Дата документу 02.02.2022 Справа № 336/3964/20
Єдиний унікальний №336/3964/20 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.
Провадження №22-ц/807/159/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
02 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Онищенка Е.А., Путій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури,-
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, який згодом уточнив.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 24 червня 2018 року приблизно о 21:50 годин на трасі Харків-Сімферополь в районі с. Григорівка, ( Запорізький район, Запорізька область), за участю транспортного засобу марки « Infinity» моделі « ЕХ35», під керуанням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі ДТП).
Внаслідок ДТП прокуратурою Запорізької області 25 червня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових рослідувань під №42018080000000236, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
07 листопада 2018 року ОСОБА_1 в межах зазначеного вище кримінального провадження був допитаний слідчим в якості свідка.
22 серпня 2019 року прокуратура Запорізької області звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про здійснення приводу свідка ОСОБА_1 .. Судом відмовлено у задовленні клопотання у зв'язку із відсутності підстав для його задоволення.
Зазначає, що в результаті незаконних дій прокуратури та органу досудового розслідування, він в період з 22 серпня 2019 року по 04 травня 2020 року був підданий незаконному переслідуванню у кримінальному провадженні № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року.
Незаконність дій органу досудового розслідування та прокуратури обґрунтовує тим, що 29 серпня 2019 року прокурор Запорізької області Романов В.П., перебуваючи в сесійній залі Запорізької обласної ради в межах кримінального провадження № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року, всупереч ч. 1 ст. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України здійснив незаконне повідомлення про підозру позивачу, за його відсутності.
З 29 серпня 2019 року по 04 травня 2020 року ОСОБА_1 незаконно знаходився у статусі підозрюваного. За цей час повідомлення про підозру належним чином не здійснювалось, права та обов'язки не роз'яснювались.
Крім того, 02 вересня 2019 року процесуальним керівником - прокурором Вєтровим Д.В. винесено незаконну постанову про оголошення у розшук позивача. В той час, як він від органу досудового розслідування не переховувався, брав участь у судових засіданнях, пов'язаних із обранням йому запобіжного заходу та сесіях Запорізької обласної ради. Незаконний розшук тривав понад 6 місяців.
Також, прокуратура та орган досудового розслідування тричі незаконно були ініціаторами обрання позивачу запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту.
У зв'язку із незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури позивач був вимушений звернутися за юридичною допомогою та понести витрати на отримання правової допомоги, на загальну суму 106 000,00 грн.
До того ж позивач зазначає, що за час незаконного кримінального переслідування він зазнав істотної моральної шкоди, у вигляді психологічних страждань, а перебування у стані безперервного нервового стресу через невизначеність, лише підсилювалося розумінням своєї невинуватості.
У зв'язку з безпідставним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення позивачу довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми, роз'яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною та склалася внаслідок тривалих років, через що позивач був змушений завершити свою політичну діяльність. Також зазначив, що прокурором та слідчим було позбавлено його можливості довести свою невинуватість у суді, оскільки кримінальне провадження було закрите за нереабілітуючими обставинами.
Відтак, позивач завдану моральну шкоду незаконним діями органу досудового розслідування та прокуратури оцінює в 765 126,00 грн.
З огляду на зазначене ОСОБА_1 просить стягнути з держави за рахунок коштів державного бюджету грошові кошти, сплачені ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні у розмірі 106 000,00 грн., суму сплачену за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 7 845, 12 грн., суму сплачену за надання науково-правового висновку у розмірі 5 000,00 грн., а також 765 126,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2021 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необгрунтовано встановив відсутність у ОСОБА_1 правової підстави для відшкодування шкоди. Суд не взяв до уваги, та не надав оцінки доводам ОСОБА_1 в частині незаконного оголошення у розшук та подання незаконних клопотань про обрання найсуворіших запобіжних заходів, що є самостійними підставами для відшкодування шкоди.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодне з рішень суду не констатує факту незаконного повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Постановлені судами ухвали за результатами розгляду клопотань органу досудового розслідування та прокуратури, якими було відмовлено у затриманні позивача та обранні йому запобіжного заходу, обґрунтовані тим, що підозра позивачу не була вручена, тобто відсутні судові рішення у яких встановлений саме факт незаконного повідомленя позивачу про підозру у вчинені кримінального правопорушення, позивач не набув стутусу підозрюваного у кримінальному провадженні, що виключає можливість відшкодування шкоди, на підставі ст.1176 ЦК України, та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Інші надані позивачем докази, як то покази свідків, висновок експерта, стосуються доведеності розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню, у випадку встановлення підстав для її відшкодування.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутится до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції в Запорізькій області та прокуратурою Запорізької області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с.14).
29 серпня 2019 року прокурором Запорізької області Романовим В.П. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с.17-19).
29 серпня 2019 року на черговій сесії Запорізької обласної ради, за відсутності позивача, прокурором Запорізької області Романовим В.П. оголошено вказане повідомлення про підозру.
02 вересня 2019 року прокурор у кримінальному провадженні - начальник відділу прокуратури Запорізької області Вєтров Д.В. виніс постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у розшук та про зупинення досудового розслідування (т.1 а.с.23-25, 26-27).
В цей же день, прокурор звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про дозвіл на затримання ОСОБА_1 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
02 вересня 2019 року прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника управління нагляду у кримінальному провадженні Булавін С.О. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у справі № 335/9740/19 (провадження № 1-кс/335/6104/2019) відмовлено прокурору Булавіну С.О., у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с.28).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у справі № 335/9742/19 (провадження № 1-кс/335/6105/2019) відмовлено прокурору Вєтрову Д.В., у задоволенні клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні клопотання суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування в розпорядження слідчого судді не надано повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 (т.1 а.с.29-30).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 335/9740/19 (провадження № 11сс/807/920/19) залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора Вєтрова Д.В. на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019року , про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При постановленні рішення, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про те, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не підтверджуються матеріалами провадження (т.1 а.с.33-38).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 335/9742/19 (провадження № 11сс/807/921/19) залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора Вєтрова Д.В. на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року, про відмову у задоволенні клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.39-41).
25 жовтня 2019 року прокурор Булавін С.О. повторно звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотаннями про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2019 року у справі № 335/11981/19 (провадження № 1-кс/335/7554/2019) відмовлено прокурору Булавіну С.О. у задоволенні клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.44-45).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року у справі № 335/11980/19 (провадження № 1-кс/335/7553/2019) відмовлено прокурору Булавіну С.О. у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.46-47).
Захисник ОСОБА_1. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на постанову Вєтрова Д.В. про зупинення досудового розслідування від 02 вересня 2019 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року у справі № 335/7408/18 (провадження № 1-кс/335/107/2020) відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_1. на постанову про зупинення досудового розслідування від 02 вересня 2019 року (т.1 а.с.52-53). Судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року у справі № 335/7408/18 (провадження № 1-кс/335/1413/2020) органу досудового розслідування відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 . Як встановлено судом, ані з клопотання, ані з долучених до нього документів неможливо встановити, у який спосіб ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та чи був він про це повідомлений взагалі у встановленому законом порядку (т.1 а.с.54-55).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2020 року у справі № 335/3300/20 (провадження № 1-кс/335/1799/2020) відмовлено прокурору Мірзоян Т.В. та слідчому Шудрику О.М., у задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування. Судом встановлено, що під час розгляду вищезазначеного клопотання слідчого у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування не надано доказів належного повідомлення особі - ОСОБА_1 про підозру. Аналізуючи у сукупності докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, а також фактичні обставини встановленні зазначеними вище судовими рішеннями, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні (т.1 а.с.56-60).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2020 року у справі № 335/3588/20 (провадження № 1-кс/335/1900/2020) відмовлено слідчому Шудрику О.М., у задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування, де жодній особі не було повідомлено про підозру (т.1 а.с.61-63).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2019 року у справі № 335/7408/18 (провадження № 11-сс/807/508/20) відмовлено прокурору Мірзоян Т.В. у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року (т.1 а.с.64-66).
Постановою від 04 травня 2020 року за підписом прокурора Мірзоян Т.В. кримінальне провадження № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року було закрите на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування (т.1 а.с.96-100).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Тож ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Пунктом 1 ч. 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до пунктів 1-1, статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для відшкодування шкоди, посилається на незаконне повідомлення про підозру у вчиненні злочину, оголошення його у розшук та трьох незаконних спроб обрати йому запобіжний західу кримінальному провадженні № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року.
Водночас, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні слідчого управління РУНП в Запорізкій області перебувало кримінальне провадження № 42018080000000236 від 25 червня 2018 року за ч. 2 ст. 286 КК України.
Приблизно о 21:50 годин 24 червня 2018 року водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки Infinity EX-35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на 309- му кілометрі авто дороги М-18 Харків- Сімферополь-Алушта- Ялта, з боку м. Сімферополя в напрямку м. Харків в межах с. Григорівка Запорізького району Запорізької області.
В цей же час, по проїзній частині, в районі зупинки громадського транспорту с. Григорівка, справа наліво та дещо назучстріч відносно напрямку руху автомобіля Infinity EX-35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у стані сильного алкогольного сп'яніння, рухався пішохід ОСОБА_3 .
Під час руху в районі зупинки громадського транспорту «с. Григорівка», водій автомобіля марки Infinity EX-35 ОСОБА_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньочерепної травми, закритої тупої травми шиї та тулуба, тупої травми кінцівок, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01 годині 20 хвилин у Запорізькій обласній клінічній лікарні настала смерть ОСОБА_3 .
За даним фактом прокуратурою Запорізької області 25 червня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( далі ЄРР) внесені відомості за ч. 2 ст. 286 КК України. Досудове розслідування проводилось прокуратурою Запорізької області.
В подальшому 09 квітня 2019 року післідність у кримінальному провадженні визначено Генеральною прокуратурою України за слідчим управлінням ГУНП України в Запорізькій області.
Під час слідства проведено значний обсяг слідчих ( розшукових) дій, в тому й числі в якості свідка 07 листопада 2018 року було допитано ОСОБА_1 , який відмовився від надання показань в порядку статті 63 Конституції України.
В ході слідства було проведено низку судовиї експертиз.
З метою допиту ОСОБА_1 на адреси його мешкання та роботи направлялись повістки ( зокрема: 11 жовтня 2018 року, 26 жовтня 2018 року, 05 квітня 2019 року, 08 квітня 2019 року, 15 квітня 2019 року, 06 травня 2019 року, 14 травня 2019 року, 21 червня 2019 року), проте за вказаними повістками останній не прибув.
На підставі зібраних матеріалів 29 серпня 2019 року прокурором Запорізької області Романовим В.П. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке 29 серпня 2019 року оголошено прокурором області Романовим В.П. на черговій сесії Запорізької обласної ради та у зв'язку з відсутністю на вказаній сесії ОСОБА_1 повідомлення передане в.о. голови Запорізької обласної ради Семенкову Є.О. для вручення ОСОБА_1 .
Окрім цього, 29 серпня 2019 року за вихідним № 17/3-3856-18 повідомлення про підозру направлено офіційним листом на ім'я в.о. голови Запорізької обласної ради Семенкова Є.О. для належного його вручення ОСОБА_1 .. В той же день вказаний лист отримано Запорізькою обласною радою.
Також 29 серпня 2019 року за вихідним № 17/3-3856-18 повідомлення про підозру направлено офіційним листом житлово-експлуатаційній організації АДРЕСА_1 ( за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 ). В той же день вказаний лист отримано Головою ОСББ « Вороніна 9» Медвєдєвим Б.Г.
30 серпня 2019 року повідомлення про підозру ОСОБА_1 було направлено поштою на адресу реєстрації та проживання останнього ( АДРЕСА_1 ), а також за місцем його роботи - ТОВ « Гришин та партнери» ( м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд.27, каб.8 та м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 27, оф.5, оф.7).
Поряд з цим 30 серпня 2019 року повідмлення про підозру ОСОБА_1 направлено на електронну адресу адвоката ОСОБА_1., вказану на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України (України (ІНФОРМАЦІЯ_2),
та на електронну адресу, вказану на сайті ТОВ «Гришин та партнери»
(ІНФОРМАЦІЯ_3).
Особисто ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру вручено не було.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 за місцем проживання був відсутній з метою ухилення від кримінальної відповідальності, його місцезнаходження було невідоме, 02 вересня 2019 року, прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу прокуратури Запорізької олласті Вєтровим Л.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та винесено постанову про розшук підозрюваного.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року та 28 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотань про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляджі тримання під вартою, Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора прокуратури Запорізької оласті Вєтрова Д.В. залишено без задоволення, а ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вресня 2019 року залишено без змін.
26 лютого 2020 року ОСОБА_1 з'явився до органу досудового розслідування для участі у слідчих діях. Того ж дня ОСОБА_1 допитано в якості підозрюваного. В ході допиту ОСОБА_1 показав, що не являється підозрюваним у кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру йому не вручалося та кримінальне провадження відносно нього являється політчним переслідуванням. На всі питання, щодо обставин та механізму ДТП за його участю відповідати відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Наполягав, щоб за його участю на місці пригоди було проведено слідчий експеремент.
В подальшому за клопотанням захисників ОСОБА_1. неодноразово надходили клопотання про відкладення проведення слідчих дій.
25 березня 2020 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 25 березня 2020 року направлено клопотання про примусовий привід ОСОБА_1 та про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у зазначеному кримінальному провадженні відмовлено.
ОСОБА_1 06 квітня 2020 року з'явився до органу досудового розслідування та за його участю проведено слідчий експеремент. Показань щодо механізму та обставин ДТП не надав.
Процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури області 04 травня 2020 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Позивач зазначає, що факт незаконного повідомлення йому про підозру, який, за його твердженням, полягає у недотримання процесуального порядку такого повідомлення, підтверджується ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у справах №№ 335/9740/19 та 335/9742/19, Запорізького апеляційнгого суду від 01 жовтня 2019 року у справах №№ 335/9740/19 та 335/9742/19, Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2020 року у справі № 335/7408/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 335/7408/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 335/3300/20, від 29 квітня 2020 року у справі № 335/3588/20, від 27 вересня 2019 року у справі № 335/7408/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 335/10213/19, Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 335/7408/18, які мають преюдеційне значення.
Натомість, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 335/9742/19, розглянуто клопотання прокурора про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року у справі № 335/7408/18 розглянуто скаргу ОСОБА_1 на рішення прокурора про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного, ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року у справі № 335/7408/16 від 28 листопада 2019 року у справі № 335/10213/19 розглянуто відвід прокурорів, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у справаі 3 335/7408/18, розглядалось клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно позивача, ухвалами вищезазначеного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 335/3300/20 та від 29 квітня 2020 року у справі № 335/3588/20 розглянуто питання продовження строків досудвого розслідування.
За змістом цих судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 не було лише повідомлено про підозру.
При цьому, вимогами статтей 77, 132, 189, 192, 193, 219, 294, 295-1 КПК України, яким керувалися слідчі судді при прийнятті вищевказаних рішень, урегульовано загальні правила застосуваня заходів забезпечення кримінального провадження, розгляду клопотань про дозвіл на затримання з метою приводу, застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання, відвід прокурора, строки досудового розслідування та їх провадження.
Питання законності вручення підозри не належить до тих, які можуть бути з'ясовані під час розгляду клопотань прокурора чи слідчого про застосування запобіжних заходів, відвід прокурора, продовження строків досудового розслідування.
Жодного висновку про те, що повідмлення про підозру від 29 серпня 2019 року, яким ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є незаконним, матеріали справи не містять.
З урахуванням зазначеного та аналізу змісту наданих ОСОБА_4 ухвал судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що на теперішній час відсутні судові рішення у яких встановлений саме факт незаконного повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Отже, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) посадовими особами прокуратури Запорізької області, слідчими управління ГУНП в Запорізькій області та шкодою, яка, за твердженням позивача, йому заподіяна.
Незгода позивача з постановленими посадовими особами прокуратури Запорізької області рішеннями, органами досудового розслідування, які ним були оскаржені в порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком Верховного Суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.
При цьому слід ураховувати, що причинний зв'язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Посилання позивача про незаконне оголошення позивача у розшук та подання незаконних клопотань про обрання запобіжних заходів, що призвело до завдання ОСОБА_4 моральної шкоди ґрунтується на припущеннях, оскільки в ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Сам лише факт здійснення досудового розслідування, звернення прокурора до суду із клопотанням до слідчих суддів у межах досудового розслідування протягом певного часу не надає право позивачу на відшкодування шкоди.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діяннями посадових осіб прокуратури Запорізької області, органів досудового розслідування під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201808000000023, а відтак обґрунтованим є висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Посилання апеляційної скарги на преюдиційне значення рішень судів, які додані до позовної заяви є безпідставними, оскільки до ч. 6 ст. 82 ЦПК України лише вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у спраі про адміністративне правопорушення, які набрали законниї сили, є обов'язковими для суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, та лише в питанні, чи малт місце ці дії (бездіялність) та чи вчинені вони особою.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність права на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із закриттям кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України.
Оскільки відповіднодо п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодвання виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведеня винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Тобто, зазначене право виникає лише при закритті кримінального провадження за реабілітуючими обставинами.
Реабілітуючими обставинами є такі, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація і гідність.
Закриття прокурором прокуратури Запорізької області відповідно до постанови від 04 травня 2020 року кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі абзацу 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків, за правовою природою не є реабілітуючою обставиною.
Крім того, слід зауважити, що з матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні за № 42018080000000236, які містяться в матеріалах цієї справи вбачається, що саме позивач своїми діями сприяв незавершенню досудового розслідування у строки, встановлені КПК України, що і призвело до закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження не впливає на висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з якими погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи, що справу було розглянуто судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Всі учасники справи були присутні в судових засіданнях, в тому й числі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гребнєв І.І., які надавали пояснення у справі, представник ОСОБА_1 адвокат Гребнєв І.І. заявляв ряд клопотань про допит свідків, експерта, які були допитанні в судовому засіданні судом першої інстанції, про що свідчать протоколи судових засіданнь від 30 листопада 2020 року, від 21 січня 2021 року, від 02 лютого 2021 року, від 10 лютого 2021 року, від 30 липня 2021 року ( т. 2 а. с. 60-61а, а.с. 81-83, а.с. 108-109, а.с. 133-134, а.с. 150).
Апеляційний суд вважає, що відповідно до положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанцій всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є вмотивованими.
Інші доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки доказів щодо завдання позивачу моральної шкоди, яким суд надав належну оцінку виклавши її в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Отже, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Тож питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Апеляційний суд, застосувавши статтю 375 ЦПК України, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.
Відповідно до ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповіно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задолволення, а судове рішення бз змін, підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2021 рокуу цій справі залишит без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 11 лютого 2022 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Онищенко Е.А.