Справа № 177/1893/21
Провадження № 2-а/177/4/22
Іменем України
10 лютого 2022 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Березюк М. В.
за участі: секретаря Данилової А. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, сержанта поліції інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Довбиш Євгенія Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5178304 від 24.12.2021.
В обґрунтування позову вказував, що 24.12.2021 відносно нього складено постанову, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО № 5178304, про визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови слідує, що він 24.12.2021 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від зупинки маршрутних транспортних засобів та під час спілкування не надав на вимогу поліцейського документи, які вказані у п. 2.1 ПДР України, чим порушив п. «а» п. 2.4 ПДР України, а саме за ознаками керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Позивач вважав вказану постанову незаконною, зазначав, що транспортним засобом не керував, здійснював лише його ремонт, близько години до приїзду працівників поліції, а останні доказів керування саме ним транспортним засобом не надали, що не вимагало надання ним документів на вимогу працівника поліції. Однак, незважаючи на це, він надав на вимогу поліцейського посвідчення водія, про що вказано в самій постанові про накладення адміністративного стягнення. Незважаючи на це, поліцейський склав постанову про притягнення його до відповідальності за порушення п. 2.1, п «а» п. 2.4 ПДР України, притягнув до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Крім цього, вказував на не роз'яснення поліцейським його прав при розгляді справи та не забезпечення права на участь у справі захисника.
Позивач до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у порядку визначеному законом.
Представник відповідача УПП в Кіровоградській області Колісник О.В. надала суду відзив на позов, в якому заперечуючи проти позову вказувала на правомірність оскаржуваної постанови, її прийняття уповноваженою особою, в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Зазначала про встановлений та зафіксований інспектором факт порушення позивачем правил зупинки транспортного засобу та не надання на вимогу поліцейського документів визначених п. 2.1 ПДР України, в підтвердження чому надала суду відеозапис з місця події. Зазначала, що позивачу роз'яснено його права при розгляді справи та забезпечено участь захисника при розгляді справи, який надавав позивачу консультації в телефонному режимі. При розгляді справи права позивача не порушено, визначену законом процедуру дотримано, стягнення накладено в межах санкції ч.1 ст. 126 КУпАП. У зв'язку з чим просила суд у позові відмовити.
В судове засідання УПП в Кіровоградській області участь свого представника не забезпечило.
Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяв по суті справи та з процесуальних питань не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Виконуючи приписи ст. 244 КАС України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачем, як учасниками судового процесу, щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, в тому числі вирішуючи питання про те, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, під час розгляду даної адміністративної справи, судом перевірялось дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначених вище вимог, зокрема того, чи була постанова про накладання адміністративного стягнення від 24.12.2021 року прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.12.2021 інспектором УПП в Кіровоградській області Добвиш Є. прийнято постанову № ЕАО № 5178304, відповідно до якої 24.12.2021 о 01:11 год по Олександрійському шосе Кіровоградської області, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем MERCEDES- BENZ VITO 111 CDI НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 30 м від зупинки маршрутних транспортних засобів та під час спілкування не надав документи які вказані в п. 2.1 ПДР України, чим порушив п. 2.4 а ПДР України, за ознаками керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстр. документ на транспортний засіб, а у випадку передбаченому законодавством ліцензію на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового старування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 6).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та забезпечує виконання завдань і функцій патрульної поліції на території обслуговування, одним з яких є регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками, що слідує з Положення про управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП. Однією із функцій управління є здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесені до компетенції НП України (п.п. 15 розд ІІІ Положення).
Оскаржуючи постанову від 24.12.2021, позивач заперечував факт керування ним транспортним засобом, вказував на здійснення транспортним засобом вимушеної зупинки, під час якої він здійснював його ремонт на протязі години до моменту приїзду працівників поліції, а тому вказував на відсутність доказів керування ним вказаним транспортним засобом та відповідно безпідставність вимоги поліцейського пред'явити посвідчення водія. Крім цього, зазначав про не роз'яснення йому прав та не забезпечення права на захист.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачем не доведено факт керування ним транспортним засобом, а також доводи про те, що його зупинка була вимушеною, пов'язана в несправністю транспортного засобу, а також те, що він лише здійснював ремонт транспортного засобу не будучи його водієм.
При цьому суд виходить з даних відеозапису з місця події, на якому зафіксовано, що сам позивач повідомляє поліцейського, що він тільки но вийшов з транспортного засобу, а йшов із-за магазину, тому, що витирав руки об сніг. Позивач не заперечував того факту, що саме він керував транспортним засобом та здійснив його зупинку. А тому, враховуючи зміст відеозапису, про здійснення якого вказано в поставної про притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про доведення факту керування саме позивачем транспортним засобом та здійснення ним зупинки транспортного засобу в безпосередній близькості до зупинки маршрутних транспортних засобів, що зафіксовано на відео.
Доводи позивача щодо не роз'яснення йому прав при розгляді справи та не надання можливості реалізувати право на захист, суд розцінює критично, оскільки вони спростовуються даними відеозапису, що містять фіксацію факту роз'яснення поліцейським прав Демківу І.О. та отримання позивачем консультації з правових питань в телефонному режимі в особи, яку він називав захисником.
Разом з тим, суд звертає увагу, що оскаржувана постанова стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності лише за порушення п. 2.1, п. а п. 2.4 ПДР України, тобто в вину останньому поліцейським не ставиться порушення інших пунктів Правил дорожнього руху України, зокрема п. «е» 15.9. ПДР України. Обвинувачення особи у справі про адміністративне правопорушення має бути конкретизованим, а суд не має права змінювати фабулу звинувачення, доповнювати чи уточнювати обсяг обвинувачення, про що свідчить усталена практика Європейського суду з прав людини.
У зв'язку з чим, за відсутності в оскаржуваній постанові зазначення про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за п. «е» п. 15.9 ПДР України (порушення правил зупинки), відсутність вказівки про притягнення його адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за порушення правил зупинки транспортних засобів, суд не встановлює наявність чи відсутність в діях позивача вказаного правопорушення, розглядаючи справу лише в межах того обвинувачення, яке зафіксовано та відповідно кваліфіковано в оскаржуваній постанові.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності лише за ч.1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з порушенням п. 2.1, 2.4 «а» ПДР України (а.с. 6).
Відповідно до п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, що визначаються Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Відповідно до п. «а» п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з диспозицією ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідальність за вказаної статтею настає за умови керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В ході дослідження відеозапису з місця події, наданого до відзиву відповідачем, судом встановлено, що між працівниками поліції та ОСОБА_1 виникла певна конфліктна ситуація, в ході якої поліцейський висловив вимогу надати документи, без конкретизації, які саме документи мали бути надані ОСОБА_1 .
Після чого останній продовжив спілкування з іншим працівником поліції, на вимогу якого пред'явив посвідчення водія в електронному вигляді (04:34 відео № 2), за яким було встановлено номер його посвідчення, вказаний в постанові про адміністративне правопорушення (а.с. 6). Пред'явлення ОСОБА_1 посвідчення водія відбулося до моменту складення постанови. При цьому, після пред'явлення ним електронного посвідчення водія, працівники поліції не висловлювали будь-яких вимог щодо надання інших документів визначених п. 2.1 ПДР України. Один з працівників поліції повідомив, що в нього вже все є та розпочав оформлення матеріалів постанови.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , незважаючи на його агресивну поведінку по відношенню до працівників поліції, пред'явив посвідчення водія на вимогу працівника поліції та це відбулося до моменту складення постанови працівником поліції. Оскільки законної вимоги працівника поліції щодо надання інших документів на адресу ОСОБА_1 не висловлювалося, поліцейський одразу почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки документ, який від нього вимагав надати поліцейський - посвідчення водія, він надав, пред'явивши електронне посвідчення водія.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки перед судом не доведено наявність законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови, не доведення факту наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частина 7 цієї ж статті передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп. за подання позовної справи ОСОБА_1 (а.с. 5).
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне вирішити питання розподілу понесених позивачем судових витрат за подання позовної заяви.
Оскільки позов задоволено, при цьому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП, на користь позивача витрати в розмірі 454,00 грн., понесені ним у зв'язку зі сплатою судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом.
Керуючись ст. 250-251, 268, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, сержанта поліції інспектора батальйону № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Довбиш Євгенія Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії ЕАО № 5178304 від 24.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.В. Березюк