Справа № 210/7482/21
Провадження № 2/210/757/22
іменем України
10 лютого 2022 року м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі Головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловал Віталій Олексійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
22 грудня 2021 року адвокат Новак А.М. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловал Віталій Олексійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгекн Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та уточнивши заявлені позовні вимоги просив суд, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., який зареєстрований в реєстрі за №81112, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» в розмірі 9154,17 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 1756,75 грн. як такі, що незаконно стягнуті та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивач у позові стверджує, що у листопаді 2021 року ОСОБА_1 не могла отримати заробітну плату у повному обсязі. Працівники бухгалтерії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомили її, що до них на виконання надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловала В.О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 . Згідно даної постанови було встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолим В.О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . Направивши адвокатський запит до приватного виконавця, представник позивача ознайомився з виконавчим написом та документами на підтвердження наявності права вимоги.
Ознайомившись з виконавчим провадження, представник позивача зазначає, що кредитний договір мав просту письмову форму, він не посвідчувався нотаріально, з наданих приватним виконавцем документів не вбачається здійснення оплати за придбання права вимоги за кредитним договором укладеним із ОСОБА_1 як того вимагають договір про відступлення права вимоги.
Окрім того, 04 січня 2022 року представник позивача звернувся до приватного нотаріуса з заявою про виконання ухвали суду про забезпечення позову. Також згідно адвокатського запиту, представник позивача просив надати довідку щодо стягнутих грошових коштів з ОСОБА_1 в даному виконавчому провадженні на момент зупинення стягнення. Згідно отриманої довідки приватним виконавцем з доходів позивача було стягнуто 1756,75 грн., у зв'язку з чим, посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України, представник позивача просив суд стягнути вказані кошти з відповідача на користь позивача.
Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. (а.с. 27)
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 23 грудня 2021 року та ухвали про витребування доказів від 23 грудня 2021 року, в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» до суду не надійшло.
Третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., також повідомлявся належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та ухвали про витребування доказів від 23 грудня 2021 року, в ухвалі про відкриття провадження третій особі був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Ухвала не отримана приватним нотаріус Остапенко Є.М. та повернулась на адресу суду з поштового відділення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», пояснень на позовну заяву від третьої особи до суду не надійшло.
Третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловал В.О. повідомлявся належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 23 грудня 2021 року, в ухвалі про відкриття провадження третій особі був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Ухвала отримана приватним виконавцем Біловал В.О., пояснень на позовну заяву від третьої особи до суду не надійшло.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що виконавчий напис, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 02 червня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 81112. (а.с. 9)
У виконавчому написі зазначено, що нотаріус на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172, пропонує звернути стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАГОР» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №18/05/2018-3 від 15.08.2018 року, якому в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ПЛЕЯДА» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги (Договору Факторингу) №3 від 22.05.2016 року, якому в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», відступлено право вимоги №1104 від 11.04.2016 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №2484070 від 08.03.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» та ОСОБА_1 .
Пропонує задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», стягнути з ОСОБА_1 за період з 08.03.2016 року по 28.05.2021 року включно, суму у розмірі: 5852,67 - заборгованість за тілом кредиту; 2451,5 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 9154,17 грн. (а.с. 9)
22 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О., в рамках виконавчого провадження №67234540, в порядку примусового виконання виконавчого напису №81112 виданого 02.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості в розмірі 9154,17 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначений ОСОБА_1 , стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар». (а.с. 10)
12 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О., в рамках виконавчого провадження №67234540, винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження. (а.с. 11)
Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року судом вирішено витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича завірені належним чином копії документів, на підставі яких 02 червня 2021 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №81112, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАНСАР», код ЄДРПОУ 40199031, заборгованості у розмірі 9154,17 гривні. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВАНСАР» завірені належним чином копії документів, з котрих складається кредитна справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , в тому числі документи, на підставі яких отримано право вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 28)
Судом надсилалась ухвала про витребування вказаних документів, однак ухвала суду не виконана.
Відповідно до частини 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
При цьому, відповідачем також не було надано жодних заперечень, письмових пояснень та документів з метою спростування позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Слід відзначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.
Незважаючи на те, що суд позбавлений можливості встановити, чи були надані нотаріусу документи, передбачені переліком, за яким проводилось стягнення у безспірному порядку, оскільки приватним нотаріусом не надано такої інформації, суд вважає, що в даному випадку при вчиненні виконавчого напису за №81112 від 02.06.2021 року - приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника - позивача по справі, та порушив процедуру видачі виконавчого напису нотаріуса з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Так, суд не має можливості перевірити подані відповідачем документи для вчинення виконавчого напису з об'єктивних причин, зокрема відсутності спростувань від сторони відповідача.
Водночас,зважаючи на відсутність будь-яких спростувань зі сторони відповідача, суд вважає доведеною позицію сторони позивача та погоджується, що підстави вважати заборгованість безспірною на момент вчинення виконавчого напису були відсутні.
Крім того, відповідачем не надано доказів надіслання та вручення боржнику письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором.
При цьому, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису, в разі порушення основного зобов'язання, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17 (провадження №61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17 (провадження №61-19494св18).
Відповідачем не долучено до матеріалів справи кредитного договору 2484070 від 08.03.2016 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» та ОСОБА_1 та не надано доказів, що вказаний кредитний договір був посвідчений відповідачем нотаріально.
Окрім того, суд зазначає, що до матеріалів справи не представлено доказів, належного сповіщення боржника про зміну кредитора у зобов"язанні відповідно до положень ст.ст.516-518 ЦК України.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не надано належних доказів безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, доказів, що заявлена сума в межах строку позовної давності, чим порушено норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання, виконавчий напис від 02.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., який зареєстрований в реєстрі за №81112, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» в розмірі 9154,17 грн., підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 1756,75 грн. як таких, що незаконно стягнуті, суд зазначає.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Втім з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли відносини договірні у зв'язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування ст.1212 ЦК України.
Відповідно до Лист вих. № 479 від 17.01.2022 року за підписом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О., вбачається, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №67234540 з примусового виконання виконавчого напису №81112 від 02.06.2021 року вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» суми заборгованості в розмірі 9154,17 грн. Станом на день надання відповіді, з боржника в примусовому порядку з виконання виконавчого документа було стягнуто та перераховано 2301,43 грн. , з яких: 1756,75 грн. на користь стягувача ТОВ «Авансар», 175,68 грн. сума основної винагороди приватного виконавця, 369,00 грн. сума мінімальних витрат виконавчого провадження. (а.с.45)
У зв'язку з чим, суд зазначає, що представником позивача надано суду докази стягнення з позивача на користь відповідача суми в розмірі 1756,75 грн. як заборгованість за виконавчим написом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Суд звертає увагу на ту обставину, що судові засідання у справі не відбувалися з огляду на встановлених порядок розгляду справи згідно ухвали суду, а саме - здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, заяви від сторін про зміну порядку та призначення судових засідань не надходили.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
У рішення Верховного суду від 17.09.2019 року у справі №810/2806/18 «Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16»
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, а саме у рішенні Верховного суду від 04.02.2020 року у справі №1.380.2019.001036 зазначено наступну позицію Верховного суду «Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Верховного суду від 26.06.2019 року у справі №200/14113/18-а «При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.»
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
17 листопада 2021 року між Позивачем ОСОБА_1 та Адвокатом Новак Артуром Михайловичем, укладений договір про надання правової допомоги №182/21. Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору, детальний перелік послуг буде викладений в Акті приймання-передачі наданих послуг. (додатку №1 до даного Договору) (а.с. 21)
Відповідно до Акту №01 приймання-передачу наданих послуг до Договору про надання правової допомоги№182/21 від 17.11.2021 року, який підписаний між Позивачем ОСОБА_1 та Адвокатом Новак А.М, сторони за цим договором домовились, що вартість послуг за даним договором становить 7200 грн. Відповідно до п.2 вказаного Акту сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг: аналіз наданих документів та визначення правової позиції по справі - 1 година - 1200 грн.; підготовка та направлення адвокатського запиту до приватного виконавця Біловол В.О., до приватного нотаріуса Остапенко Є.М. та ТОВ ФК «Авансар» - 2 години - 2400 грн.; підготовка та направлення до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів - 3 години - 3600 грн. Разом 7200 гр. (а.с. 22)
Відповідно до квитанції №01 від 20 грудня 2021 року адвокатом Новак А.М. прийнято від ОСОБА_1 оплату за договором про надання правової допомоги №182/21 від 17.11.2021 року в розмірі 7200 грн. (а.с. 23)
Враховуючи викладене, судові витрати понесені Позивачем ОСОБА_1 в даній цивільній справі, складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 7200 грн., вказані витрати підтвердженні матеріалами справи.
Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь позивача понесені нею та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. сплачені за звернення до суду з вказаним позовом. (а.с.1), заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн. (а.с. 14).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловал Віталій Олексійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 02.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., який зареєстрований в реєстрі за №81112, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» в розмірі 9154,17 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 1756, 75 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят шість гривень 75 копійок) як такі, що безпідставно стягнуті.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений судовий збір за звернення до суду з вимогою немайнового характеру у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот всім гривень 00 коп.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , сплачений судовий збір за звернення до суду з заявою про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені витрати на правову допомогу, у розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч вісті гривень 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Авансар», ЄДРПОУ 40199031, місце знаходження: місто Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б, офіс 501/5.
Суддя: Н. Ю. Вікторович