Справа № 646/3490/21
№ провадження 1-кп/646/289/2022
10.02.2022 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220060000069 від 15 січня 2021 року, відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 26.02.2011, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,
14.01.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаної квартири, звідки викрав ігрову приставку «Sony» модель «PlayStation 2 (SCPH-77008 СВ) (Р-27209181-С, SO1- 1333948-Н, SCPH-77008 СВ, 220-240v, SS259) вартістю 1100 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_8 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на 1100,00 грн.
Також, 15.01.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав шуруповерт акумуляторний ТМ «Граніт», моделі «ШБА-18 Ml Li» вартістю 992 гривні, що належить потерпілому ОСОБА_9 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на 992,00 грн.
Також, 19.01.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав планшет ТМ «Lenovo Idea ТАВ» S6000F, вартістю 1567 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_10 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на 1567,00 грн.
Також, 23.01.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав електролобзик ТМ «BlauCraft BPS-650E», вартістю 423 гривні, що належить потерпілій ОСОБА_11 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на 423,00 грн.
Також, 19.02.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаної квартири, звідки викрав набор біт ТМ «Toptul» GCAI6003, вартістю 1019 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_12 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на 1019,00 грн.
Також, 22.02.2021, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаної квартири, звідки викрав мобільний телефон ТМ «Prestigio» модель «Wize СІ Black», вартістю 236 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_13 . Заволодівши викраденим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на 236,00 грн.
Потерпілі у призначене судове засідання не з'явились, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутністю.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованих йому діянь та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, тобто - за епізодом від 14.01.2021 таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, за епізодами від 15.01.2021, 19.01.2021, 23.01.2021, 19.02.2021, 22.02.2021 таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 надав наступні свідчення: 14.01.2021, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , проник до вищевказаної квартири, звідки викрав ігрову приставку «Sony» модель «PlayStation 2. 15.01.2021, перебуваючи за адресою: м.Харків, вул. Обоянська, 30, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав шуруповерт акумуляторний ТМ «Граніт», моделі «ШБА-18 Ml Li» 19.01.2021, перебуваючи за адресою: м.Харків, вул. Вільна, 9, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав планшет ТМ «Lenovo Idea ТАВ» S6000F. 23.01.2021, перебуваючи за адресою: м.Харків, вул. Рєдіна, 4, проник до вищевказаного будинку, звідки викрав електролобзик ТМ «BlauCraft BPS-650E». 19.02.2021, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , проник до вищевказаної квартири, звідки викрав набор біт ТМ «Toptul». 22.02.2021, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_7 , через незачинені на ключ вхідні двері, проник до вищевказаної квартири, звідки викрав мобільний телефон ТМ «Prestigio». Всі ці злочини вчинив у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, а саме хвороби дітей.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ним фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії ч. 3 ст. 185 КК України, за епізодом від 14.01.2021 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, за епізодами від 15.01.2021, 19.01.2021, 23.01.2021, 19.02.2021, 22.02.2021 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 26.02.2011, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Відповідно до досудової доповіді фахівця Основ'янського районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_14 від 24.12.2021 року, оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як висока та оцінка небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб має середній рівень. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі не може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо за здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку сторони обвинувачення, досудову доповідь органу пробації, враховуючи, що обвинувачений в силу ст.89 КК України раніше не судимий, разом з тим, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, вчинив шість корисливих злочинів проти власності з проникненням до житла, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи те, що обвинувачений раніше судимий за злочини проти власності та це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, суд вважає, що підстави для звільнення від відбування покарання з випробуванням відсутні.
Підстав для застосування ст.69-1 КК України не вбачається.
Крім того суд враховує, що наявність у обвинуваченого неповнолітніх дітей не є безумовними підставою для можливості виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання чи призначення іншого виду чи розміру покарання.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Цивільні позови не заявлені.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні:
експертизи № СЕ-19/121-21/5163-ТВ від 10.03.2021 року в розмірі 490,35 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/5085-Д від 15.03.2021 року в розмірі 1471,05 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/3951-Д від 03.03.2021 року в розмірі 1961,40 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/5162-ТВ від 11.03.2021 року в розмірі 490,35 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/5078-Д від 11.03.2021 року в розмірі 1961,40 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/2007-ТВ від 03.02.2021 року в розмірі 490,35 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/2120-Д від 10.02.2021 року в розмірі 1307,60 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/1698-ТВ від 01.02.2021 року в розмірі 653,80 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/5080-Д від 19.03.2021 року в розмірі 2288,30 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/1070-ТВ від 25.01.2021 року в розмірі 653,80 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/5079-Д від 18.03.2021 року в розмірі 2288,30 грн.;
експертизи № СЕ-19/121-21/1720-ТВ від 02.02.2021 року в розмірі 490,35 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1