03.02.2022 Справа № 756/1691/22
Справа №756/1691/22
Провадження №1-кс/756/383/22
03 лютого 2022 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє від в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на постанову прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 06.01.2022 про відмову у задоволенні клопотання про порядок та збір доказів у кримінальному провадженні № 12021100050001435,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє від в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просив скасувати постанову прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 06.01.2022 про відмову у задоволенні клопотання про порядок та збір доказів у кримінальному провадженні № 12021100050001435; зобов'язати процесуальних керівників - прокурорів Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , повторно розглянути його клопотання про порядок та збір доказів у кримінальному провадженні в порядку ст. 220 КПК України, з урахуванням положень ст. 55 КПК України.
Зазначив, що не погоджується з даною постановою з тих підстав, що прокурором ОСОБА_6 безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання з посиланням на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визнання будь-якої особи потерпілим, а отже у заявника відсутні правові підстави звертатися з таким клопотанням в порядку ст. 220 КПК України в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Так, відомості до ЄРДР внесено за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вчинення щодо них кримінального правопорушення, унаслідок якого їм завдано матеріальних збитків. А отже, у розумінні ст. 55 КПК України, за відсутності постанови слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим, вказані особи з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення є потерпілими у кримінальному провадженні № 12021100050001435.
Також, посилаючись на ст. 223 КПК України, з метою ефективного, повного та всебічного розслідування кримінального провадження, зазначив про необхідність вчинення ряду слідчих та процесуальних дій, зазначених у клопотанні, а саме: отримати в порядку тимчасових доступів документи, витребувати певні речі та документи, без яких неможливо встановити об'єктивну істину у даному кримінальному провадженні, проте прокурором безпідставно було відмовлено у вчинені ініційованих у клопотанні від 30.12.2021, яке надійшло до прокуратури 04.01.2022, слідчих та процесуальних дій.
Заявник у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений у встановленому законом порядку, скаргу просив розглянути за його відсутності та повідомити про прийняте рішення за результатами розгляду скарги.
Прокурор у судове засідання надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що нормами діючого КПК не передбачено звернення до сторони обвинувачення з клопотанням про порядок збору та обсяг доказів у кримінальному провадженні, як зазначено у скарзі. Порядок збирання доказів визначений ст. 93 КПК України. Тимчасовий доступ до речей та документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді та є заходом забезпечення кримінального провадження. Статтею 223 КПК України визначено, що підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Проте скаржником не зазначено, яке значення мають дії, які він просить вчинити, для встановлення істини у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У провадженні СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021100050001435, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України.
04.01.2022 адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в рамках даного кримінального провадження звернувся до процесуальних керівників - прокурорів Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з клопотанням про порядок збору та обсягу доказів у кримінальному провадженні №12021100050001435, у якому просив вчинити наступні процесуальні дії, а саме: отримати в порядку тимчасового доступу до речей і документів інформацію та документи з державних установ та підприємств; витребувати з державних органів інформацію та документи.
Постановою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 06.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від 04.01.2022 з тих підстав, що у матеріалах кримінального провадження №12021100050001435 відсутня постанова про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілими, що б могло надати їм право на звернення до прокурора з клопотанням; заявником, усупереч вимогам КПК України, не обґрунтована необхідність отримання з державних установ та підприємств шляхом тимчасового доступу до речей і документів запитуваних у клопотанні інформації та документів, не зазначено жодної підстави вважати, що документи можуть перебувати саме у цих установах та підприємствах; у КПК відсутня така процесуальна дія як витребування певних речей і документів, а прокурор є незалежним від будь-якого впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Щодо права заявника, як представника потерпілих, звертатися до слідчого, прокурора з клопотаннями в порядку ст. 220 КПК України, слідчий суддя зазначає, що матеріали скарги не містять відомостей про підстави внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, а отже заявником не доведена неправомірність оскаржуваної постанови прокурора в цій частині.
Проте, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Положеннями частини 1 та 2 статті 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
У той же час, за змістом ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З огляду на наведені положення процесуального закону, слід дійти висновку, що особа з моменту звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення є потерпілим і лише у разі винесення постанови про відмову у визнанні потерпілим втрачає такий статус.
Тож, твердження прокурора про те, що особа набуває статусу потерпілого у кримінальному провадженні лише після винесення постанови про визнання такої особи потерпілим, не відповідає вимогам діючого кримінального процесуального законодавства.
За приписами ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, нормами діючого КПК України визначено, що будь-яке клопотання, з яким, зокрема, потерпілі, звертаються до слідчого або прокурора мають бути обґрунтовані задля надання йому певної оцінки та задоволення за наявності відповідних підстав або відмови у задоволенні такого клопотання.
Проте, клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від 04.01.2022 не містить належного обґрунтування підстав для вчинення з боку процесуальних керівників тих процесуальних дій, про які йдеться мова у клопотанні. У клопотанні лише міститься перелік ініційованих процесуальних дій та формальне посилання на те, що вони необхідні для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що статтею 160 КПК України визначено певні вимоги, яким повинно відповідати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.
Так, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, у якому зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Таким чином, обґрунтованою є постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання в частині витребування інформації та документів шляхом тимчасового доступу, оскільки у клопотанні, усупереч вимогам ст. 160 КПК України, не зазначені підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідних юридичних осіб; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів.
Крім того, слід зазначити, що статтею 93 КПК визначено, що, зокрема, потерпілий, може ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Разом з тим, ініційовані у клопотанні від 04.01.2022 дій не відносяться до слідчих (розшукових) дій, про які йдеться мова у Главі 20 КПК України, оскільки тимчасовий доступ є заходом забезпечення кримінального провадження, який може бути застосований лише за умов, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
З урахуванням приписів ст. 93 КПК України потерпілі не позбавлені можливості самостійно витребувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб документи та відомості з метою збирання доказів у кримінальному провадженні або повторно звернутися до слідчого, прокурора з клопотанням, обґрунтованим у встановленому законом порядку.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, скасування оскаржуваної постанови прокурора та зобов'язання процесуальних керівників повторно розглянути клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 93, 160, 220, 303-307 КПК України
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє від в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на постанову прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 06.01.2022 про відмову у задоволенні клопотання про порядок та збір доказів у кримінальному провадженні № 12021100050001435 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1