Іменем України
17 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6072/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Дніпропетровській області), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви позивачем заявлено такі позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05 липня 2021 року № 123750002759 щодо відмови в призначені позивачу пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 29 червня 2021 року, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва; період роботи з 08 січня 1979 року по 02 лютого 1979 року; період проходження військової служби з 21 квітня 1980 року по 27 червня 1982 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням відповідача від 05 липня 2021 року № 123750002759 позивачу в призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу роботи для призначення пенсії.
Згідно з роз'ясненнями Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області (далі - ГУПФУ в Луганській області) страховий стаж позивача складає 27 років 20 днів. Крім того під сумнів поставлено період роботи з 08 січня 1979 року по 02 лютого 1979 року та період проходження військової служби з 21 квітня 1980 року по 27 червня 1982 року.
Під час подання заяви про призначення пенсії позивачем також надано диплом спеціаліста від 01.04.2011 серія НОМЕР_1 (Дублікат) та копію довідки про період навчання, яка видана в місті Луганськ, однак вищезазначені документи до справи не долучені. Оскільки період навчання з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва до страхового стажу позивача не врахований, позивач не має права на призначення пенсії за віком через відсутність необхідного стажу. За умови включення цього періоду, страховий складатиме понад 28 років.
Позивач з таким рішенням не згоден, оскільки згідно з правовими висновками Верховного Суду формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відсутність можливості здійснити перевірку відомостей не може бути підставою для відмови позивачу в реалізації наявного у нього права на належне пенсійне забезпечення.
Документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Ухвалою від 25 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 26-27).
Позивачем 11 листопада 2021 року подано уточнену позовну заяву (арк. спр. 30-31).
Ухвалою від 25 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано додаткові докази (арк. спр. 34-35).
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою від 29 червня 2021 року про призначення пенсії за віком, разом з якою згідно з розпискою-повідомленням, серед іншого надав: трудову книжку серії НОМЕР_3 , військовий квиток серії НОМЕР_4 , довідку б/н про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення (арк. спр. 10-16, 42-64).
Згідно з розрахунком страхового стажу до страхового стажу позивача зараховані періоди: з 08.01.1979 по 02.02.1979, з 19.04.1979 по 17.07.1979, з 03.12.1979 по 29.12.1979, з 21.04.1980 по 27.06.1982 строкова військова служба, з 09.09.1982 по 01.06.1989, з 02.06.1989 по 22.12.1993, з 23.12.1993 по 06.04.1995, з 23.10.1995 по 01.07.1997, з 07.08.1997 по 07.06.1999, з 08.09.1999 по 07.08.2000, з 08.08.2000 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.04.2004 по 06.08.2004, з 01.05.2005 по 30.06.2005, з 01.11.2005 по 28.02.2007, з 01.10.2007 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 31.03.2009, з 22.05.2010 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.08.2010 по 03.08.2010, з 06.08.2010 по 31.08.2010, з 01.09.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 18.10.2010, а всього 27 років 20 днів (арк.с пр. 83-84).
Рішенням ГУПФУ в Дніпропетровській області від 05 липня 2021 року № 123750002759 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність у ОСОБА_1 страхового стажу не менше 28 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 00 місяців 20 днів (арк. спр. 77).
Також листом від 21 вересня 2021 року № 3767-4110/Ш-02/8-1200/21 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивача, що відділом обслуговування громадян № 2 (смт. Білокуракине) направлено службову записку до ГУПФУ в Луганській області від 30 липня 2021 року № 4592/02-16 щодо правомірності винесеного ГУПФУ в Дніпропетровській області рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , на яку отримано службову записку ГУПФУ в Луганській області від 26 серпня 2021 року № 1250/03-16, в якій зазначено про безпідставне зарахування до страхового стажу періодів: з 08.01.1979 по 02.02.1979 через відсутність запису про звільнення; з 21.04.1980 по 27.06.1982 (період проходження строкової військової служби) - оскільки число в даті про прийняття присяги дописано ручкою іншого кольору іншою особою, уточнюючі довідки про підтвердження стажу відсутні. Після перегляду справи ГУПФУ в Луганській області страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 09 місяців 18 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058-IV (арк. спр. 21).
Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 30 січня 1979 року серії НОМЕР_3 встановлено такі записи щодо спірних періодів роботи позивача:
Будівельно-монтажний поїзд № 516 треста «Донбастрансбуд»
запис № 1 від 08.01.1979 - прийнятий учнем каменяра для проходження виробничої практики, як такий, що навчається в Ворошиловградському будівельному технікумі, наказ від 08.01.1979 № 3;
запис № 2 від 02.02.1979 - присвоєно другий розряд каменяра, наказ від 02.02.1979 № 33 (арк. спр. 10-16).
Інші періоди роботи, вказані в трудовій книжці позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.
Згідно з дублікатом диплому молодшого спеціаліста від 01 квітня 2011 року серії НОМЕР_5 , виданого Державним вищим навчальним закладом «Луганський коледж будівництва, економіки та права», код за ЄДРПОУ 01393042, ОСОБА_1 закінчив у 1980 році Ворошиловградський будівельний технікум транспортного будівництва за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» і здобув кваліфікацію технік-будівельник (арк. спр. 22).
У довідці б/н та б/д, виданої Державною освітньою установою середньої професійної освіти так званої «ЛНР» «Луганський коледж будівництва, економіки та права» вказано, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва на денній формі навчання за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року (наказ про зарахування від 25 серпня 1976 року № 191); в 1980 році на підставі рішення Державної кваліфікаційної комісії ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація «технік будівельник» та виданий диплом серії НОМЕР_6 (наказ про випуск від 04 березня 1980 року № 46), а в 2011 році видано дублікат диплому НОМЕР_5 через втрату оригіналу (арк. спр. 23).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (підпункт «в»); навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (підпункт «д»).
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи здійснюються арабськими цифрами (число та місяць двозначними).
Записи здійснюються акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі встановлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому потрібну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці.
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з абзацами першим, четвертим, п'ятим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З вищевикладених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років.
За даними паспорта громадянина України ОСОБА_1 досяг 60 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.
З аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки (трудової книжки колгоспника), після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки (трудової книжки колгоспника), як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з положеннями частини першої статті 26 Закону № 1058-IV необхідний для призначення позивачу пенсії за віком страховий стаж складає 28 років.
За розрахунком стажу, здійсненим ГУПФУ в Дніпропетровській області, страховий стаж позивача становить 27 років 00 місяців 20 днів. До страхового стажу не зарахований період навчання позивача з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва. Оскаржене рішення не містить підстав, з яких період навчання позивача не зарахований до страхового стажу.
В свою чергу, наявними в матеріалах справи копіями дубліката диплома молодшого спеціаліста від 01.04.2011 серії НОМЕР_7 , виданого Державним вищим навчальним закладом «Луганський коледж будівництва, економіки та права», код за ЄДРПОУ 01393042, та довідки б/н та б/д, виданої Державною освітньою установою середньої професійної освіти так званої «ЛНР» «Луганський коледж будівництва, економіки та права», підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва на денній формі навчання за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року (наказ про зарахування від 25 серпня 1976 року № 191); в 1980 році на підставі рішення Державної кваліфікаційної комісії ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація «технік будівельник» та виданий диплом серії НОМЕР_6 (наказ про випуск від 04 березня 1980 року № 46), а в 2011 році видано дублікат диплому НОМЕР_5 через втрату оригіналу.
У практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, б 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи те, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.
Отже, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Суд зауважує, що надані позивачем копія дубліката диплома та довідка про навчання у своїй сукупності доповнюють одна одну, вказана в цих документах інформація є узгоджено, тому має бути врахована при розгляді справи.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що інформація про навчання позивача з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва також у повній мірі узгоджується з записами в його трудовій книжці про проходження виробничої практики в період з 08 січня 1979 року по 02 лютого 1979 року учнем каменяра в Будівельно-монтажному потязі № 516 Треста «Донбастрансбуд» (записи № № 1-2), з 19 квітня 1979 року по 17 липня 1979 року каменярем в Будівельно-монтажному потязі № 525 (записи № № 3-5), а також про проходження переддипломної практики з 03 грудня 1979 року по 29 грудня 1979 року в Будівельному управлінні № 122 Треста «Дніпротрансбуд» (записи № № 6-7).
За таких обставин суд дійшов висновку, що навчання позивача в період з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва у повній мірі підтверджено належними та допустимими доказами, тому такий стаж має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Підтверджений ГУПФУ в Дніпропетровській області страховий стаж позивача та час його навчання з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва, який також має зараховуватися до страхового стажу позивача, сукупно складають страховий стаж більше 28 років, що дає позивачу на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно, рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 05 липня 2021 року № 123750002759 про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Як наслідок задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 05 липня 2021 року № 123750002759, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання ГУПФУ в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 липня 2021 року (дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, як це визначено в абзаці першому частини першої статті 45 Закону № 1058-IV) із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання позивача з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання ГУПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періодів: з 08 січня 1979 року по 02 лютого 1979 року та з 21 квітня 1980 року по 27 червня 1982 року, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що згідно з розрахунком страхового стажу позивача при прийнятті оскаржуваного рішення цей період вже зарахований до страхового стажу. Тобто, на час розгляду та вирішення даної адміністративної справи між сторонами відсутній спір щодо зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що період роботи позивача з 08 січня 1979 року по 02 лютого 1979 року - це час проходження останнім виробничої практики, який у повній мірі охоплюється періодом навчання позивача в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва, про необхідність зарахування якого суд дійшов висновку за наслідками розгляду цієї справи.
Щодо посилання позивача на наведені в листі ГУПФУ в Луганській області від 21 вересня 2021 року № 3767-4110/Ш-02/8-1200/21 обставини, суд зазначає, що, по перше, цей лист не є рішенням органу Пенсійного фонду України, яке тягне настання будь-яких наслідків для позивача. По друге, ГУПФУ в Луганській області не є структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який визначено за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 29 червня 2021 року та прийняття відповідного рішення, тому суд не надає правової оцінки наведеним в цьому листі обставинам, як таким, що не були підставами для прийняття оскаржуваного рішення та не входять до предмету доказування по справі.
Щодо вимоги позивача про призначення йому пенсії з дня звернення із відповідною заявою - з 29 червня 2021 року, суд вважає її також необґрунтованою, оскільки статтею 45 Закону № 1058-IV не передбачена можливість призначення особі пенсії до досягнення нею відповідного пенсійного віку. Судом встановлено, що позивач досяг 60-річного віку 26 липня 2021 року, тому відповідно до положень статті 45 Закону № 1058-IV має право на призначення пенсії з 27 липня 2021 року.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 14 вересня 2021 року № 28 (арк. спр. 5).
Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій ГУПФУ в Дніпропетровській області, а також, що позов фактично підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код за ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 липня 2021 року № 123750002759 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 липня 2021 року із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1976 року по 04 березня 1980 року в Ворошиловградському будівельному технікумі транспортного будівництва.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова