справа №176/1546/21
провадження №2/176/49/22
Іменем України
11 лютого 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
за участі секретаря Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить усунути перешкоди у користуванні житлом, шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Cвої вимоги обгрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2018 року зареєстрованого в реєстрі за №977 приватним нотаріусом Жовтоводського міського НОКО Кубай Л.В. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, він являється власником квартири АДРЕСА_1 . За даною адресою також зареєстрований ОСОБА_2 , що є колишнім власником приміщення. При цьому, з травня 2018 року відповідач у вказаній квартирі не проживає, жодних витрат по утриманню житла, по оплаті комунальних послуг не несе, особистих речей останнього у даній квартирі не має. Покинув відповідач помешкання добровільно, у зв'язку із продажем квартири, жодних перешкод у користуванні йому не чинилось.
Разом з тим, позивач наголошує на тому, що реєстрація місця проживання останнього в квартирі створює перешкоди у користуванні майном, оскільки він вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, не має можливості отримати субсидію. Наведені обставини змусили позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Позивач, як і відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явились.
При цьому ОСОБА_1 подана до суду заява, щодо повного підтримання позовних вимог та прохання їх задовольнити, розглянувши справу за його відсутності.
Від відповідача відзиву на позовну заяву та/або клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Судом дотримані вимоги ст. 131 ЦПК України, які регламентують, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони по справі у судове засідання не з'явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по
справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2018 року зареєстрованого в реєстрі за №977 і посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського НОКО Кубай Л.В., а також витягом №146040568 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5, 6).
Зазначений договір укладено між ОСОБА_2 , як продавцем квартири, та позивачем, як покупцем.
Згідно довідки про склад сім'ї 11/1-2412 або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 16 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано п'ятеро осіб, серед яких і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
При цьому, відповідач ОСОБА_2 у помешканні за вищезазначеною адресою не проживає з 1 травня 2018 року.
Факт не проживання відповідача за вказаною адресою підтверджує акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 26 серпня 2022 року (а.с. 7).
Із вказаного часу відповідач не проживає і не приймає участі в утриманні квартири, в оплаті житлово-комунальних послуг і не ставиться до житлового приміщення, як до свого постійного місця проживання, хоча й залишається зареєстрованим за даною адресою.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень йогоправа хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад один рік.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року №5 роз'яснив наступне: «під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (ч.1 ст.346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали та/або в цей час перешкоджають відповідачу у користуванні квартирою та/або що з цього питання відповідач звертався до суду або до правоохоронних органів судом не встановлено. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідно до пунктів 1-7 ст.71 ЖК України за відповідачем зберігається спірне жиле приміщення понад одного року.
Враховуючи вищевикладене, те що позивач наполягає на задоволені позову, а відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, те що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач будучи зареєстрованим у вказаній квартирі, втратив таке право, внаслідок не проживання у приміщенні без поважних на це причин понад рік, суд вважає за доцільне визнати останнього таким, що втратила право користування належним позивачу житловим приміщенням.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА