№ провадження 1-в/646/37/2022
Справа № 646/52/22
10.02.2022 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Сіренко Ю.Ю., за участю секретаря Циркулєнко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ), зацікавлена особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, 11) про встановлення факту смерті,-
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла чоловік заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що видано довідку про причину смерті від 14.12.2021 року №2180 та свідоцтво про смерть видане 21.12.2021 року Жовтневим відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, актовий запис №3232, серія та номер НОМЕР_1 . Отримати свідоцтво про смерть державного зразка заявник не може, оскільки документи про смерть не відповідають формі, затвердженій Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08 серпня 2006 року «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті». Через наведені обставини, посилаючись на діюче законодавство, звертається до суду з даною заявою та зазначає, що існують достатні підстави для визнання таким, що мав місце факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції також у судове засідання не прибув, судом повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши докази у справі, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт родинних відносин підтверджується наявними у справі доказами, а саме, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 12.02.2020 року.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.12.2021 року Жовтневим відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, актовий запис №3232, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер в м. Луганськ на тимчасово окупованій території.
Відповідно до довідки про причину смерті, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер внаслідок постінфарктного кардіосклерозу.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» містить поняття тимчасово окупованої території України, до якої відноситься у тому числі й сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, оцінюючи надані заявником документи про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За таких певних обставин та в сенсі наведених норм, вбачається обґрунтованість заяви та можливість встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ), зацікавлена особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, 11) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця уродженця с. Кутирі, Цулукідзевського району, Грузії, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, м. Луганськ, причина смерті: постінфарктний кардіосклероз.
Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському району у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) зареєструвати смерть ОСОБА_2 на підставі даного рішення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко