Справа № 202/2425/21
Провадження № 2/202/1695/2021
22 грудня 2021 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., представника відповідача Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом, в якому зазначає, що 28.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1001234909701, відповідно до якого відповідачу наданий кредит у сумі 34620 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Станом на 18.02.2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 44020 грн. 27 коп., з яких: 22984,20 грн. - заборгованість за кредитом, 1,64 грн. - заборгованість за процентами, 14491,96 грн. - заборгованість за комісією, 6542,47 грн. - штрафні санкції.
За цих підстав позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 44020 грн. 27 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем був поданий відзив на позов, в якому вона вважає доводи та вимоги банку необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідно до п. 6 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського вслуговування фізичних осіб від 28.01.2019 року № 1001234909701 передбачено надання кредиту шляхом банківського переказу на рахунок НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, код отримувача 2455400261, отримувач ОСОБА_1 . Згідно з п. 7 цієї ж заяви реквізити для погашення заборгованості за споживчим кредитом: рахунок № НОМЕР_2 у АТ «ПУМБ», МФО 334851, ІПН 2455400261. Однак з наданої позивачем копії меморіального ордера вбачається, що кошти перераховуються ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 . Інформація щодо рахунку № НОМЕР_3 відсутня в заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.01.2019 року № 1001234909701. Не зрозуміло, чому кошти перераховуються на рахунок № НОМЕР_2 , якщо в заяві від 28.01.2019 року № 1001234909701 передбачено, що переказ коштів повинен здійснюватися на рахунок № НОМЕР_1 . Рахунок № НОМЕР_2 призначений для погашення заборгованості за споживчим кредитом. Проте згідно з меморіальним ордером на рахунок № НОМЕР_2 , який призначений для погашення заборгованості за споживчим кредитом, були перераховані кошти у розмірі 34 620 грн. Отже, вважає, що банком не було надано доказів переказу кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , як це передбачено заявою від 28.01.2019 року № 1001234909701. Крім того, банком не було надано доказів отримання нею готівкових коштів з рахунку № НОМЕР_1 .
Звертає увагу, що банк не відкривав їй карткового рахунку з кредитним лімітом та вона не отримувала кредитної картки, якою б могла розраховуватися у торгівельних мережах, інтернеті та/або з якої могла б знімати готівкові кошти.
Банк відкрив їй рахунок № НОМЕР_1 , з якого вона могла отримати готівкові кошти тільки у відділенні банку.
АТ «ПУМБ» не було надано виписку з рахунку № НОМЕР_1 , на який повинні перераховуватися кредитні кошти, а також не було надано виписку з рахунку № НОМЕР_2 , на який повинні бути повернені кредитні кошти.
Натомість цього банком до позовної заяви були надані виписки з особових рахунків № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 , інформація про які відсутня в заяві від 28.01.2019 року № 1001234909701.
З наданих АТ «ПУМБ» виписок з особових рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 вбачається, що нею було здійснено погашення заборгованості за кредитом у розмірі 9821,94 грн.
З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що АТ «ПУМБ» 28.09.2020 року здійснило списання простроченої заборгованості по договору № 1001234909701 згідно протоколу Правління № 823 від 22.09.2020 року 5С25D4D7Е204С6ВЗС22585DF00441116 у сумі 17 622,02 грн.
Також із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що АТ «ПУМБ» 28.09.2020 року здійснило списання простроченої заборгованості по договору № 1001234909701 згідно протоколу Правління № 823 від 22.09.2020 року 5С25D4D7Е204С6ВЗС22585DF00441116 у сумі 7 176,04 грн.
Тому вважає, що заборгованість за кредитом у розмірі 34620 грн. відсутня.
Крім того, зазначає, що у розрахунок заборгованості банком була включена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 7 заяви від 28.01.2019 року № 1001234909701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості - сплата за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту, в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по Споживчу кредиту, підтвердження проведених платежів.
Згідно зі ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
За положеннями частин першої, другої, четвертої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
У рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Обслуговування кредитної заборгованості є фактично наданням кредиту позичальнику, такі операції, як: сплата за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту відповідають економічним потребам лише самого банку та здійснюються при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позичальнику. У зв'язку з чим, банк неправомірно здійснював нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
З наданої АТ «ПУМБ» виписки з особового рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що нею було здійснено погашення заборгованості за комісією у розмірі 6210,84 грн.
З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що АТ «ПУМБ» 28.09.2020 року здійснило списання простроченої комісії по договору № 1001234909701 згідно протоколу Правління № 823 від 22.09.2020 року 5С25D4D7Е204С6ВЗС22585DF00441116 у сумі 13456,82 грн., а також у сумі 1035,14 грн., а тому вважає, що заборгованість за комісією у розмірі 14491,96 грн. відсутня.
Крім того, враховуючи неправомірність нарахування комісії за обслуговуванням кредитом, банк безпідставно перенаправляв сплачені кошти у сумі 6210,84 грн. на погашення заборгованості за комісією, а не на погашення заборгованості за сумою кредиту.
Також просила врахувати, що в наданій АТ «ПУМБ» заяві від 28.01.2019 року 1001234909701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а надана публічна пропозицію банком на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може бути належним доказом, оскільки не містить її підпису та не свідчить про її ознайомлення з даною пропозицією.
Матеріали справи не містять підтвердження, з якими саме Загальними умовами кредитування вона була ознайомлена, а також, що на момент отримання кредитних коштів вони взагалі містили умови щодо сплати неустойки. Такі умови до позовної заяви не додані.
Будь-які дані щодо нарахування неустойки в розмірі, визначеному актами цивільного законодавства, та її розрахунок позивач не надав.
Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Просила врахувати, що АТ «ПУМБ» звернулося до суду з вимогою про стягнення неустойки зі спливом позовної давності.
У зв'язку з вищевикладеним просила в позові відмовити та стягнути з позивача на її користь понесені нею судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - адвокат Гагарський А.П. у судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві на позов.
Крім того, наполягав на тому, що списання банком заборгованості по договору № 1001234909701 позбавляє банк можливості стягнення списаної заборгованості у судовому порядку. Відповідно до абз. 3 п. 9 Положення № 49 банк відповідно до внутрішніх процедур може продовжувати заходи щодо врегулювання заборгованості з метою відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості за фінансовим активом. Врегулювання кредитної заборгованості здійснюється в позасудовому порядку. Враховуючи наведене, просив відмовити в позові банку.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
Судом установлено, що 28.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», назву якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви № 1001234909701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до умов цього договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі на суму 34620 грн. (30000 грн. - на загальні споживчі цілі, 4320 грн. - для оплати договору страхування, 300 грн. - для сплати разової комісії) на строк 24 місяці зі сплатою процентів 0,01 % річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %.
Згідно з умовами договору відповідач зобов'язалася сплачувати щомісячно 2477 грн. 79 коп. та 2477 грн. 67 коп. - останній платіж, в тому числі комісію за обслуговування кредитної заборгованості 1035 грн. 14 коп.
Факт надання кредиту відповідачу підтверджується меморіальним ордером від 28.01.2019 року про перерахування на її рахунок суми в розмірі 34620 грн., а також частковим погашенням відповідачем кредиту.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, банк посилається на те, що відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором та станом на 18.02.2021 року має заборгованість 44020 грн. 27 коп., з яких: 22984,20 грн. - заборгованість за кредитом, 1,64 грн. - заборгованість за процентами, 14491,96 грн. - заборгованість за комісією, 6542,47 грн. - штрафні санкції.
Вирішуючи між сторонами спір щодо стягнення з відповідача заборгованості, суд враховує, що за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що на момент укладення сторонами кредитного договору як положення Закону України «Про споживче кредитування», так і Закону України «Про захист прав споживачів», який застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування", не містити жодних заборон щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, а також щодо недійсності таких умов договору.
При цьому статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, безпосередньо Законом України «Про споживче кредитування», який регулює спірні правовідносини, передбачена можливість банків визначати у кредитному договорі нарахування та сплату комісії, яку позичальник зобов'язаний сплатити банку за умови, що він обізнаний про необхідність сплати таких платежів та надав свою згоду при укладенні договору.
Тобто встановлення у кредитному договорі, укладеному з відповідачем, щомісячної комісії за обслуговування кредиту не суперечить законодавству.
В той же час суд вважає, що, звернувшись із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач не надав належних доказів на підтвердження існування заборгованості в розмірі 44020 грн. 27 коп.
Так, суд бере до уваги, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором частково виконувала до серпня 2019 року.
Разом із тим, як убачається з долученої позивачем виписки по рахунку, 28.09.2020 року було здійснено списання простроченої заборгованості по договору згідно з протоколом Правління № 823 від 22.09.2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак позивач не надав належних доказів на підтвердження існування на час розгляду справи заборгованості за кредитом в розмірі 22984,20 грн., процентами в розмірі 1,64 грн. та комісією в розмірі 14491,96 грн.
Позивачем не було надано суду копії протоколу Правління № 823 від 22.09.2020 року, даних щодо підстав списання боргу та продовження існування зобов'язання відповідача перед позивачем щодо погашення заборгованості.
Крім того, суд вважає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку неустойки (пені) в сумі 6542,47 грн., лише зазначено, що вона нарахована за період з 02.09.2019 року по 18.02.2021 року.
При цьому суд звертає увагу, що у заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Проте матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цією публічною пропозицією була ознайомлена відповідач та погодилася з нею.
В даному випадку Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія якої міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому суд вважає, що її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44020 грн. 27 коп. є недоведеними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При звернені до суду банком був сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.
У зв'язку з відмовою в позові, понесені витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.
В свою чергу, у зв'язку з розглядом справи відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., які вона просила стягнути з позивача.
На підтвердження понесення позивачем вказаних витрат суду надана копія договору про надання правової допомоги від 03.08.2021 року, укладеного з адвокатом Гагарським А.П. (свідоцтво серії ДП № 3546 від 15.12.2017 року), копії додаткових угод № 1 від 03.08.2021 року та № 2 від 16.08.2021 року, а також акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.08.2021 року, квитанції про оплату послуг адвоката на загальну суму 3500 грн.
Суд вважає, що сплачені позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідають рівню складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, часу, витраченому адвокатом на надання правничої допомоги, та приходить до висновку, що, оскільки в позові відмовлено в повному обсязі, вказані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь до ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Н.Ю. Марченко