, зокрема, вантажний автомобільний транспорт (а.с.9).
Власником транспортного засобу DAF FT 105.410, держ. номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SPR 24L 13.62S01, держ номер НОМЕР_2 є ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с.32).
Водій ОСОБА_1 є найманим працівником у відповідача, що працює позмінно (а.с.26,32).
25.10.2021 Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено направлення на рейдову перевірку №014090 (а.с.31).
Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було складено акт №289361 від 27.10.2021 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.14).
Вищевказаним актом встановлено, що проведено перевірку транспортного засобу DAF FT 105.410, держ. номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SPR 24L 13.62S01, держ номер НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія п/в НОМЕР_5 від 30.09.2016, номер дорожнього листа, що належить ТДВ «Лисичанський желатиновий завод». Під час перевірки встановлено порушення наказу МТЗУ №382 від 24.06.2010 - під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН №2340 від 26.10.2021 у водія транспортного засобу, який обранений цифровим тахографом не оформлено або не використовується особова карта водія, відсутня роздруківка з цифрового тахографа. Таким чином порушено абз.3 ч.1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме роздруківки з цифрового тахографа (а.с.17).
Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено повідомлення про розгляд справи про порушення (а.с.33).
16.11.2021 Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №222872 до ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» в розмірі 17000 грн (а.с.14).
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті (підпункт 1 пункту 4 Положення №103).
Згідно п.п.2 , 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Відповідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому, законодавцем не визначено вичерпний перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів та пасажирів. Разом з тим, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Так, відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинки на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», розроблено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241).
Відповідно до п. 1.4 зазначеної Інструкції: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР).
Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
При цьому п.2.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначено, що ПСТ (пункт сервісу тахографів) виконують перевірку та адаптацію тахографів дотранспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:
- установлення або заміни тахографа;
- ремонту тахографа;
- зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;
- якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Відповідно до положень п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
При цьому, пунктом 2.7 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. та п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106), передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, роздруківки даних роботи тахографа та особистої картки для цифрового тахографу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
При цьому, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, тому спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Форму товарно-транспортної накладної наведено у додатку 7 цих Правил, згідно до якої у товарно-транспортній накладній має бути зазначено автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.
В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №2340 від 26.10.2021, в якій зазначено, що автомобільним перевізником вантажу є АГАНІМ КОРП ТОВ (зворотній бік а.с.31).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ «АГАНІМ КОРП» (ідентифікаційний код: 42594006) зареєстровано як юридичну особу та основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт (а.с.40-43).
Таким чином, судом встановлено, що автоперевізником у даному випадку виступав інший суб'єкт господарської діяльності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортних засобів у випадку, коли власник не використовує транспортний засіб, а лише володіє майновими правами на транспортний засіб.
Норми Закону № 2344-ІІІ не ототожнюють поняття "власник транспортного засобу" та "автомобільний перевізник", оскільки власник автомобіля за певних умов може бути одночасно і автомобільним перевізником, проте, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе.
Відповідно до наведених норм, та встановлених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що позивач не є у даних спірних правовідносинах автомобільним перевізником та належним суб'єктом відповідальності за вчинене правопорушення.
Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не було з'ясовано та не встановлено належними доказами особу автомобільного перевізника, не перевірено інформацію зазначену в товарно-транспортній накладній, яка є основним документом на перевезення вантажів та інші документи щодо перевезення вантажу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що акт перевірки №289361 від 27.10.2021, який складено без встановлення належного суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належним доказом для притягнення такого суб'єкта до адміністративно-господарської відповідальності.
Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.11.2021 №222872 відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2021 №6757 (а.с.5).
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в загальному розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 222872 від 16 листопада 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» (код ЄДРПОУ 00418030, 93109, Луганська обл., місто Лисичанськ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова