Справа № 210/7573/21
Провадження № 3/210/224/22
іменем України
"02" лютого 2022 р.
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Скотар Р.Є. розглянув матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює УП «Спецконтакт»,
за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
24.12.2021 року у провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Скотар Р.Є. надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 271107 складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі викладено наступні обставини. 10.12.2021 року о 23 год.58 хвил. в м. Кривий Ріг по проспекту Гагаріна 22 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Шкода тур» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора « Драгер» відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 присутній не був, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові пояснення та заяву про розгляд адміністративної справи без його участі.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив,вину не визнає, оскільки не керував автомобілем у стані сп'яніння. 10.12.2021 року приблизно о 21.00 год., керуючи автомобілем Шкода Октавія реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по пр. Гагаріна та зупинився навпроти буд. 25 вказаного проспекту, щоб купити суші.До цього часу жодних алкогольних напоїв не вживав. Коли вийшов з автомобіля та направився до суші-кафе, зустрів свого товариша з яким потім посиділи в кафе Лама рум. Після чого повернувся до свого автомобіля, сів на місце водія з метою підзарядити мобільний телефон та викликав таксі. Двигун не вмикав.В цей час побачив що позаду зупинився автомобіль патрульної поліції. З нього вийшли двоє поліцейських та підійшли до автомобіля. В свою чергу ОСОБА_1 повідомив, що нікуди не їде, чекає таксі. Поліцейські почали вимагати проходження огляду на вживання алкоголю, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 є водієм. Відмовився проходити огляд, так як фактично не керував автомобілем і не збирався. Після цього надали підписати протокол про адміністративне правопорушення, яке виразилося у відмові від проходження огляду.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чеботар С.О.. через канцелярію суду надав клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримав у судовому засіданні, в якому зазначив, що ОСОБА_1 10.12.2021 рокуо 23 год.58 хвил. не керував автомобілем, транспортний засіб під його керуванням не рухався.На момент, як до нього звернулись працівники поліції він сидів в салоні свого автомобіля з відчиненими водійськими дверцятами. Автомобіль знаходився з вимкненим двигуном у нерухомому стані, так як ОСОБА_1 чекав таксі. Відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не має доказів зупинення автомобіля, який рухався. У зв'язку з чим просив суд закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши надані до справи докази, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1.3. ПДР України, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути притягнена особа, яка являється водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як вбачається з відеозапису, який долучено до матеріалів адміністративної справи та переглянуто в судовому засіданні при розгляді справи, момент зупинки Шкода тур» д.н.з. НОМЕР_1 автомобілю відсутній, доказів того, що ОСОБА_1 10.12.2021 року о 23 год.58 хвил. керував транспортним засобом на відеозаписах відсутні.
Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Однак, з вказаного диску з відеозаписами вбачається, що відеозйомка постійно переривалася та відеореєстратор працівниками поліції періодично виключається та включається.
Суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує. Тобто предметом доказування між іншим є і те, що певна особа керувала транспортним засобом будучи в стані алкогольного (наркотичного, тощо) сп'яніння, або за певними ознаками можна вважати, що перебувала в такому стані при відмові від проходження відповідного огляду.
Таким чином, судом встановлено, що відеозаписи не містять доказів зупинки та керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Шкода тур» д.н.з. НОМЕР_1 10.12.2021 року о 23 год.58 хвил.
Крім цього, суд, звертає увагу на наступні обставини.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд визнає неналежними доказами, оскільки вони складені шляхом внесення в заздалегідь виготовлений машинописний текст бланку рукописної інформації, що є неприпустимим порушенням, мають однаковий зміст, що відповідно викликає сумнів у достовірності таких пояснень. Крім цього, пояснення вказаних свідків не містять інформації щодо документів на підставі яких працівники поліції встановили особи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В поясненнях даних свідків відсутня інформація щодо того чи були вони свідками керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Шкода тур» д.н.з. НОМЕР_1 10.12.2021 року о 23 год.58 хвил.
Також, суд критично оцінює, як доказ рапорт поліцейського, оскільки не має чіткого зазначення причини зупинки автомобіля «Шкода тур» д.н.з. НОМЕР_1 , проте вичерпний перелік підстав за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби передбачено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», що також викликає сумнів законності вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, як водія автомобіля.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що в розумінні вимог п.1.10 ПДР ОСОБА_1 був водієм автомобіля, через що його не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а отже дії працівників патрульної поліції викликають сумнів щодо законності вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, як водія автомобіля.
Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України особа не зобов'язана доводити свою невинуватість. Крім того, згідно чинного законодавства, вина особи у вчиненні будь-якого проступку (в тому числі адміністративного правопорушення), повинна бути доведена в установленому законом порядку тобто, в межах процедури, чітко визначеної нормативно правовим актом.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини ОСОБА_1 трактуються на його користь.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознаками керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є недоведеним.
Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення .
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: Р. Є. Скотар