Справа № 645/5767/21
Провадження № 2/645/471/22
(заочне)
10 лютого 2022 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.
секретар судового засідання - Калягіна М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку заочного розгляду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його розмір заподіяної шкоди в порядку регресу в розмірі 10023,93 грн, а також судові витрати в розмірі 908,00 грн покласти а витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_4 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № АЕ/6723343. 11.02.2020 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_5 , було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №5036353, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Audi Q7», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », за умовами якого ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування. 22.12.2020 року о 14:45 в м. Харкові, по вул. Немишлянській, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21103 » державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Audi Q7», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого транспортному засобу «Audi Q7», д.р.н. « НОМЕР_1 », завдано механічних пошкоджень, а його власнику - матеріального збитку. Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.03.2021 року (справа №645/440/21) вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі: 44 904,15 грн. ТДВ «МІЖНАРОДНА СК» відшкодувало ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих відповідачем збитків в розмірі 34 880,22 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала: 10 023, 93 грн. 02.08.2021 року, між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 02/08/2021 про відступлення права вимоги, за яким Первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору, у тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором № 5036353 від 11.02.2020 року. З метою досудового врегулювання спору відповідачеві направлялась вимога про відшкодування збитків в порядку регресу, проте в добровільному порядку останнім заборгованість не погашено, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У матеріалах справи маються клопотання представника позивача - Самойленка П.М., який діє на підставі довіреності, яким підтримує позовні, просить їх задовольнити та проводити судове засідання без участі позивача та його представнпика.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, які повернулись на адресу суду. Причини неявки відповідач суду не повідомив, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно матеріалів справи, 11.02.2020 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_5 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Електронного полісу № 5036353, строк дії якого з 13.02.2020 року до 12.02.2021 року. Відповідно умов Полісу страхова сума складає 100 000,00 грн., страховий тариф: 0,79 %, страховий платіж: 790,00 грн.
З Постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року (справа № 645/440/21, провадження № 3/645/410/21) вбачається, що ОСОБА_2 , 22 грудня 2020 року, приблизно о 14 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21103», державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі будинку 294 по вул. Немишлянській, у м.Харкові, створив загрозу безпеці дорожнього руху, не впевнившись перед початком руху в безпеці руху, чим порушив п.п.2.3Д, 10.1 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_3 . У результаті дорожньо - транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода.
Факт правопорушення зафіксовано: протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №028026 від 15 січня 2021 року, схемою дорожньо - транспортної пригоди та іншими матеріалами справи. Однак, провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення, на підставі п. 7 ст. 247 КупАП. Постанова набрала законної сили 09.04.2021 року (а.с. 29).
З огляду на матеріали справи, суд встановив фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди та прийшов до висновку про порушення водієм ОСОБА_6 п.12.4 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача.
Водночас, зі змісту ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Верховний Суд у Постанові від 16.04.2019 року по справі № 927/623/18 зазначив, що: «З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи». Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (справа № 910/18319/16).
Відповідно ч. 4, 5, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За приписами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Так, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Так, згідно полісу добровільного страхування наземного транспорту № 5036353, ОСОБА_5 застрахував автомобіль «Audi Q7», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », терміном дії з 13.02.2020 року до 12.02.2021 року (а.с. 21).
Згідно інформації, наданої позивачем, на момент ДТП, а саме станом на 22.12.2020 року ОСОБА_2 , який керував автомобілем «ВАЗ 21103», державний номерний знак НОМЕР_2 , мав поліс страхування власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_4 , укладений з ТДВ «Міжнародна СК» (а.с. 54).
Відповідно звіту вих. № 26367 від 20.04.2021 року про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу «AUDI Q7», державний номерний знак « НОМЕР_1 », складеного ТОВ «ЕК» Фаворит-Ассистанс», ринкова вартість КТЗAUDI Q7, д.р.н. НОМЕР_1 , визначена за порівняльним підходом, може складати: 813 682,15 грн., (інструментальні дослідження КТЗ не проводилися). Коефіцієнт фізичного зносу КТЗ AUDI Q7, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 22.12.2020 року дорівнює 0,49 (а.с. 38-48).
Згідно Рахунку №428 від 25.12.2020 року та акту виконавчих робіт № 00000000180 від 17.02.2021 року загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », склала 44904,15 грн.
Відповідно страхового акту № 2086749-1 за Договором страхування наземного транспорту № 5036353 від 11.02.2020 року ПрАТ СК «ВУСО» було прийнято рішенння про виплату страхововго відшкодування у сумі 44 904,15 грн.
Вказана сума була отримана ОСОБА_5 за платіжним дорученням № 2235 від 20.01.2021 року.
Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
02.08.2021 року, між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №02/08/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» як первісний кредитор відступає (передає), а ФОП ОСОБА_1 як новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування.
Відповідно Додатку № 1 до вказаного договору, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» передано ФОП ОСОБА_1 право вимоги за договором страхування №5036353 від 11.02.2020 року, за яким страхувальником є ОСОБА_5 , боржником - ОСОБА_2 , сума страхового відшкодування - 44904,15 грн, сума боргу - 10023,93 грн.
Встановлено, що на адресу ОСОБА_2 направлялась Вимога про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 10023,93 грн (Вих. № ВФ/2086749-1 від 03.08.2021 року).
Проте, на час розгляду справи у суду немає доказів, що вказані вимоги були задоволені відповідачем.
Відповідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. А регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами у даному випадку, є суброгацією.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки страховик відповідача виплатив страховику потерпілого страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності різниця між фактичним розміром шкоди та сплаченим страховим відшкодуванням становить 10023,93 грн.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Разом з тим згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, різниця між фактичним розміром збитків (вартістю відновлювального ремонту) та страховим відшкодуванням має бути сплачена відповідачем.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, відповідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
З метою досудового врегулювання спору, відповідачеві було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу. Однак, жодних дій зі сторони відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
ПрАТ «СК «Вусо», після виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику у відповідності до положень ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України, отримав право останнього, як потерпілого, вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, яке кореспондується з відповідним обов'язком відповідача як заподіювача шкоди.
З огляду на те, що страхової виплати (страхового відшкодування) ТДВ «МІЖНАРОДНА СК» було недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, то первісний кредитор (ПрАТ «СК «Вусо») отримав право звернутися безпосередньо до відповідача як заподіювача шкоди з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В свою чергу, відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у матеріалах справи міститься: договір про надання правової допомоги від 30.01.2019 року року між адвокатом Самойленком П.М. та ФОП ОСОБА_1 , додаткова угода № 749, акт здачі-прийняття робіт та платіжне доручення № P24A900337886A61053, згідно якого, ОСОБА_1 оплатив надані послуги адвоката Самойленка П.М. у розмірі 4000,00 грн.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України. З відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в сумі 908,00 грн (платіжне доручення № 18S17B8CDC6781 від 26.08.2021 року).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265, 281, 282, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завданні збитки в порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі: 10023 (десять тисяч двадцять три) грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збірв розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Відповідачами протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , вказана в позовній заяві адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: