Дата документу 09.02.2022 Справа № 310/8224/20
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 310/8224/20Головуючий у 1-й інстанції Черткова Н.І. Повний текст рішення складено 19.07.2021 року.
Пр. № 22-ц/807/188/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
09 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (надалі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Хасат -Україна» (надалі - ТОВ «Хасат-Україна»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2-5), в якому просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15.04.2019 року № 330/038, укладений між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «Хасат-Україна».
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (батьком позивача) було укладено кредитний договір від 20.06.2008 року № 330/038-КА/2, у відповідності до якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 151162,00 доларів США для придбання сільськогосподарської техніки - комбайну марки «NEW Holland 508». ОСОБА_3 належним чином умови кредиту не виконував, тому у подальшому за позовом Банку з нього було стягнуто суму заборгованості та розпочате примусове виконання рішення суду. На стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_3 , та відступлення права вимоги стягувачем на користь ТОВ «Хасат-Україна», на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду від 03.05.2019 року (справа №310/13455/13-ц) за заявою заступника начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ткалі Д.О., в рамках зведеного виконавчого провадження АСВП № 38524784 відбулася заміна сторін виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника ТОВ «Хасат-Україна», боржника ОСОБА_3 на його правонаступників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку в межах вартості майна одержаного у спадщину.
Як стало відомо позивачу, між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимога за кредитним договором від 20.06.2008 року № 330/038-КА/2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
15.04.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» було укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
15.04.2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (Цедент) і ТОВ «Хасат - Україна» (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги № 330/038, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Хасат-Україна».
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 , як правонаступник боржника, вважає що вказаний договір укладено з порушенням вимог закону щодо суб'єктного складу сторін договору, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Черткову Н.І. (а.с. 30).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 31) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2021 року (а.с. 132-135) в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 142-147) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 156).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 157), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 158), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду, а також додаткової відпустки судді-доповідача у жовтні 2021 року (а.с. 186).
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Ухвалою апеляційного суду від 27 січня 2022 року (а.с. 187) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення відповідної заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Забаріна А.Ф. (а.с. 183).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 169-182), у тому числі позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Забаріна А.Ф. (а.с. 184-185), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 3 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з'явились, окрім представника позивача ОСОБА_1 адвоката Забаріна А.Ф. (а.с. 184-185) в режимі відеоконференції та представників відповідача ТОВ «Хасат-Україна» адвоката Корнієнка М.О. та директора вказаного товариства Сажнєва О.В., про причини своєї неявки та неявки своїх представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Відповідач ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та третя особа ОСОБА_2 вважаються повідомленими про дату час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом належним чином в силу вимог ст. 128 ч. 8 п. п. 3, 4 ЦПК України. Оскільки, відносно цих осіб конверти із судовими повістками на дане судове засідання, що надсилались за наявними у цій справі єдиними останніми відомими зареєстрованими у встановленому законом порядку місцями проживання та перебування останніх у цій справі: АДРЕСА_1 (відповідач ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», а.с. 173) та АДРЕСА_2 (третя особа ОСОБА_2 , а.с. 181), повернулись на адресу апеляційного суду з відмітками поштових відділень «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 173, 181).
Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні на запитання апеляційного суду підтвердив, що третя особа ОСОБА_4 приходиться його довірителю ОСОБА_1 рідною сестрою та у тому числі повідомлена через нього про дату, час і місце розгляду цієї справи сьогодні.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з'явились, за присутністю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Забаріна А.Ф. (а.с. 184-185) в режимі відеоконференції та представників відповідача ТОВ «Хасат-Україна»- адвоката Корнієнка М.О. (ас 189) та директора вказаного товариства Сажнєва О.В. (а.с.190-191).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з'явились, які у тому числі на запитання апеляційного суду визнали, що чинною була на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі та досі є ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в іншій справі, якою у тому числі було здійснено заміну стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на ТОВ «Хасат-Україна», а боржника ОСОБА_3 на правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України та виходив із такого.
Встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (батьком позивача) було укладено кредитний договір від 20.06.2008 року № 330/038-КА/2, у відповідності до якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 151162,00 доларів США для придбання сільськогосподарської техніки - комбайну марки «NEW Holland 508» (а.с. 8-13).
Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 04 березня 2014 року по справі № 310/13455/13-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідача ОСОБА_3 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором, оскільки він належним чином умови кредиту не виконував.
За виконавчим листом виданим 25.06.2014 року, розпочате примусове виконання рішення суду, на стадії примусового виконання якого, у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_3 , та відступлення права вимоги стягувачем на користь ТОВ «Хасат-Україна», ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 03.05.2019 року по справі №310/13455/13-ц (а.с. 20-23), заяву заступника начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Ткалі Д.О. що подана в зведеному виконавчому провадженні АСВП № 38524784 задоволено, та замінено сторони виконавчого провадження: стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника ТОВ «Хасат-Україна», та боржника ОСОБА_3 на його правонаступників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку в межах вартості майна одержаного у спадщину.
Між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 6-7), відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 20.06.2008 року № 330/038-КА/2 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія довіра та гарантія».
15.04.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».
15.04.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (Цедент) і ТОВ «Хасат-Україна» (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги № 330/038, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Хасат-Україна»
Зі змісту договору відступлення права вимоги № 330/038 від 15.04.2019 року (а.с. 6-7) вбачається (п. 1.1. Договору), що на умовах визначених цим договором, Цедент передає, а Цесіонарій приймає право вимоги за договором кредиту № 330/038-КА/2 від 20 червня 2008 року, що укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (поточна назва АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 (надалі іменується «Основний договір»).
Зі змісту п.1.2. договору вбачається, що за основним договором відступається право вимоги в сумі 4826275,05 грн., з яких: право вимоги повернення суми заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 118125,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору цього становить 3155596,17 грн., право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором нарахованих та не сплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 2539,75 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору цього становить 1670678,88 грн.
В день підписання цього договору до цесіонарія переходять також права за договором, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань Боржника, за Основним договором, зокрема права що виникають з: договору застави майна № 330/2-068 від 20 червня 2008 року посвідченого Коноваловою О.В. приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області 20 червня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 2851.
З п. 1.3, 2.2. Договору вбачається що відступлення права вимоги здійснюється на умовах оплати. Вартість права вимоги що відступається становить 510000,00 грн.
Аналізуючи зміст оспорюваного договору відступлення права вимоги, та характер взаємовідносин що виник між його сторонами, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
Характерними ознаками договору факторингу є те, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Правочин, який не відповідає зазначеним ознакам, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги (цесії). Зміст договору № 330/038 про відступлення права вимоги, що було укладено 15.04.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанстандарт» та ТОВ «Хасат-Україна» (а.с. 6-7), відповідно до якого право грошової вимоги за договором кредиту № 330/0387-КА/2 у ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Хасат-Україна», суд першої інстанції дійшов висновку, що він не відповідає визначеним критеріям для договору факторингу, а отже є договором цесії, так як оспорюваний правочин не містить притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором), так як не є трьохстороннім договором. Фактично договір укладено поза волею боржника, так як відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто вказаний договір є двохстороннім договором, який фактично укладено між кредитором та новим кредитором. Про належність договору саме до договору цесії вказує і використані в ньому найменування сторін, відповідно «Цедент» та «Цесіонарій».
Судом першої інстанції зазначено, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги), у той час як зі змісту оспорюваного договору вбачається, що його предметом були не лише грошові вимоги, а й зобов'язання за договором застави майна № 330/2-068 від 20 червня 2008 року, які за своєю суттю не є грошовими вимогами, бо в заставу було передано рухоме майно боржника, а саме сільськогосподарська техніка, тому відступлення права вимоги відбулося не лише щодо грошового зобов'язання, а й щодо майнових прав стосовно майна боржника.
Крім того, за умов оспорюваного договору вбачається, що кредитор передав зобов'язання за договором за плату. Під час розгляду справи по суті, позивачем не спростовано що надані грошові кошти новим кредитором не є платою, а є саме грошовими коштами що надані у користування первісному кредиторові.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що наведена у постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18, котрий зазначив:
«47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
49. З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
50. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.
51. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
52. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
53. Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
54. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
55. Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
56. Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.
57. Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
58. Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.»
При винесені рішення суд першої інстанції врахував і позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 10.11.2020 року по справі 638/22396/14-ц.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваному договору притаманні умови саме договору про відступлення права вимоги.
Суд першої інстанції також відзначав, що вимоги до форми договору факторингу визначені у ч. 1 ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документу, назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
У той же час, визначення терміну «фінансова операція» міститься у Законі України, «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 14 жовтня 2014 р, згідно якого, фінансовою операцією є будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб'єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання цього Закону.
Ознаками фінансових операцій є: 1) пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу; 2) здійснюється на свою користь або на користь третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок третіх осіб; 3) її об'єктом є фінансові активи, до яких належить валюта (національна або іноземна), цінні папери (в національній або іноземній валюті), боргові зобов'язання та права вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння (за винятком ювелірних виробів); 4) мета операції - одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансового активу.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що передання Цесіонарієм 510000,00 грн. за Основним договором в рахунок вартості прав вимоги не відповідає визначеним критеріям «фінансової операції», так як Цедент не сплачує за їх використання жодної винагороди
Отже, суть вимог ОСОБА_1 щодо визнання вказаного договору відступлення права вимоги недійсним зводиться до того, що порушено умови щодо його суб'єктного складу, так як ТОВ «Хасат-Україна» (Цесіонарій) не має відповідних дозвільних документів на зайняття факторінгом.
Окрім того, у судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача вказував, що ОСОБА_1 теж бажає на таких умовах, як ТОВ «Хасат-Україна» придбати право вимоги за кредитним договором. На уточнені запитання суду та представників відповідачів, пояснив, що доказів листування з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (Цедент) з цього приводу не має, будь-якої домовленості та теперішній час не досягнуто, однак не відкидає можливості досягнення такої домовленості у майбутньому у разі визнання оспорюваного договору відступлення права вимоги недійсним. Пояснив, що сам факт наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір позивачем визнається.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оспорюваний правочин порушує його права та обов'язки, як правонаступника боржника, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 дублюють доводи його позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він та його представник вважають єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Позивач ОСОБА_1 та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі була та є такою на час апеляційного перегляду цієї справи апеляційним судом ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2019 року в іншій справі ЄУН 310/13455/13-ц, якою у тому числі було здійснено заміну стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на ТОВ «Хасат-Україна», а боржника ОСОБА_3 на правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія а.с. 20-23) (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 11.02.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.