61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
31.01.2022р. Справа №905/1839/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Романцовій О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Агро - Сервіс" (місцезнаходження: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Фонтанна, 68; ідентифікаційний код 20319695; ел. пошта:agroservice_vat@ukr.net)
до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, пр. Миру, будинок 70; ідентифікаційний код 33852448, ел. пошта:mar.v@dn.gov.ua)
про визнання права власності
судовий збір: 18121,5 грн. (сплачено 18121,5 грн.)
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Агро - Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на вбудоване нежитлове приміщення №38 (підвал А/п), №1 багатоквартирного будинку літ.А-4 по вулиці Фонтанній будинок №68/69 в місті Маріуполь, загальною площею 180,4 кв.м. та на нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, загальною площею 496,3 кв.м.
Свої вимоги позивач обґрунтовує, тим що у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів на вищезазначені приміщення Товариство з додатковою відповідальністю "Агро - Сервіс" не має правової можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі, зокрема розпоряджатися цим майно.
Ухвалою суду від 30.09.2021 позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Агро - Сервіс" залишено без руху.
11.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання було призначено на 11.11.2021 року о 10:45 год. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження судом відмовлено.
Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Донецької області «Про припинення прийняття документів для відправки за межі суду» від 30.09.2021 №33-р. ухвала суду від 18.10.2021 була надіслана сторонам 19.10.2021 на їх електронну поштову скриньку за вихідним №04-19/5566 та отримана - 19.10.2021.
28.10.2021 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне комерційне підприємство «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість». Необхідність залучення третьої особи позивач обґрунтовує тим, що він звертався до Маріупольської міської ради з заявою про видачу дубліката свідоцтва на право власності, проте відповідь отримав від ККП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість», якою позивачу повідомлено, що видача дублікатів будь-яких правовстановлюючих документів не входить до його компетенції.
11.11.2021 через електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 11.11.2021 відкладено розгляд справи на 30.11.2021 об 11:45 год.
Ухвалою суду від 30.11.2021 у задоволенні заяви щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне комерційне підприємство «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість» відмовлено, з огляду на те, що у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України , заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ККП «Міське бюро технічної інвентаризації Маріупольська нерухомість».
Крім того, ухвалою суду від 30.11.2021 подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 17.01.2022 включно та відкладено підготовче засідання на 28.12.2021 об 11:20 год.
Ухвалою суду від 28.12.2021 відкладено підготовче засідання на 13.01.2022 о 14:30 год.
У засіданні 13.01.2022 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. З огляду на те, що, процесуальний строк підготовчого провадження спливає, суд у задоволені клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання відмовив.
Ухвалою суду від 13.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи призначено на 31.01.2022 о 12:00 год.
26.01.2022 від позивача надійшла заява про приєднання доказів, а саме копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №74/02-31 від 24.01.2022, якою відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, площа Мічмана, №10. Зазначені докази судом до розгляду не прийняті.
31.01.2022 у судове засідання представники сторін не з'явились.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач, відзив на позов у встановлений судом строк без пояснення причин не надав, у зв'язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.
За змістом ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:
Товариство з додатковою відповідальністю «АГРО-СЕРВІС» (далі - позивач) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «АГРО-СЕРВІС», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що він є власником вбудованого нежитлового приміщення №38(підвал А/п), №1 багатоквартирного будинку літ. А-4 по вулиці Фонтанній будинок №68/69 в місті Маріуполі, що підтверджено відповіддю №58 від 24.05.2021 ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість», на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №339549 від 13.11.2007р. р-р виданого Маріупольською міською радою. Зареєстровано Маріупольським БТІ 13.11.2007р. р-р №5818990. Відповідно до технічного паспорту загальна площа приміщення становить 180,4 кв.м.
Крім того, позивач зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «АГРО-СЕРВІС» було власником: нежитлового приміщення А-1, А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1, в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, що підтверджено відповіддю №31 від 15.03.2021р. ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість», на підставі договору купівлі-продажу №1-1/273 від 11.09.2003р. виданого Донецькою товарною біржею «Партнер», зареєстрованого у Маріупольському БТІ 12.09.2003р. р-р. №1480401. Технічний опис майна: нежитлове приміщення (склади). Відповідно до технічного паспорту загальна площа становить 496,3 кв.м.
На підтвердження належності зазначених вище приміщень позивачу, до матеріалів справи надано «Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта».
Позивач у позовній заяві зазначає, що Свідоцтво на право власності ЯЯЯ №339549 від 13.11.2007р. видане Маріупольською міською радою, яке підтверджує право власності ТДВ «АГРО-СЕРВІС» на нежитлове приміщення №38(підвал А/п), №1 багатоквартирного будинку літ. А-4 по вулиці Фонтанній будинок №68/69 в місті Маріуполі та технічний паспорт було втрачено.
Договір купівлі-продажу №1-1/273 від 11.09.2003 виданий Донецькою товарною біржею «Партнер» на підставі якого ВАТ «АГРО-СЕРВІС» належать нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1, в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі та технічний паспорт також було втрачено.
У зв'язку з втратою правовстановлюючих документів ТДВ «АГРО-СЕРВІС» звернулось до Головного управління національної поліції в Донецькій області, та отримало довідку №3256/101-2021 від 23.04.2021р. про втрату документів.
Крім того, позивач звернувся до Маріупольської міської ради (далі - відповідач) з заявою №36 від 28.05.2021 про видачу дубліката свідоцтва на право власності на вбудоване нежитлове приміщення №38(підвал А/п), №1 багатоквартирного будинку літ. А-4 по вулиці Фонтанній будинок №68/69 в місті Маріуполі.
На вищезазначену заяву ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» відповіддю №75/17463-75.1 від 23.06.2021, повідомило, що видача дублікатів будь яких правовстановлюючих документів не входить у компетенцію ККП «МБТІ- Маріупольська нерухомість». Крім того зазначило, що всі повноваження по роботі з Єдиним державним Реєстром прав власності на нерухоме майно та реєстрації прав власності на нерухоме майно передані до Державної Реєстраційної служби Міністерства юстиції України з 01.01.2013р.
Також, ТДВ «АГРО-СЕРВІС» зверталось до відповідача - Маріупольської міської ради з заявою №55 від 19.07.2021 про видачу дубліката свідоцтва на право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, площа Мічмана Павлова будинок 10, на яку отримало від Департаменту по роботі з активами управління міського майна Маріупольської міської ради Донецької області відповідь №26.73-57506-26.7.1 від 01.09.2021р., про те, що видача дублікатів свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна не входить до компетенції управління міського майна департаменту по роботі з активами.
Щодо отримання дублікату договору купівлі-продажу №1-1/273 від 11.09.2003, виданого Донецькою товарною біржею «Партнер», зареєстрованого у Маріупольському БТІ 12.09.2003, р-р.№1480401, на підставі якого ВАТ «АГРО-СЕРВІС» належать нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1, в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, ТДВ «АГРО-СЕРВІС» зазначило, що не може звернутись до Донецької товарної біржі «Партнер», у зв'язку з тим, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого 15.07.2021, Донецька товарна біржа «Партнер» знаходиться за адресою: Україна, 83001, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок 4, тобто на непідконтрольній території України.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що без правовстановлюючих документів, він не має можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі.
В обґрунтування заявленого посилається на приписи п.1.2. глави 2 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, який зареєстровано Міністерством юстиції України 22.02.2012 за №282/20595.
Отже, такі обставини на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТДВ «АГРО-СЕРВІС», та про наявність підстав для їх захисту в судовому порядку.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Правом власності є право особи на річ (майно) яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.
Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником нерухомаго майна, що розташоване по вулиці Фонтанній, будинок №68/69 та площа Павлова мічмана, будинок 10 в місті Маріуполі.
Суд вважає, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Беручи до уваги аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013, проведеного Верховним Судом України, суд зазначає, що у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб'єктивне право власності іншими особами не порушується, у зв'язку з чим виникає питання, хто при цьому має виступати як відповідач, а також щодо можливості розгляду справи без відповідача або в окремому провадженні. З цього приводу суди мають враховувати, що: відповідно до ЦПК сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач, і можливість звернення до суду з позовом, де відсутній конкретний відповідач, діючим законодавством не передбачено; закон прямо вказує на те, що вимоги про визнання права власності розглядаються в позовному провадженні; відповідачами у таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв'язку з відсутністю у нього відповідного документа.
Наведене дає підстави для висновку про виключність застосування такого способу захисту, як визнання права власності, в тому числі з підстав втрати документа, що засвідчує право власності, тобто об'єктивне існування перешкод у належній реалізації власником свого права власності, зокрема правомочності щодо визначення юридичної долі об'єкта шляхом волевиявлення по розпорядженню цим об'єктом та існуванням у третіх осіб сумнівів щодо дійсної належності відповідного об'єкта на праві власності певній особі. При цьому, передумовою для визнання права власності на об'єкт за певною особою (у випадку втрати документа, що посвідчує право власності) є вичерпання нею усіх можливих способів по підтвердженню належності їй цього об'єкту на праві власності, тобто, неможливість підтвердити своє право жодним іншим доказом.
Так, за змістом ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції від 29.01.2006, далі Закон №1952-IV) реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
Так, відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (далі-Тимчасове положення), яке діяло на час видачі втраченого свідоцтва, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п.1.4 Тимчасове положення).
Відповідно до п.1.5 Тимчасового положення, обов'язковій реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності (1.7 Тимчасового положення).
Із матеріалів справи вбачається, що свідоцтво від 13.11.2007 позивачу було видано із внесенням інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Проте, наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5 «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» визнано такими, що втратили чинність, зокрема, наказ Міністерства юстиції України, яким було затверджено Тимчасове положення.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 було внесено зміни та виключено повноваження державного реєстратора на видачу свідоцтв та їх дублікатів.
Як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача (як до особи, яка видавала свідоцтво) із листами про видачу дублікату свідоцтва. Проте, у зв'язку із внесенням змін до відповідного законодавства, зазначені органи втратили відповідні повноваження щодо реєстраційних дій.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (визначені у ч.1 ст. 10 Закону №1952-IV).
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Відповідного рішення чи інших доказів, які б підтверджували або спростовували зазначену обставину, сторони суду не надали, а тому стверджувати, що відповідач є суб'єктом державної реєстрації, в свою чергу, є безпідставним.
Суд звертає увагу, що 07.10.2012 набрав чинності Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI (далі Закон № 5203-VI), відповідно п.1 ч.1 ст.1 якого, визначено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI визначено, що до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Водночас, як зазначалось вище, на запити позивача - ККП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість», рекомендувала звернутися позивачу, саме, до Державної Реєстраційної служби Міністерства юстиції України, а ККП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» з 01.01.2013 року не має доступу до Єдиного Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та видача дублікатів будь яких правовстановлюючих документів не входить у його компетенцію. Крім того, Управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, також повідомила позивача про те, щодо компетенції останнього видача дублікатів свідоцтва про права власності на об'єкти нерухомого майна не входить.
Позивач до Державної Реєстраційної служби Міністерства юстиції України не звернувся. Доказів протилежного позивач суду не надав. А тому підстав стверджувати, що позивач вичерпав усі можливі способи по підтвердженню належності йому нерухомого майна на праві власності, у суду немає. (Таку правову позицію сформував у постанові Верховний Суд від 13.05.2019 у справі №905/494/18).
Крім того, в позовній заяві, позивач просить визнати за Товариством з додатковою відповідальністю «АГРО-СЕРВІС» (місцезнаходження юридичної особи: 87515 Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Фонтанна, 68, ідентифікаційний код 20319695), право власності на нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1, в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, загальною площею 496,3 кв.м. за договором купівлі - продажу №1-1/273 від 11.09.2003.
Так, останній посилається на те, що з метою отримання дублікату договору купівлі-продажу №1-1/273 від 11.09.2003, виданого Донецькою товарною біржею «Партнер», зареєстрованого у Маріупольському БТІ 12.09.2003р., р-р.№1480401, на підставі якого ВАТ «АГРО-СЕРВІС» належить нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1, в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, ТДВ «АГРО-СЕРВІС» не може звернутись до Донецької товарної біржі «Партнер», в зв'язку з тим, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого 15.07.2021, Донецька товарна біржа «Партнер» знаходиться за адресою: Україна, 83001, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Університетська, будинок 4, тобто на непідконтрольній території України.
Відомості про об'єкт нерухомого майна позивача, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 297, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480401, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, тобто по теперішній час вказане нерухоме майно обліковується за позивачем.
Згідно п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на поставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
За приписом ч.5 ст. 12 Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
Факт скасування в реєстрі відомостей про зареєстроване право власності позивача на спірне нерухоме майно з матеріалів справи не вбачається.
Позивачем належним чином не доведено, чому право власності на вказані об'єкти не може бути підтверджене на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як це передбачено діючим законодавством.
Суд зазначає, що в контексті ст. 392 ЦК України необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Проте, обставин, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу спірного нерухомого майна, своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає, або зумовлює неможливість реалізації права власності, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, а також відсутності у позивача змоги реалізації своїх прав, або наявності перешкод у цьому, позивачем не доведено, матеріали справи не містять і таких обставин судом не встановлено.
Будь-які докази звернення до відповідача, за наслідками якого можуть мати місце перелічені обставини, суду не представлено.
Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності Товариству з додатковою відповідальністю «Агро - Сервіс» спірного нерухомого майна, а також наявність спору між сторонами у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно не підтверджено, позивачем не доведено, а тому відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.
За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги є передчасними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 76,79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Агро - Сервіс" до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на вбудоване нежитлове приміщення №38 (підвал А/п), №1 багатоквартирного будинку літ.А-4 по вулиці Фонтанній будинок №68/69 в місті Маріуполі, загальною площею 180,4 кв.м. та на нежитлові приміщення літ. А-1, А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 в будинку №10 на площі Мічмана Павлова в місті Маріуполі, загальною площею 496,3 кв.м. - відмовити.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 31.01.2022 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2022.
Суддя Ю.С. Зельман