про повернення позовної заяви
17 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8596/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
28 грудня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Державної податкової служби у Луганській області щодо нарахування відповідача єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з квітня 2014 року по вересень 2018 року 28726 гривень 85 коп.;
- зобов'язати Головне Управління Державної податкової служби у Луганській області скасувати безпідставне нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з квітня 2014 року по жовтень 2018 року позивачу у сумі 28726 гривень 85 коп.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.
В позовній заяві позивач зазначає, що 29 жовтня 2021 року вона звернулася з заявою до Відповідача про списання боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 28726 гривень, 85 коп. з урахуванням положень преамбули до Закону України від 13 травня 2020 року №592 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, з 01.04.2014 до 31.10.2018 суми недоїмки.
02.12.2021 електронною поштою Позивач отримала відповідь № 10173/6/12-32- 24-05-09 від 01.12.2021 з відмовою про списання недоїмки. У відповіді на Заяву про списання недоїмки Відповідач без пояснення причини, тільки цитуючи норми закону, повідомляє що на Позивача не розповсюджується дія п. 915 Закону України від 13 травня 2020 року №592 «щодо усунення дискримінації за колом платників». У той же час у відповіді також вказується про виключення п. 94, який надавав пільги з нарахування та сплати ЄСВ платникам з території проведення антитерористичної операції, з Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон 2464) Законом №440-ІХ від 14.01.2020, тобто вже після спливу того періоду, в якому відбулося неправомірне нарахування Відповідачем спірної суми.
Вважає дії Відповідача, а точніше бездіяльність у списання боргу з ЄСВ неправомірною, такою, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
В клопотанні про поновлення строку звернення із позовом до суду позивач зазначає, що про існування неправомірно нарахованого боргу позивач дізналася із кабінету платника податків (останнє нарахування 19.10.2019). Однак в зв'язку з тим, що мешкала на непідконтрольній уряду Україні території, де відсутнє поштове сполучення, - вона не мала змоги звернутися до суду, чи то оскаржувати у адміністративному провадженні таке нарахування, адже вона не мала навіть поштової адреси на підконтрольній уряду України території. Після короткого виїзду на підконтрольну частину України, позивач вимушена була повернутися до Луганська доглядати за своєю літньою хворою мамою. Лише у 2020 році позивач перемістилася на підконтрольну урядом України територію та здобула притулок та адресу для листування. дізнався про борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відповіді відповідача № 10173/6/12-32-24-05-09 від 01.12.2021 з відмовою про списання недоїмки. Вважає, що від останньої відповіді № 10173/6/12-32-24-05-09 від 01.12.2021 ГУ ДПС у Луганській області (отримано 02.12.2021) місячний строк для звернення до суду не можна вважати пропущеним. Тому вважає, що позов подано у межах місячного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів після письмової відмови Відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При даних спірних правовідносинах щодо строку звернення до адміністративного суду повинні застосовувати положення ч. 1 ст. 122 КАС України, яка містить положення про встановлення такого строку як нормами КАС України, так і іншими законами.
Оскільки спірні правовідносини стосуються сплати єдиного внеску, норми Закону № 2464 в даному випадку є спеціальними порівняно з нормами КАС України, які стосовно спірних правовідносин є загальними.
Якщо б норми Закону № 2464 не містили положень щодо строку оскарження в судовому порядку, які складають «протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги», до спірних правовідносин повинні були застосовуватися норми КАС України в частині строку звернення до адміністративного суду.
Однак з урахуванням наявності абзацу дев'ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464, який містить положення щодо строку судового оскарження, відповідно до змісту ч. 1 ст. 122 КАС України до спірних правовідносин повинні застосовуватися саме положення Закону № 2464 як спеціального закону.
З огляду на зазначене, що суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення із позовом до суду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, пункти 22- 23).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Ураховуючи обізнаність відповідача щонайменше з грудня 2020 року про обставини, з якими він пов'язує підстави для звернення до суду з цим позовом, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності у позивача непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За встановлених обставин по справі, суд прийшов до висновку, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем був пропущений без наявності поважних підстав, тому його позовну заяву слід повернути.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві у зв'язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяІ.В. Тихонов