Справа 635/4186/20
Провадження № 2/635/833/2022
24 січня 2022 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Зуєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області,
представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка діє на підставі ордеру серії ХВ № 482-00067 від 21 серпня 2020 року,
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який діє на підставі ордеру серії ХВ № 457-000025 від 30 жовтня 2020 року,
позивач подав до суду позовну заяву та просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з позивачем у приватному домоволодінні його батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Для дитини були створені всі умови для проживання в будинку, дитина була забезпечена одягом та іграшками, мала друзів за місцем проживання, з якими спілкувалася, склалися сталі соціальні зв'язки; позивач займався вихованням та розвитком сина, останній дуже прихильний до батька. ОСОБА_1 має постійну роботу, за місцем служби характеризується позитивно; є учасником бойових дій, розмір його доходу дозволяє забезпечити необхідні умови для виховання та розвитку сина. Відповідач спільно з позивачем займалася вихованням сина, забирала його до себе на вихідні, позивач ніколи не чинив перешкод такому спілкуванню. Проте, 01 липня 2020 року ОСОБА_2 забрала сина, вивезла у невідомому напрямку та перешкоджає спілкуванню позивача з дитиною. За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2020 року відкрито провадження по справі.
16 вересня 2020 року представник позивача - Лаєвська М.Л. подала суду заяву, в якій просила надати належним чином завірену копію ухвали суду про відкриття провадження по справі та надати для ознайомлення матеріали справи; 18 вересня 2020 року ознайомилася з ними та отримала копію ухвали суду від 25 серпня 2020 року.
28 жовтня 2020 року представник відповідача - позивача ОСОБА_4 подав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 30 жовтня 2020 року ознайомився з ними.
16 грудня 2020 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі, зважаючи на наступне. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року розірвано шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 зібрав свої речі та переїхав до батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати з відповідачем у будинку АДРЕСА_2 подальшому, ОСОБА_2 переїхала разом з сином до орендованої квартири у місті Харкові та з 01 липня 2020 року влаштувала дитину до Комунального закладу дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 418 компенсуючого типу Харківської міської ради, який розташований поблизу роботи відповідача та орендованої квартири. ОСОБА_2 офіційно працевлаштована та отримує достатню заробітну плату для оплати оренди квартири та утримання сина. Позивач життям спільного сина не цікавився. Проте, на початку серпня 2020 року забрав дитину з ясел-садочку та увіз у невідомому напрямку, як з'ясувалося пізніше він забрав сина за місцем свого фактичного проживання. На теперішній час, ОСОБА_1 зареєстрований у гуртожитку військової частини. На думку відповідача, ОСОБА_1 безпідставно не дає їй можливості бачитися та спілкуватися з сином, чим перешкоджає їй приймати участь у вихованні спільної дитини; оскільки ОСОБА_6 ще маленький та не досяг навіть 5-річного віку, перебування разом з матір'ю позитивно вплине на його виховання в майбутньому, а батько може приймати участь у вихованні дитини за домовленістю сторін.
12 січня 2021 року представник позивача - ОСОБА_3 подала відповідь на відзив, в якому вказала наступне. Відповідач у відзиві стверджує, що батько дитини з моменту розірвання шлюбу не цікавився життям сина та лише у серпні 2020 року самовільно забрав його з дитячого садочку та увіз у невідомому напрямку. Проте, вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки малолітня дитина сторін з січня 2019 року до кінця червня 2020 року постійно проживала з батьком - позивачем по справі, матір забирала дитину лише на вихідні дні. Протягом червня - липня 2020 року ОСОБА_7 проживав разом з матір'ю в місті Харкові, був влаштований до дитячого садка. При цьому, ОСОБА_2 не повідомила позивача про місце перебування дитини, при влаштуванні дитини до дитячого садка не зазначила дані про батька хлопчика, посилаючись на те, що самостійно виховує сина. На питання позивача про місце проживання сина, про місце знаходження дитячого садка відповідачка не відповідала, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був змушений самостійно розшукувати дитину. З'ясувавши, що дитина перебуває у дошкільному закладі № 418 в місті Харкові, позивач звернувся до адміністрації закладу з проханням дозволити забрати сина. Завідувач дитячим садком відмовила та заявила, що о 17:00 дозволить обом батькам забрати дитину. Відповідач також приїхала до дитячого садка з невідомим позивачу чоловіком, якого представила як дитячого психолога, згодом під'їхала жінка, яка представилась адвокатом відповідачки. Після того, як малолітній ОСОБА_6 побачив батька, він зрадів та підбіг до нього, просив відвезти його додому. Позивач, спілкуючись з дитиною та забираючи сина з собою, залишив біля дитячого садка пакет з особистими документами, який у подальшому забрала та утримує у себе відповідачка. З цього приводу позивач звернувся до органів внутрішніх справ із відповідною заявою. Тобто, батько забрав дитину у присутності матері, дитячого психолога та адвоката, тому «самовільність» дій з боку позивача відсутня. Після знайомства з керівництвом дошкільного дитячого закладу, який відвідував ОСОБА_6 , позивача включили у склад учасників Вайбер-группи батьків дітей, що відвідують дитячий садок № 418. Під час спілкування в зазначеній групі, вихователька повідомила позивачу, що ОСОБА_6 під час перебування в садочку проситься до батька, весь час згадує село Березівку, де проживав з батьком, бабусею та дідусем. З серпня 2020 року малолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Матері дитини добре відомо місце проживання сина, проте вона не здійснювала спроб побачити сина за місцем його проживання. Так, з серпня до листопада 2020 року мати жодного разу не приїхала за місцем проживання дитини, залишала без коментарів фотографії дитини, які позивач надсилав у Вайбер відповідачці, тобто мати не виявляла бажання побачити дитину, виразити особисто свою материнську любов та турботу. До того ж, позивач систематично привозить сина до батьків ОСОБА_2 , залишає там дитину для спілкування з бабусею та дідусем з боку матері. Знаючи про це, відповідачка також не намагалася використати цей час для побачення з сином. Ніяких перешкод у спілкуванні матері та дитини з боку позивача або інших осіб не існує. Одночасно з цим, відповідачка регулярно надсилає позивачу повідомлення з вимогами віддати їй дитину, ймовірно для підтвердження перешкод у спілкуванні з сином, які нібито створюються батьком дитини. Станом на час розгляду справи, протягом майже двох років малолітній ОСОБА_6 постійно проживає з батьком, має всі належні житлово-побутові умови, належні умови для повноцінного виховання та розвитку, хлопчику виділено окрему кімнату. Дитина оточена турботою батька та найближчих родичів, соціалізована, спілкується з однолітками, має виражену прихильність до батька, прагне постійного контакту та спілкування з ним. Позивач позитивно характеризується, має постійне місце роботи та стабільний дохід, тому здатний забезпечити дитині достатній рівень життя. До того ж, режим роботи позивача дозволяє приділяти сину достатньо уваги, що позивач і здійснює протягом тривалого часу. На думку позивача, відсутні підстави вважати, що проживання сина разом з ним не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 січня 2021 року представник Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
26 січня 2021 року представник позивача - ОСОБА_3 подала суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові. Не заперечував, що після припинення шлюбних відносин син проживав разом із відповідачем, дитячий садочок у м. Південному. Потім відповідач без повідомлення позивачу перевела хлопчика до дитячого садка у місті Харкові, він розшукав сина, у дитячому садку стався скандал з відповідачем, після чого хлопчик став проживати разом із ним. Визнав, що хлопчик знаходився на грудному годуванні більше двох років.
Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених її довірителем.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні та пояснила, що може забезпечити виховання та утримання сина, а позивач фактично розлучив її з дитиною. Хлопчик майже до двох років знаходився на грудному годуванні, але родина знаходилась у скрутному матеріальному стані і вона вийшла на роботу. Вже працюючи, годувала сина грудним молоком тільки вночі і поступово відлучала від груді. Шлюбні стосунки з позивачем припинили з листопада 2018 року, розірвали шлюб 04 квітня 2019 року. Після припинення шлюбних відносин, позивач забрав свої речі і поїхав жити до своїх батьків, а вона з сином залишилась у своїх батьків. Потім хлопчик пішов до дитячого садка у місті Південне. Потім вона винайняла квартиру біля місця роботи у місті Харкові і перевела сина у найближчий дитячий садочок. Весь цей час позивач не виказував великої уваги щодо сина. Коли вона подала до суду позов про стягнення аліментів, позивач влітку 2020 року у садку влаштував скандал, була викликана поліція. Вирішуючи питання мирним шляхом вона погодилась, щоб хлопчик поїхав з батьком та відвідав діда з бабою, оскільки це був вечір п'ятниці. Після чого, позивач залишив сина проживати у себе і кожне намагання забрати сина закінчувалось скандалом, хлопчик плакав. Задля збереження психіки дитини вона не загострювала відносини особистим спілкуванням і звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, потім і позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Представник відповідача - ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.
Представник Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в судовому засіданні підтримав наданий висновок, в подальшому в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає у с. Березівка в одному будинку з батьками позивача і добре знає ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , їх сина ОСОБА_11 . Їй відомо, що після одруження позивач і відповідач проживали у АДРЕСА_3 приїздили у гості, де після розірвання шлюбу оселились ОСОБА_6 з батьком. Відповідач відвідує сина, вони спільно проводять час.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 , виданого 06 жовтня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), запис № 20 від 01 липня 2016 року.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 листопада 2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 2762.
За даними акту депутата Пісочинської селищної ради по виборчому округу № 26 Чаплигіна О.А. від 24 червня 2020 року, після розірвання шлюбу між сторонами малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотири або більше днів на тиждень проживав разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 займається розвитком та вихованням дитини; у будинку створені усі умови для проживання та розвитку сина; дитина завжди охайна, весела, доброзичлива, оточена турботою.
Відповідно до актів обстеження умов проживання від 06 липня 2020 року, від 19 серпня 2020 року, від 17 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_1 у період з січня 2019 року до червня 2020 року, а після з 06 серпня 2020 року разом з ним за вищевказаною адресою проживає його малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; для дитини облаштовано окрему кімнату з усіма необхідними меблями, є одяг відповідно до сезону, розвиваючі іграшки, книги; мати дитини - ОСОБА_2 проживає окремо; дитина дуже прихильна до батька.
За даними актів депутата Пісочинської селищної ради по виборчому округу № 1 Вільхівської О.В. від 02 грудня 2020 року та від 23 грудня 2020 року, на час складання вказаних актів ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 займається вихованням та розвитком сина; дитина завжди охайна, весела, доброзичлива; у будинку створені всі умови для проживання дитини, ОСОБА_6 завжди оточений турботою; зі слів батька він не чинить перешкод матері у спілкуванні з дитиною.
Суду наданий висновок органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого доцільним є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 .
В якості доказів суду надано:
інформація № 1570, надана 23 листопада 2020 року виконавчим комітетом Будянської селищної ради Харківського району Харківської області, де вказано, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , разом з нею зареєстровані та проживають син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_16 , батько - ОСОБА_17 ;
інформація № 467, надана 06 липня 2020 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної допомоги № 1 Харківського району», за даними якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , задекларований у лікаря ЗПСМ амбулаторії ЗПСМ селища Буди та перебуває на його диспансерному обліку, має амбулаторну картку, вакцинований згідно з календарем щеплень, проходить медичні огляди;
інформація № 72/01-55, надана 10 вересня 2020 року Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 418 компенсуючого типу Харківської міської ради», де вказано, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 липня 2020 року відвідує групу №7 КЗ «ДНЗ № 418»; дитина зарахована до закладу дошкільної освіти за заявою матері ОСОБА_2 , при зарахуванні відомості про батька дитини не були надані, зі слів матері вона виховує сина самостійно;
характеристика № 149/15-01-02, надана 02 липня 2020 року Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області на ім'я ОСОБА_1 , де вказано, що ОСОБА_1 зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки у сім'ї та в спілкуванні із сусідами; бере активну участь у суспільному житті селища; скарг чи заяв від мешканців селища Березівка не надходило; має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який останні два роки більшу частину часу проживав разом з батьком; мати забирала дитину тільки на вихідні дні, ОСОБА_1 приділяє багато уваги вихованню сина, займається його фізичним розвитком (відвідує басейн); дитина завжди охайна, доглянута, гуляє на дитячому майданчику у супроводі батька; дуже прихильна до батька; ОСОБА_1 здатний забезпечити дитину всім необхідним;
службова характеристика ОСОБА_1 , за даними якої ОСОБА_1 з червня 2013 року проходить службу в ДПСУ, з 02 липня 2019 року обіймає посаду інспектора прикордонного контролю 1 категорії - технік 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Харків пасажирський» відділу прикордонної служби «Харків», за час проходження служби характеризується позитивно;
характеристика ОСОБА_2 , надана 24 липня 2020 року керівником відділення № 9 АТ КБ «ПриватБанк», де вказано, що ОСОБА_2 працевлаштована заступником керівника відділення з індивідуального VIP обслуговування клієнтів, характеризується позитивно, як дисциплінований, ініціативний працівник з високим рівнем працездатності;
Також суду надано: інформація Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області № 60/12762 від 03 грудня 2020 року на звернення ОСОБА_2 щодо можливих протиправних дій ОСОБА_1 , який без урахування думки заявника забрав спільного малолітнього сина ОСОБА_5 , відповідно до якої, в ході розгляду матеріалу встановлено, що малолітній ОСОБА_6 перебуває разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за даними акту обстеження умов проживання, дитина проживає разом з батьком з 06 серпня 2020 року, мати мешкає окремо. ОСОБА_1 повідомив, що не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_2 з сином у будь-який зручний для неї час; дитина дуже прихильна до батька, медичної допомоги не потребує; життю та здоров'ю ОСОБА_5 ніщо не загрожує; договір оренди житлового приміщення, укладений 14 липня 2020 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_2 з приводу найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ; виписка з банківської картки ОСОБА_1 , заява ОСОБА_1 від 02 липня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі ст. 9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21. 06. 2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
В державі Україна зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, визначає Сімейний кодекс України.
Відповідно до ст. 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 Сімейного Кодексу України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Сімейного Кодексу України, при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, має бути вислухана дитина, яка може висловити свою думку.
Аналізуючи надані докази, враховуючи пояснення обох батьків, вік дитини, встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом встановлено, та не заперечувалось позивачем, що після припинення у листопаді 2018 року шлюбних відносин та спільного проживання, син залишився проживати з відповідачем, спочатку відвідував дитячий садок у м. Південне, потім у місті Харкові біля місця роботи та проживання відповідача. Після розірвання шлюбу за рішенням суду від 04 квітня 2019 року, дитина продовжувала проживати з відповідачем, при цьому позивач безперешкодно спілкувався із сином, забирав його для спілкування з бабою та дідом, і питання про місце проживання спільного сина не виникало до літа 2020 року.
За викладених обставин, суд розцінює критично і не приймає до уваги посилання позивача, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачем у с. Березівка, при цьому також враховує, що за вказаною адресою відповідач та дитина ніколи не проживали, позивач оселився там коли залишив місце спільного проживання у смт Буди, після припинення у листопаді 2018 року шлюбних стосунків з відповідачем, а хлопчик став проживати з позивачем тільки у 2020 році, після того, як позивач забрав сина з дитячого садка у місті Харкові та відмовився повертати сина відповідачу.
При вирішенні справи суд розцінює критично та не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки доводи, що дитина після розлучення батьків більше часу проводила з батьком не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а дитина стала проживати з батьком без згоди матері.
Посилання у висновку, що дитина більше прихильна до батька, суд також розцінює критично та виходить з тих обставин, що після примусової зміни позивачем місця проживання дитини, спілкування між позивачем і відповідачем закінчувалось скандалами, і щоб їх уникнути та не травмувати психіку дитини, відповідач вимушена була обмежити спілкування з сином та звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дитини і як наслідок, маленький хлопчик фактично залишившись без матері, буде тягнутись до батька, а об'єктивно надати оцінку ситуації, що склалася між рідними для нього людьми, дитина в силу свого віку не може.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження необхідності примусової зміни місця проживання чотирирічної дитини, яка проживала з матір'ю, на проживання разом із батьком, а будь які чудові стосунки з дідусем та бабусею, спілкування з друзями, прихильність до батька, на які посилається позивач, жодним чином не компенсують маленькій дитині відсутність щоденної, саме материнської турботи, тим більше, що хлопчик доволі тривалий час взагалі мав нерозривний зв'язок із матір'ю, яка більше двох років годувала його груддю, тому виключно в інтересах дитини, суд не вбачає підстав визначати місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із батьком, і в задоволенні позову повністю відмовляє.
Керуючись, ст. т. 4, 13, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 160, 161, 171 СК України, суд,
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - повністю відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 42702469, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, провулок Транспортний, будинок 2..
Повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року.
Суддя О.М. Пілюгіна