Іменем України
17 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7246/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості з пенсійних виплат за липень 2021 року у розмірі 4378,56 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за липень 2021 року у розмірі 4378,56 грн;
- допустити виконання судового рішення в межах стягнення за один місяць до негайного виконання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України (а.с.1-5).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.03.2004 та має право на отримання пенсійних виплат за віком довічно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. З 2014 року у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, позивач вимушена була переселитися на територію, підконтрольну українській владі і перебувала на обліку як внутрішньо перемішена особа спочатку в Донецькій області, а з 01.07.2021 в Луганській області. У липні 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (відділ обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) м. Сєвєродонецьк) з заявою про переведення виплати пенсії з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Після отримання електронної пенсійної справи позивача взято на облік в ГУ ПФУ в Луганській області, як внутрішньо переміщену особу, та на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат № 1751 від 06.07.2021 здійснено нарахування поточної виплати пенсії на додаткову відомість серпня 2021 року. Згідно із вказаним листом відповідача заборгованість з виплати пенсії за липень 2021 року складає 4378,56 грн. Позивач зазначила, що жодного рішення щодо припинення пенсійних виплат, підстав або будь-якого обґрунтування щодо припинення виплати пенсії від органу Пенсійного фонду не отримувала. Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості з пенсійних виплат за липень 2021 року у розмірі 4378,56 грн, остання звернулась до суду за захистом своїх прав.
20.12.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 45386/2021 надійшов відзив на позовну заяву від 16.12.2021 №1200-0803-7/58784, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.20-21).
В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач звернулася 05.07.2021 до Управління із заявою про взяття на облік. Рішенням Управління № 914270313032 від 08.07.2021 позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу за матеріалами електронної пенсійної справи. Пенсія за липень була нарахована в Покровському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Згідно листа № 01-05/0155 від 30.06.2021 Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області було надано Покровському управлінню Пенсійного фонду України Донецької області інформацію про скасування довідки ОСОБА_1 , тому пенсія за липень 2021 року в Покровському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області не була виплачена. Беручі до уваги витяг зі Списку на отримання інформації для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам (Список № 1751 від 06.07.2021 відновлена виплата пенсії з серпня 2021 року по теперішній час, сума останньої виплати пенсії у грудні 2021 року становить 4390,56 грн. Відповідач зазначив, що заборгованість пенсії за зазначений період облікована та буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач також вважає, що вимоги позивача про виплату заборгованості пенсії за періоди з 01.07.2021 по 31.07.2021 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.14-15).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.6,7).
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 (а.с.8).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.03.2004 (а.с.9).
З 01.07.2021 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа Пенсійного фонду України в Луганській області за заявою від 05.07.2021 (а.с.24-25,26).
На звернення позивача від 16.09.2021, відповідачем надано відповідь від 28.09.2021 №1200-0211-8/39854, в якому зазначив, що виплата пенсії за липень 2021 року в сумі 4378,56 грн нарахована на додаткову відомість та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного КМУ відповідно до постанови №637 від 05.11.2014, порядок виплати на теперішній час КМУ не визначено (а.с.10).
З наданої відповідачем довідки від 30.11.2021 №381 вбачається, що з серпня 2021 року позивачем виплачуться пенсія, з 01.07.2021 по 31.07.2021 пенсія нарахована, але не виплачена у сумі 4378,56 грн (а.с.22).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості з пенсійних виплат за липень 2021 року у розмірі 4378,56 грн, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
-перебуває на території України на законних підставах;
-має право на постійне проживання в Україні;
-була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному Фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.
Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому невиплата призначеної позивачу пенсії за віком за липень 2021 року є протиправною бездіяльністю відповідача, яка порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.
При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, а відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Як вже зазначив суд, з 01.07.2021 по 31.07.2021 пенсія позивачу нарахована, але не виплачена у сумі 4378,56 грн (а.с.22).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у період з 01.07.2021 по 31.07.2021 включно, у зв'язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення на користь позивача заборгованість з пенсії за вказаний період у розмірі 4378,56 грн.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 908,00 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" до ухвалення судового рішення у справі.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 908,00 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості з пенсії за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 у розмірі 4378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 56 копійок.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) заборгованість з пенсії за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 у розмірі 4378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 56 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова