Справа № 645/7834/21
Провадження № 3/645/109/22
11 лютого 2022 року місто Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Федорова О.В.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
До Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов на розгляд адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 (протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 103350 від 14.11.2021 року).
В судові засідання призначені на 02.12.2021 року, 17.01.2022 року та 11.02.2022 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток на його адресу, вказану в протоколі, однак повістки повернулись до суду у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що свідчить про свідоме небажання притягуваного отримувати поштову кореспонденцію суду.
Також, ОСОБА_1 направлялись СМС-повідомлення на номер телефону, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, які згідно довідок про доставку СМС, були отримані останнім.
Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 р. № 475/97 - ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( РИМ, 4. XI. 1950 ) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також необхідно наголосити, що положеннями ст. 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік справ про адміністративне правопорушення де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, вбачаються підстави вважати поведінку ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами з метою уникнення відповідальності шляхом відкладення розгляду справи поза межі передбачених ст. 38 КУпАП строків, оскільки доказів на поважність причин його неявки як в попередні судове засідання, так і в дане судове засідання ним надано не було, приймаючи до уваги те, що по даній категорії справи присутність особи,яка притягається до адміністративної відповідальності,не єобов'язковою, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи положення ст. 38 КУпАП, відповідно до якої якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексучи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона,яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, враховуючи те, що діючим КУпАП передбачені стислі строки розгляду справи, тому вважаю за можливе не відклади розгляд справи та провести судове засідання у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 02.11.2021 року о 08 год. 45 хв. в м. Харкові по вул. Краснодарська, буд. 104, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: бліда шкіра обличчя, зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів. Огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 пройшов у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26 (КНП "ХОР ОНД"), що підтверджується висновком № 2321 від 02.11.2021 року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п. 6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 9 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п. 3 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п.16 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 103350 від 14.11.2021 року, який суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки він відповідає п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті'та ч. 2 ст. 266 КУпАП;
- висновком КНП ХОР "Обласний наркологічний диспансер" щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2321 від 02.11.2021 року, відповідно до якого в ході огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.11.2021 року о 09 год 30 хв. лікарем ОСОБА_2 встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння (метадоном);
- диском з відео, на який патрульними зафіксовано події, що відбувались 02.11.2021 року.
Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря нарколога КНП "Обласний наркологічний диспансер" за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
02.11.2021 року притягуваного було запрошено для складання адміністративного матеріалу за результатами висновку лікаря нарколога за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, про що міститься особистий підпис ОСОБА_1 в повідомленні про запрошення до підрозділу поліції, проте останній не з'явився до підрозділу патрульної поліції за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Дослідивши докази по справі про адміністративне правопорушення суд вважає, що при складанні зазначеного адміністративного матеріалу працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції під час складання протоколу або щодо оскарження таких дій та його результатів, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що порушень вимог ст. 266 КУпАП з боку співробітників поліції не допущено.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ст. 251 КУпАП.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені ним, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій притягуваного та визнання його винуватості.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
Суд вважає, що порушень вимог закону патрульними поліцейськими, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не вбачається.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння.
Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 з метою виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати 454 грн. 00 коп.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-285, КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 11.02.2022 року.
Суддя Олена Федорова