28 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16104/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся із позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, інвалідність настала внаслідок поранення (захворювання), одержаного під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, таким чином відноситься до категорії осіб, яким передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, яка гарантована статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального і захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що становить на 2021 рік - 12383 грн.
Однак, в квітні 2021 року відповідачем, виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня тільки в розмірі 3391,00 грн, відтак недоплата складає 8992,00 грн.
ОСОБА_2 16 листопада 2021 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8992,00 грн, що складає сім мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2021 року, за вирахуванням раніше виплаченої суми, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року, однак Департамент листом від 19 листопада 2021 року відмовив у такому перерахунку покликаючись на уже визнане неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач уважає таку бездіяльність Департаменту протиправною та посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №440/2722/20 від 29 вересня 2020 року просить адміністративний позов задовольнити.
Представник Департаменту соціальної політики Луцької міської ради у відзиві на позовну заяву від 13 січня 2022 року №11.2-8.5/475/2022 позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що відповідно до Постанови №325 позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році в розмірі 3391,00 грн.
Вказує, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, відтак розмір разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3391,00 грн нараховано та виплачено ОСОБА_2 правомірно, з огляду на що просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 11-12).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 8).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням від 29 травня 2020 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 3).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до Постанови №325 у 2021 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснено у розмірі 3391,00 грн.
ОСОБА_2 звернувся до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради із заявою від 10 листопада 2021 року, в якій просив провести перерахунок та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8992,00 грн, що складає сім мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2021 року, за вирахуванням раніше виплаченої суми, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 19 листопада 2021 року №11.2-9/14718/2021 повідомив, що відповідно до Постанови №325 у 2021 року виплату допомоги до 5 травня було проведено 26 квітня 2021 року в розмірі 3391,00 грн та у нього відсутня можливість виплатити разову допомогу у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з врахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а також відсутні рішення суду про здійснення Департаментом на користь позивача виплати допомоги до 05 травня за 2021 рік (арк. спр. 6).
Незгода позивача із розміром виплат та непроведення відповідачем перерахунку допомоги у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стали підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Законом України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV), який набрав чинність 01 січня 1999 року, статтю 13 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону №3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, якими визначався, в тому числі розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Зокрема, Постановою №325 визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: І групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень: III групи - 3391 гривня.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України нього Рішення.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України у Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551- XII в редакції Закону №367-ХІV згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком: ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни IІІ групи здійснюється у розмірі 3391,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII та Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися інвалідам війни ІІІ групи у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2021 року в розмірі 1769,00 грн.
Тобто, позивач як особа з інвалідністю третьої групи внаслідок війни має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що у 2021 році становить 12383,00 грн
Виплата позивачу у 2021 році разової грошової допомоги у сумі 3391,00 грн не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20, які відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України підлягають застосуванню при ухваленні рішення у розглядуваній справі.
Крім того, у судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява №63134/00).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 263, 291, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 28 січня 2022 року