Справа № 645/2812/21
Провадження № 1-кп/645/266/22
Іменем України
11 лютого 2022 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене 21.08.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220460001665 у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09 жовтня 1998 року Київським районним судом м. Харкова за ст. 17, ч. 3 ст. 81 КК України (1960 року) до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України (1960 року) звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на два роки;
- 05 березня 2002 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до трьох років шести місяців позбавлення волі;
- 19 травня 2008 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки;
- 07 серпня 2009 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;
- 31 травня 2012 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна,
- 05 травня 2021 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі,
28 грудня 2021 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_3 20.08.2020 року у період часу з 13-30 години до 14-25 години, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де раптово у ОСОБА_3 виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна реалізуючи який, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , де шляхом пошкодження циліндрового механізму замку вхідних дверей відчинив їх, таким чином незаконно проник у середину житла, що належить ОСОБА_9 ..
Перебуваючи у середині житла, ОСОБА_3 виявив належне власнику майно та грошові кошти, після чого впевнившись, що за його злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, діючи таємно, повторно, з корисливою метою, викрав планшет Nomi С070010 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю - 1948 гривень 32 копійок; планшет Nomi С070010 імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , вартістю - 1948 гривень 32 копійок; грошові кошти в розмірі 5200 грн..
Після викрадення чужого майна ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення - злочину пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 9 096 гривень 64 копійки.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив суду, що він в влітку 2020 року (точної дати не пам'ятає) перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де зайшовши в один з під'їздів, побачив, що тамбур не зачинений. Після цього він зайшов до тамбуру та побачив, що вхідні двері квартири, яка в ньому розташована, мають не складний для зламу циліндрований механізм. ОСОБА_3 пішов до магазину, в якому придбав шуруп та викрутку, потім повернувся до цього тамбуру, де за допомогою вказаних інструментів зламав замок на вхідних дверях. Зайшовши в квартиру, він побачив планшети та у шафі знайшов гроші приблизно трохи більше 5000 грн., якими він таємно заволодів. Після цього планшети здав в магазин, назву якого та точне місце розташування не пам'ятає, а грошові кошти витратив на власні потреби.
Обвинувачений пояснив, що він щиро розкаюється у скоєному, наголосив, що вчинив злочин у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та потребою коштів на оперативне втручання. Також просив взяти до уваги, що на його утриманні перебуває малолітня дитина та непрацездатний батько, який також має ряд захворювань та потребує лікування.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Судом з'ясовано, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.
Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.
Обставиною, що пом'якшуєь покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, на обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» та в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває, одружений, має малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" зі змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Також, враховуючи, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив до постановлення вироку Червонозаводським районним судом м. Харкова від 28.12.2021 року, яким він засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі, суд дійшов висновку про призначення остаточного покарання за цим вироком обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням вимог частини 4 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим.
Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності, тому суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Таким чином, при призначенні остаточного покарання немає правових підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статті 75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі статті 124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирати, оскільки обвинувачений виконував усі покладені на нього обов'язки обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 394, 395 КПК України, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.12.2021 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз: № 10/1/1473СЕ-20 від 16.11.2020 року в сумі 1961,40 грн.; № 10/5/916СЕ-20 від 12.11.2020 року в сумі 817,25 грн.; № СЕ-19/121-21/5551-ТВ від 15.03.2021 року в сумі 653,80 грн.
Речовий доказ - планшет Nomi С070010 імеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_10 вважати повернутим власнику після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається (направляється) обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1