Справа № 645/4463/21
Провадження № 2/645/333/22
Іменем України
08 лютого 2022 року Фрунзенський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Циганок В.М., за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Вишневецької Т.А. ,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просить стягнути з відповідача суму матеріального збитку (франшизу) у розмірі 2 500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судовий збір в розмірі 951,60 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 11.12.2020 р. о 18 годині 15 хвилин в м.Харкові по вул. Московський проспект 254-Б, відповідач ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Hyunday Matrix» державний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, порушила п. 13.3 ПДР України, внаслідок чого скоїла зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Ford Fiesta» державний номер НОМЕР_2 , що стояв припаркований біля кафе «Дикая Орхидея» без водія та пасажирів. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Після зіткнення відповідач намагалась одразу залишити місце скоєння ДТП, але в цьому їй спочатку перешкодив свідок ДТП на ім*я ОСОБА_5 . Даний свідок змусив відповідача знайти власника пошкодженого нею автомобіля, тобто позивача. Після цього відповідач викликала свого чоловіка, який приїхав на іншому автомобілі, разом вони поводились зухвало, запевняли, що жодної компенсації збитків від них позивач не отримає, а потім просто залишили місце скоєння ДТП, покинувши автомобіль, на якому було скоєно ДТП, порушивши при цьому п.п. «а» і «д» п. 2.10. ПДР України. Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Горпинич О.В. від 01.03.2021 р. у справі про адміністративне правопорушення за вказаною ДТП відповідача визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначена постанова суду набрала законної сили. Діями ОСОБА_4 позивачу було завдано майнову шкоду. Розмір страхового відшкодування склав 2380 грн., який виплачений страховою компанією, розмір страхового відшкодування був визначений за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500 грн.
Позивач зазначає, що поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно- правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.
У зв'язку з чим вважає, що франшиза у розмірі 2500 грн. має бути стягнута з відповідача, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в AT «Страхова група «ТАС» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АР №8669110. Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 2380 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці від 04.03.2021 року. До сьогоднішнього дня позивач не отримала ніякого відшкодування зі сторони відповідача.
Також для захисту своїх прав позивач була вимушена найняти адвоката та сплатити його послуги у розмірі 3000,00 гривень за підготовку документів до суду та складання позовної заяви із додатками до неї, що підтверджується Договором про надання професійної правничої допомоги від 08.06.2021р., Додатковою угодою до Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.06.2021р., квитанцією №RC_GQU4AA5R5I5H65CWB54DE від 10.06.2021р. на сплату послуг адвоката та Актом приймання передачі наданих послуг від 18.06.2021 р.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що за кілька годин до моменту ДТП відбувався похорон її рідної бабусі, що померла за день до цього, за дві години до ДТП позивач приїхала на справляння поминок за бабусею до кафе «Дикая Орхидея», власне, поблизу цього кафе і було припарковане її авто, коли відповідач в нього в'їхала. Стан позивача на той момент був і так пригнічений через смерть близької людини, а через дії винної у ДТП ОСОБА_4 позивач не змогла прийняти участь у поминках, адже замість того, щоб спілкуватися з родичами та близькими та згадувати і поминати свою любу бабусю, позивач була вимушена розбиратися з ОСОБА_4 , терпіти її зухвалу поведінку та займатися оформленням ДТП до самої ночі. Під час скоєння ДТП відповідач поводила себе дуже зухвало, намагалась залишити місце ДТП, і якби не пильність свідка скоєної пригоди, що перешкодив їй це зробити, вона б втекла з місця ДТП. Також відповідач стверджувала, що вона уникне покарання, що їй нічого не буде, що вона не має офіційних доходів та що позивач буде отримувати від неї відшкодування по одній гривні на місяць. І це все вона стверджувала після того, як чоловік позивача по-людськи її пожалів та відвіз на своєму автомобілі забрати сина відповідача з занять, коли вона поскаржилась, що має їхати, бо в неї дитина на вулиці замерзає. А наприкінці відповідач просто покинула своє авто посеред дороги, та поїхала зі своїм чоловіком, який приїхав начебто для того, щоб вирішити питання відшкодування завданої автомобілю позивача під час ДТП шкоди без виклику поліції. Протягом тривалого часу позивач дуже переживала, що не змогла як слід проводити бабусю в останній путь, через що тривалий час вона не могла вночі спокійно спати. Позивач вже протягом тривалого часу змушена їздити на пошкодженому автомобілі, адже грошей, виплачених страховою компанією, не вистачить на ремонт. Поїздки на пошкодженому автомобілі викликають у позивача відчуття сорому, але ж в неї немає вибору, вона має їздити на роботу, а також має возити дітей до дитячого садка і до школи, діти також кажуть, що їм соромно їздити на пошкодженому автомобілі, що засмучує позивача ще більше. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала до всього нервово відноситися, крім того, це пошкодили її улюблений автомобіль і він більше не приносить позивачці такої радості, як раніше. Від такого стану постраждали, крім позивача, і члени її родини, що призвело до розладу стосунків. Розмір своїх душевних страждань і страждань її родини позивач оцінюю в 20 000 грн.
Ухвалою суду від 13.07.2021 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
28.10.2021 р. від відповідача - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та незаконними, та також такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування своїх заперечень стосовно заявленої до відшкодування суми моральної шкоді розмірі 20 000 грн. 00 коп. зазначила, що позивачем не було надано суду жодних доказів, зокрема, висновку судово-психологічної
експертизи, на підтвердження наявності змін у її психологічному стані, переживань, страждань, які були б викликані саме подією ДТП за участю відповідача. Як зазначає позивач у своїй заяві, напередодні ДТП у неї померла бабуся і очевидно, що саме ця подія викликала переживання і страждання у позивача, а не незначне пошкодження її автомобіля, вчинене з необережності при русі автомобіля на малій швидкості заднім ходом. Саме смерть близької особи розхвилювала позивача, викликала у неї пригніченість, а також болісне сприйняття оточуючих її осіб та подій подальшого дня. Через нервове збудження, викликане смертю бабусі, позивач гіперболізовано сприймала дії, вчинки і слова відповідача, а також не мала можливості об'єктивно та з ясним розумом оцінити ситуацію. Саме для цілей оцінки та розмежування психологічних станів позивача, викликаних двома різними подіями (смертю бабусі та пошкодженням її автомобіля), для цілей встановлення наявності моральної шкоди у позивача, завданої внаслідок ДТП, необхідно було провести судово-психологічну експертизу, висновок якої був би належним доказом наявності моральної шкоди на стороні позивача. Психологічні страждання, викликані смертю бабусі позивача, не можуть бути поставлені у вину відповідачу, як це бажає здійснити позивач. Однак, висновок судово-психологічної експертизи надано не було, так само як і будь-яких інших доказів. Стосовно наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , то зазначений документ не є належним доказом наявності у позивача моральної шкоди, завданої діями відповідача, а лише підтверджує факт смерті третьої особи. Крім того, наявність родинного зв'язку між позивачем та ОСОБА_6 не доведена. Наведе свідчить про те, що наявність моральної шкоди у Позивача не була доведена належними, допустимими та достовірними доказами. Також позивачем не було доведено, що відповідач мала на меті заподіяти моральну шкоду позивачу, призвести до душевних страждань останньої, тобто не було доведено наявності вини на стороні відповідача, відповідач жодним чином не обмежувала свободу дій позивача і не перешкоджала позивачу брати участь у поминальній процесії, у зв'язку з чим є необгрунтованими звинувачення щодо того, що відповідач перешкодила позивачу прийняти участь у поминках. Таким чином, неправомірним є ставлення у вину відповідачеві наслідки самостійних дій і рішень позивача, які призвели до зміни планів останньої щодо участі у похоронній процесії.
Стосовно пересування позивача на пошкодженому автомобілі, то 19.02.2021 року позивач звернулася до AT «СГ «ТАС» , із заявою про страхове відшкодування, а вже 04.03.2021 року на рахунок позивача було перераховано грошові кошту у якості страхового відшкодування за страховою подією, яка мала місце за участю автомобіля відповідача. Таким чином, матеріальні інтереси позивача було відновлено у максимально короткі строки з дотриманням вимог законодавства України, у зв'язку з чим позивач мала всі можливості відновити стан свого автомобіля без невиправданої затримки у часі. Теза позивача про те, що страхового відшкодування не вистачає на ремонт автомобіля, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до поданої позивачем заяви від 19.02.2021 року, позивач погодилася із сумою страхового відшкодування, а також зазначила, що не наполягає на проведенні експертної оцінки пошкодженого майна. Позивач не зверталася і в приватному порядку за оцінкою матеріальної шкоди, завданої її автомобілю внаслідок ДТП, а тому позивачем не доведено, що суми отриманого страхового відшкодування не вистачає для проведення ремонту її автомобіля. На даний час у відповідача немає жодного обов'язку здійснювати якісь виплати позивачу у якості відшкодування за ДТП, а тому незрозуміло, яке саме відшкодування очікувала отримати позивач від відповідача, про це зазначено у позовній заяві. Позивачем також не було доведено, що протягом певного періоду часу вона пересувається на пошкодженому автомобілі, так само як не було доведено того, що якихось страждань було завдано членам сім'ї позивача, в тому числі і дітям. Також позивачем за допомогою передбачених ст. 76 ЦПК України засобів доказування не було доведено поведінку відповідача у день ДТП у такому вияві, як вона викладена у тексті позовної заяви. Таким чином, наведене вище свідчить про те, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у рози 20000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди має бути відмовлено за недоведеністю позовних вимог, виходячи із засад розумності, виваженості справедливості.
Щодо витрат на правову допомогу відповідач зазначила, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи,
фактичними її обставинами та часом, необхідним для підготовки процесуального документа. У розумінні ст. 19 ЦПК України, дана справа є малозначною, у Єдиному реєстрі судових рішень міститься значна кількість справ з аналогічних підстав щодо відшкодування моральної шкоди, а практика Верховного Суду щодо цього питання є сталою та незмінною, так само як і законодавство, що регулює дані відносини. Про незначну складність цієї справи свідчить і той факт, що для надання правової допомоги позивачу було надано лише дві послуги - юридична консультація та складання позовної заяви. Ні аналізу судової практики судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій за поточний рік, ні написання адвокатських запитів, ні написання будь-яких інших клопотань з процесуальних питань з метою надання позивачу правової допомоги здійснено не було. Водночас, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.06.2021 року, було зазначено, що на складання позовної заяви із додатками до неї було витрачено аж 5 годин, а на юридичну консультацію - 1 годину, що виходячи з обставин справи не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру. Викладені вище обставини свідчать про те, що розмір заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. є явно завищеним, необгрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а тому необхідним є зменшення розміру витрат на правову допомогу до їх реального розміру, визначеному на рівні 1 000 грн. (а.с. 48-50)
16.11.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначила, що її заява про те, що вона відчуває фізичні або душевні страждання, є прямим доказом факту заподіяння моральної шкоди, а оцінка цього доказу - прерогатива суду. Позиція відповідача щодо відсутність обов'язку здійснювати будь-які виплати позивачу у якості відшкодування за ДТП, не відповідає законодавству, адже в їхньому випадку сума страхового відшкодування не дорівнює сумі збитку, адже позивач погодилась на отримання страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи, яка по суті є складовою збитку і складає різницю між сумою збитку та сумою страхового відшкодування. Згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961 -IV) компенсувати суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована. Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку. Також, позиція відповідача про нібито завищення витрат на правничу допомогу не ґрунтується на жодних доказах, та жодних підстав для зменшення розміру правових витрат немає. Позивачем надані разом з позовом усі докази понесених витрат, і дані трати є реальними та відповідають складності справи. (а.с.65-66)
Ухвалою суду від 06.12.2021 року справи призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовільнити. Зазначила, що доказом розміру франшизи є її заява до ПАТ «СГ «ТАС» від 19.02.2021 р., в якій позивач зазначила її розмір - 2500,00 грн.
Представник відповідача - адвокат Вишневецька Т.А. в судовому засіданні, не оспорюючи винуватість відповідача у вчиненні ДТП та факт страхування своєї цивільно-правової відповідальності на момент ДТП у ПАТ «СГ «ТАС» , проти задоволення позовних вимог заперечувала, зокрема, пояснила, що позивач не довела належними та допустимими доказами розмір франшизи (2500 грн.), який вона просить їй відшкодувати.
Представник третьої особи ПАТ «СГ «ТАС» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01.03.2021 р. (справа № 645/328/21) ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та на неї накладено стягнення у розмірі 340,00 грн.
Як було встановлено судом, ОСОБА_4 11.12.2020 року о 18 годині 15 хвилин, керуючи транспортним засобом Hyundai Matrix, номерний знак НОМЕР_1 , в м.Харкові по пр. Московському, буд. 254б, на порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху, рухалась заднім ходом, не впевнившись в безпечності, внаслідок чого здійснила наїзд на транспортний засіб Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований. Крім того, на порушення вимог 2.10а Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 залишила місце даної дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 (справа № 645/328/21) містять заяву адвоката Вишневецької Т.А. про визнання ОСОБА_4 своєї вини у інкримінованих їй адміністративних правопорушеннях.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, винуватість відповідача ОСОБА_4 у спричиненні 11.12.2020 р. пошкодження транспортного засобу «Ford Fiesta» державний номер НОМЕР_2 , належного позивачеві , - безспірно встановлена.
19.02.2021 р. позивач звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, за договором обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 (а.с. 15).
04.03.2021 р. ПАТ «СГ «ТАС» перерахувало на рахунок позивача 2380,00 грн. в якості страхового відшкодування за заявою ОСОБА_3 від 1902.2021 р., що підтверджується копією квитанції від 04.03.2021 р. (а.с.16).
За приписами ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду, визначеними ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на вiдповiднiй правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В обґрунтування заявленої до стягнення суми відшкодування (франшизи у розмірі 2500 грн.), позивачем надано копію її заяви про страхове відшкодування від 19.02.2021 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно вимог ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач, надаючи в якості доказу власну заяву про сплату страхового відшкодування, в якій проміж іншим, ним самим зазначено про розмір франшизи (2500 грн.), не підтвердив належними та допустимими доказами вказану обставину, а саме розмір франшизи, яка не була відшкодована страховою компанією, тобто не надав суду, а в разі неможливості надання - не заявив клопотання про витребування таких доказів, зокрема, договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 , чинного на момент ДТП.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми матеріального збитку (франшизи) у розмірі 2500,00 грн. задоволенню не підлягає у зв*язку з недоведеністю.
Разом з тим, суд вважає переконливими доводи позивача про завдання їй діями відповідача моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, хвилюванні та емоційному дискомфорті, які позивач зазнала у зв*язку із пошкодженням її майна (автомобіля) та у душевних стражданнях, які вона особисто зазнала у зв*язку з протиправною поведінкою відповідача, яка, завдавши позивачеві матеріального збитку у ДТП, з місця його вчинення зникла, внаслідок чого позивач була змушена докладати додаткові зусилля для встановлення її особи.
Враховуючи характер правопорушень, глибину душевних страждань позивача, виключно винуватість відповідача у завданні шкоди позивачеві, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що сума 10000,00 грн. буде достатньою для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обгрунтовуючи вимоги про відшкодування судових витрат, позивач надав суду договір про надання професійної правничої допомоги від 08.06.2021 р., укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Чемсак Ю.В., додаткову угоду від 08.06.2021 р., Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги, де міститься детальний розрахунок витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., та квитанцією від 10.06.22021 р. на вказану суму (а.с.18-23).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд зазначає, що оскільки при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, в задоволені якої судом відмовлено, тому вказані витрати відшкодуванню не підлягають.
Разом з тим, оскільки судом частково задоволено вимогу про відшкодування моральної шкоди, у розмірі 10000,00 грн., що становить 1/2 частину від заявленої суми, щодо якої судовий збір у розмірі 908,00 грн. позивач при поданні позову не сплачував, то судовий збір в цій частині вимог підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави у розмірі 454,00 грн. (908 грн.: 2), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно, витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.
Так, за Договором про надання професійної правничої допомоги від 08.06.2021 р. адвокатом Чемсак Ю.В. було складено позовну заяву, яка містить дві вимоги: про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої судом відмовлено за недоведеністю, та про відшкодування моральної шкоди, яка задоволена частково.
Таким чином, відшкодуванню підлягає 1/4 частина понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що становить 750,00 грн. (3000 грн. : 2 : 2).
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 137, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10000 грн. 00 коп. як відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,
Третя особа: Приватне акціонере товариство «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, місце знаходження: 03117, м.Київ, пр.Перемоги, буд.65.
Повне рішення складене 10 лютого 2022 р.
Суддя -