09.02.2022
Справа № 431/4011/21
Провадження № 2-а/431/3/22
(повний текст)
01 лютого 2022 року м. Старобільськ
Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Рукас О.В.,
секретаря Коцини Ю.С.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Старобільськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, третя особа інспектор УПП в Луганській області Клочан Володимир Миколайович, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії ЕОА №4592991 від 06 серпня 2021 року про порушення зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП,-
12.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Луганській області, третя особа інспектор УПП в Луганській області Клочан В.М. про скасування постанови серії ЕОА №4592991 від 06 серпня 2021 року про порушення зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 13.09.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року до початку першого судового засідання в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено до участі в адміністративній справі Департамент патрульної поліції та витребувано докази по справі.
В обґрунтування позову позивач вказує, що Постановою серії ЕАО №4592991 від 06 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектором роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенантом поліції Клочан В.М. його ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі штрафу 340 грн. за те, що він ніби то 06 серпня 2021 року об 08 годині 09 хвилин на автомобілі РЕНО - МЕГАН державний номер НОМЕР_1 , рухався в селі Смолянинове Щастинського району Луганської області зі швидкістю 73 км/год. при дозволений швидкості в населеному пункті 50 км/год. чим порушив п.12.4 ПДР, та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначив, що ч. 1 ст. 122 КУпАП не містить покарання як штраф 340 грн., оскільки у ній зазначено штраф від 15 до 20 неоподаткованих мінімумів громадян, тому вважає дану обставину підставою для скасування цієї постанови, так як покарання не визначене санкцією статті.
Зазначає, що він працює в м. Сєвєродонецьку і кожен день в указаний час проїжджає через с. Смолянинове та знає, що в даному населеному пункті, в постійному місці, стоїть пост поліції. Його автомобіль обладнаний бортовим комп'ютером та навігатором і він впевнений, що їхав з дозволеною швидкістю в колоні автомобілів.
Коли він рухався селі Смолянинове на дорогу вибіг з радаром працівник поліції та став зупиняти автомобіль. В цей час він рухався зі швидкістю, яка не перевищувала 65 км. Працівник поліції повідомив, що він перевищив швидкість, на що він заперечив, та повідомив його, що він винесе постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Він запропонував працівнику поліції скласти протокол, як того вимагають приписи КУпАП, на що той відмовився, та пояснив, що винесе постанову.
Він зателефонував адвокату та запросив його прийняти участь при розгляді постанови, але працівник поліції йому відмовив в залученні адвоката та сказав, що адвокат не потрібен і якщо позивач не згоден з вказаним порушенням то може оскаржити його постанову в суді.
Після цього, він повідомив, що він відмовляється від підпису в постанові, так як поліцейським грубо порушується закон, та зателефонував адвокату, який попрохав поспілкуватися з поліцейським, та надати можливість бути присутнім при винесенні постанови, але отримав відмову від поліцейського. Поліцейський повідомив, що він користується приладом TruCam, і коли він показав прилад вимірювання швидкості руху транспортних засобів, то він побачив що на маленькому дисплеї, окрім зазначеної швидкості нічого не видно. Прилад яким вимірювалася швидкість не був закріплений на стаціонарному штативі та з ним в руках поліцейський вибіг на дорогу.
Також зазначає, що на дорозі окрім дорожнього знаку «населений пункт» більш як за 5 км. жодних знаків не було. Також не було знаку що попереджує про контроль швидкості.
Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку "5.70" лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму. Зазначає, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом "Про Національну поліцію” (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну полінію". Крім того, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак "5.70"), вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Згідно з судовою практикою законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону "Про Національну поліцію", а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 № 11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Порушенням швидкісного режиму буде вважатись: 50+20+3 км/год =73 км/год (де 3 км/год - це спеціально закладена похибка в роботі приладу), тому вважає, що не перевищив дозволеної швидкості руху.
Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку " 5.70" лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму. В оскаржуваній постанові відповідач зазначив лише єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під його керуванням в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» - це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam ТС0083779.
В постанові відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. Вважає цю обставину ключовою для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км.
Вважає, що працівник патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за №У3197-12, вилучений з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015, тому сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/l-2903-2012 від 29.08.2012 нечинний з 02.11.2015, тому вважає, що вимірювання швидкості руху автомобілів, які здійснюються працівниками патрульної поліції з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, вчиняється без жодних законних підстав.
Щодо відмови в наданні правничої допомоги при винесені патрульними поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зазначив, що він виявив бажання скористатись правом на правову допомогу, зателефонував адвокатові та попрохав надати йому правничу допомогу, однак відповідач відмовив та не вжив жодних дій щодо надання можливості йому реалізувати своє право на отримання такої допомоги, що свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Своїми діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, просив суд, скасувати постанову серії ЕАО №4592991 від 06 серпня 2021 року винесену інспектором УПП роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області Клочан В.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі штрафу 340 грн. за порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та відшкодувати суму сплаченого судового збору.
Від відповідача УПП в Луганській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з додатками, який був підписаний інспектором взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Клочан В.М., в якому зазначено, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LТІ 20/20 TruCam II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовуються під час контролю швидкості ТЗ підрозділами Національної Поліції та уповноваженими організаціями. Принцип дії вимірювача базується на реалізації опосередкованого метода вимірювання швидкості ТЗ шляхом вимірювання відстані до ТЗ, який рухається, за рівні проміжки часу. Відстань до ТЗ пропорційна проміжку часу між випромінюванням вимірювачем лазерного імпульсу та прийомом імпульсу, що відбився від ТЗ.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM II отримав сертифікат відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від і 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20.
Відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом TruCam II виробництва Laser Technology Inc. підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України ЕКСПЕРТНОГО ВИСНОВКУ від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560, який підтверджує відповідність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES вимогам ДСТУ ISO/IES 18033- 3:2015 із забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15,5 до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam II зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam П, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam II.
Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим а застосування електронного цифрового підпису не передбачено вимогами чинних нормативних актів та інструкцією з експлуатації виданою виробником.
В своїй позовній заяві позивач висловлює власну суб'єктивну думку з приводу режимів роботи приладу TruCam II. Сумніви позивача, щодо результатів вимірів його швидкості ґрунтуються на тому що поліцейський тримав прилад в руках. Такі сумніви є безпідставними оскільки TruCam II відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості руху, а його встановлення стаціонарно не вимагається. TruCam II може бути стаціонарно змонтовано та використовуватися для автоматичної фіксації швидкості, але конструктивно він є ручним вимірювачем швидкості. Позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості.
При перегляді відеозапису № 1628236154_x2200_0806_074914.avi з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam II між 01 секундою та 02 секундою на відеоряді програмним забезпеченням приладу відображається цифрові показники які фіксує прилад. Кліп №674, швидкості 73 км/год ліміт швидкості 73 км/год серійний номер приладу № ТС008379, дистанція 347,4 метри до цілі. Приладом здійснено захоплена «цілі» та фіксація швидкості. Також на підтвердження вказаних показників на диск додається скріншоти з відеоряду зафіксованого приладом 1628236154_x2200_0806_074914_F0213.jpg. Похибка в +/- 2 км вже врахована, а перевищення швидкості становить 23 км/год.
Вищезазначена адреса, відноситься до меж населеного пункту позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», та позначена дорожнім знаком 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» який попереджає водіїв про здійснення контролю за дотриманням ними швидкісного режиму. Координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam II, та вказана адреса співпадає при перевірці загальнодоступними додатками «Google Maps», «Maps Ме», тощо.
Щодо відсутності в кадрі на відеозаписах дорожніх знаків 5.45 «Початок населеного пункту», та 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» зазначив, що згідно вимогам ДСТУ 4100:2014, а саме пунктів 10.1.1 під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху; та 10.2.4 Дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом, в той час лазерний вимірювач швидкості TruCam II здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму транспортного засобу назустріч руху, що фізично унеможливлює наявність вищезазначених дорожніх знаків на відеозаписі.
Щодо посилань позивача про порушення його права на захист зазначив, що правова допомога, право на отримання якої гарантоване Конституцією України, не зводиться лише до особистої участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді певної справи, а може бути отримана особою, зокрема, й у вигляді юридичної консультації, в тому числі отриманої за допомогою засобів телефонного зв'язку. Якщо ж особа не скористалась таким своїм правом і не отримала правову допомогу під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення, вона не втрачає такого права і в подальшому при оскарженні ухваленої поліцейським постанови. Вважає, що поліцейський не має змоги позбавити позивача можливості скористуватись правом на правову допомогу.
На підставі викладеного, прохав суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 повністю та розглянути справу без участі відповідача (а.с.66-70).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання СМС повідомлення про виклик до суду (а.с.111), причину не явки, не повідомив, заяв, клопотань до суду не надав.
Представник позивача - адвокат Заїка В.К. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання СМС повідомлення про виклик до суду (а.с.114), надавав до суду заяву в якій прохав суд скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, справу розглянути без його участі та участі позивача, задовольнити позовні вимоги (а.с.117).
Відповідач Управління патрульної поліції в Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.112, 115), на що до суду надав відзив, та прохав справу розглянути без його участі.
Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.116).
Третя особа інспектор взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Клочан В.М.в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.113).
З'ясувавши повно і всебічно обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог позивача до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1статті 40 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості Truсam ІІ ТС008379, на яких зафіксовано, що автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_1 , 08.06.2021 року о 07-49 год. рухався с. Смоляниново, Траса, зі швидкістю 73 км/год (а.с.59).
Разом з тим, згідно з Сертифікатом відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від і 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20, Експертного висновку наданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560, який підтверджує відповідність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES вимогам ДСТУ ISO/IES 18033- 3:2015 із забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, вказано відомості щодо лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів - LTI 20/20 TruCAM ІІ №ТС008379. Однак, у постанові серії ЕАО №4592991 від 06.08.2021 про накладення адміністративного стягнення та у роздруківці фото з лазерного вимірювача швидкості зазначено не повну назву приладу.
Оскільки у спірній постанові зазначено, що вимірювання швидкості здійснювалось Truсаm ІІ ТС008379, а зазначені вище документи Сертифікат відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від і 23.12.2020 року № UA.TR.001 22 054-20, Експертний висновок наданий Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України від 24.12.2020 року № 04/05/02/-3560 містить відомості щодо іншого номеру приладу TruCAM LTI 20/20 №ТС008379, зазначене не може слугувати належним і допустимими доказом для доведення вини ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху та правомірності винесення поліцейським спірної постанови.
Також, відповідачем не виконані вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, та не доведено, що перевищення швидкості позивачем ОСОБА_1 08.06.2021 р. відбулося саме у межах населеного пункту, оскільки у постанові від 08.06.2021 р. не зазначений район та область відповідно до адміністративно територіального устрою України у яких знаходиться вказаний населений пункт. Також у вказаній постанові відсутні посилання на наявність відповідного дорожнього знаку, інформуючого про початок населеного пункту із кілометровою або іншою позначкою до місця вчинення порушення, яке б дало змогу безсумнівно ідентифікувати місце вчинення адміністративного правопорушення, й відповідно, слугувати підставою для висновку, що воно відбулося саме у населеному пункті у контексті ч.1 ст. 122 КУпАП України.
Вказані обставини призводять суд до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за браком його об'єктивної сторони.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Відповідачем не виконані вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, та не доведено, що контроль швидкості позивача ОСОБА_1 08.06.2021 р. здійснювався в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху.
Вказані обставини також призводять суд до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за браком його об'єктивної сторони.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Відповідачем виконано вимоги ч.2 ст. 77 КАС України та не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки внаслідок можливого його дрижчання, інших коливань, неминучих за відсутності стаціонарного розміщення, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
За таких обставин, зазначена у постанові від 06.08.2021 р. швидкість із якою рухався позивач - 73 км год. не є об'єктивно встановленою.
Вказані обставини також приводять суд до висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за браком його об'єктивної сторони.
Також надані, в обґрунтування своєї позиції, Департаментом патрульної поліції, письмові докази не містять інформацію про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП саме позивачем, оскільки зображений на фото транспортний засіб (а.с.29,59) неможливо ідентифікувати за маркою та особою водія. Тобто доказової інформації відносно того, що саме позивач вчинив вказане адміністративне правопорушення, зазначені копії не несуть.
Слід зазначити, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржувана постанова містить відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис - «відео, фото з технічного приладу Truсаm ІІ ТС008379, відео з камери DSJX300060_ВВ0006».
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис на DVD-диску (а.с. 71). Наданий відповідачем відеозапис на DVD-диску підпадає під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Як встановлено судом, шляхом огляду змісту DVD-диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису.
До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (прилад чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст.74 КАС України.
У відповідності до статті 271 КУпАП У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
При винесені патрульними поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, він виявив бажання скористатись правом на правову допомогу, зателефонував адвокатові і попрохав надати йому правничу допомогу, однак відповідач відмовив та не вжив жодних дій щодо надання можливості йому реалізувати своє право на отримання такої допомоги. Також, ці посилання позивача не спростовані відповідачем, або доказами по справі. Крім того, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Тому, такими діями поліцейським порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За результатами вирішення позову, суд констатує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4592991 від 06.08.2021 прийнята з порушеннями вимог КпАП України, є безпідставною та необґрунтованою.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та застосування до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. закрити.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності з ст. 139 КАС України
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Факт сплати ОСОБА_1 судового збору у сумі 454,00 грн. підтверджується квитанцією № 34 від 12.08.2021 (а.с.1).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2,5,8,9,77,139,241-243,246,250,286,295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, третя особа інспектор УПП в Луганській області Клочан Володимир Миколайович, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови серії ЕОА №4592991 від 06 серпня 2021 року про порушення зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО №4592991 від 06 серпня 2021 року винесену інспектором роти № 2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенантом поліції Клочан Володимиром Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Старобільським РВ УМВС України в Луганській області 12.10.1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті 01.02.2022 року в судовому засіданні оголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення суду виготовлений 09.02.2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О.В. Рукас