Справа № 466/7704/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1023/21 Доповідач: ОСОБА_2
07 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2021 року, -
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
встановила:
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні спільного клопотання адміністрації Державної установи «Личаківської виправної колонії (№30)» та Голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи своє рішення, суддя суду першої інстанції, зокрема, вказав, що суд вважає не доведеним той факт, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Відбуття засудженим відповідної частини призначеного покарання, без чіткого переконання суду про виправлення засудженого, не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення.
На дану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу Львівського апеляційного суду, якою клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна-колонія (№30)» та Голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну невідбутої частини покарання на умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
В обґрунтування вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що суперечать фактичним обставинам справи. ОСОБА_7 став на шлях виправлення, розкаюється та просить замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на умовно-дострокове звільнення засуджений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наголошує, що суд не взяв до уваги докази, що засуджений став на шлях виправлення, а також що у державну установу «Личаківська виправна колонія (№ 30)» прибув 10.11.2017. З січня 2018 року працевлаштований на виробництві установи у цеху № 2 (дільниця виготовлення електромереж). На даний час не працевлаштований у зв'язку із скорочення обсягів виробництва, але він працює по благоустрою ДУ ''Личаківська виправна колонія №30”, про що свідчить велика кількість подяк, які він отримав від Начальника ЛВК №30. За час відбування покарання в установі порушень вимог режиму не допускав. Адміністраціями різних установ дванадцять разів заохочувався.
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника та засудженого, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора про безпідставність апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув певну частину призначеного строку покарання.
Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26 квітня 2002 року вказує, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення умисних тяжких злочинів, серед яких злочини вчинених проти статевої свободи та статевої недоторканості особи вчинені відносно вагітної жінки.
Перебуваючи в Сімферопольському СІЗО з 11.09.2013р. порушення вимог режиму відбування покарання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Адміністрацією установи не заохочувався.
У Голопристанську виправну колонію (№7) засуджений прибув 01.03.2014р. За час відбування покарання в установі допустив 2 порушення вимог режим, за що притягався до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією установи не заохочувався.
У Львівську виправну колонію (№48) засуджений прибув 25.03.2015р. За час відбування покарання в установі допустив 2 порушення вимог режиму, за що притягався до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією установи заохочувався 3 рази.
До державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» засуджений прибув 10.11.2017р. По прибутті в установу був працевлаштований. З січня 2018 року по березень 2021 року працював у цеху №2 (дільниця виготовлення електромереж). На даний час не працевлаштований у зв'язку із скороченням обсягів виробництва. За час відбування покарання в установі порушення вимог режиму відбування покарання не допускав. Адміністрацією установи заохочувався 9 разів.
На переконання колегії суддів, приймаючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що наявність у засудженого за час відбування покарання 12 заохочень не свідчать про те, що засуджений довів своє виправлення, оскільки належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання, його належна поведінка є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання, відтак в даному конкретному випадку недостатнім підтвердженням можливості продовження процесу виправлення за умови застосування до засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегіясуддів,
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні спільного клопотання адміністрації Державної установи «Личаківської виправної колонії (№30)» та Голови спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4