Справа № 951/953/21
Справа № 2-а/951/6/2022
18 січня 2022 року смт. Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Братків І. І.,
секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
23.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою до Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, у якій просить поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, на оскарження постанови адміністративної комісії при виконкомі Козівської селищної ради № 86 від 04.11.2021, якою. На неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу; визнати протиправною та скасувати постанову № 86 від 04.11.2021 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно неї закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.; стягнути з відповідача в її користь судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою № 86 від 04.11.2021 адміністративної комісії при виконкомі Козівської селищної ради її притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано стягненню у виді штрафу в сумі 340 грн. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки жодного правопорушення вона не вчиняла, справу розглянуто без її участі, відповідачем не надано жодних доказів її вини, не враховано всіх обставин справи при прийнятті оскаржуваної постанови, зважаючи, що вона підлягає скасуванню.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
09.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення та просить відмовити у позові у повному обсязі. Зокрема вказує, що зі змісту протоколу вбачається, що позивач ОСОБА_1 пояснень не надала,оскільки виявила бажання надати пояснення на засіданні адмінкомісії. Поряд з цим, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду вказаного протоколу на засіданні адміністративної комісії при виконкомі Козівської селищної ради будь-які заяви та клопотання від позивача ОСОБА_1 не надходили. Повідомлення про засідання адміністративної комісії було надіслано позивачу завчасно - 29.10.2021. засідання адмінкомісії проведено за відсутності позивача, оскільки згідно трекінгу відправлень Укрпошти встановлено, що рекомендоване повідомлення вручено ОСОБА_1 04.11.2021. Цього ж дня було проведено засідання адміністративної комісії.
До відзиву відповідачем надано фотоматеріали, а також копії рекомендованого повідомлення про вручення та трекінг із сайту Укрпошта.
28.12.2021 позивач подала на адресу суду відповідь на відзив. Вказала, що до відзиву їй було надіслано фото, на якому зафіксовано два камені, що розміщені на газоні, а не на вулиці, як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, про наявність таких доказів в протоколі про адміністративне правопорушення нічого не вказано.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду такої. У відзиві на позов просив справу слухати за відсутності представника Козівської селищної ради.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, в тому числі фотоматеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, доходить таких висновків.
Щодо поважності пропуску строку позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
У відповідності до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно рішення Європейського Суду у справі Bellet v. France, суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не була присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення її до відповідальності, копія оскаржуваної постанови нею отримана 15.11.2021 разом з листом № 01-2599/3-09 від 10.11.2021, що підтверджується копією поштового конверта та витягну із трекінгу поштових відправлень та звернулася до суду 23.11.2021, тобто з дотриманням десятиденного строку з моменту, коли дізналася про винесення оскаржуваної постанови та отримав її копію, тож суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з відповідним позовом пропущений з поважних причин, а отже підлягає поновленню, у зв'язку з неможливістю порушення права особи на доступ до суду.
Щодо безпосередньо заявлених позовних вимог про скасування постанови.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення наявності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість винесення ним постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно із ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.10.2021 серії ВАБ №616161, 12.10.2021 в 13:00 год. в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , 1984 р. н. біля власного будинку на проїжджій частині вулиці розмістила каміння, чим порушила правила благоустрою в населених пунктах.
Такий протокол складено в присутності позивача ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом. Із протоколу вбачається, що позивач зазначила, що «Пояснення бажає надати на адмінкомісії».
Постановою № 867 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Козівської селищної ради від 04.11.2021 за вчинене правопорушення накладено на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн).
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України».
Відповідно до вимог п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КУпАП.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.
Як вбачається з постанови адмінкомісії, пояснення позивача не були заслухані та не бралися до уваги при винесенні постанови, хоча при складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловила своє бажання надавати пояснення.
Крім того, суду не представлено підтверджень стосовно вручення у встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Так, з копій повідомлення про вручення та трекінгу відправлень за відповідним штрихкодовим ідентифікатором згідно даних сайту Державного підприємства «Укрпошта» (а.с. 24, 25), наданих відповідачем, вбачається, що адресат отримав відповідне поштове відправлення 04.11.2021. Разом з тим, не підтверджено, що позивач отримала таке повідомлення до 10 години 00 хвилин 04.11.2021 - часу, на який, згідно відповідного повідомлення (а.с. 6) було призначено розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. А також відсутні дані, що у позивача був необхідний час для підготовки та прибуття за відповідними викликом.
За твердженням позивача, таке повідомлення вона отримала 04.11.2021 вже після 10 години, чим вочевидь заздалегідь обмежено її право на захист. Таке твердження позивача відповідачем жодним чином не спростоване.
Щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.
Відповідальність за ст. 152 КУпАП настає за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів і тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміст (склад) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП становлять наступні елементи: об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері громадського благоустрою; об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах; суб'єкт правопорушення - громадянин, громадянин-суб'єкт підприємницької діяльності, посадова особа;- суб'єктивна сторона правопорушення - вина у формі умислу або необережності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» № 2807-ІV від 06.09.2005 (далі - Закон № 2807-ІV) встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2807-ІV до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.
У ст. 14 Закону № 2807-ІV зазначено, що об'єкти благоустрою повинні використовуватись відповідно, до їх функціонального призначення.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 2807-ІV громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
За приписами ч. ч. 1. 2 ст. 20 Закону № 2807-ІV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Частиною 4 ст. 20 Закону № 2807-ІV передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2807-ІV правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Разом з тим, суду не надано доказів чи долучені до матеріалів адміністративної справи, які складено щодо ОСОБА_1 , положення Правил благоустрою населених пунктів Козівської селищної ради, порушення саме яких констатовано відповідачем в оскаржуваному рішенні, більше того, в оскаржуваній постанові №86 від 04.11.2021 не зазначено конкретного пункту (пунктів) таких Правил.
Норма статті 152 КУпАП має бланкетний характер. Тому викладаючи суть такого адміністративного правопорушення особа, яка склала протокол, обов'язково повинна зазначити посилання на конкретний пункт Правил благоустрою населених пунктів, який порушила особа, що притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Проте фабула події адміністративного правопорушення, викладена в протоколі та, відповідно, в оскаржуваній постанові, не містить чіткого посилання на правові норми.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми визначають ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
При цьому, у відзиві представник відповідача послався на матеріали фотозйомки, які надав суду (а.с. 22).
Разом з тим, із доданої до відзиву фототаблиці не вбачається, де і коли здійснювалась фотозйомка. Більше того, посилання на проведення фотозйомки відсутнє у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.10.2021 серії ВАБ №616161. Так само зі змісту оскаржуваної постанови № 86 не вбачається, що адмінкомісією досліджувалися матеріали фотозйомки.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, судом не може бути взята до уваги ця фото таблиця, так як вона не була покладена в основу оскаржуваного рішення, а відповідач не довів, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не дотримано вимог ст. 280 КУпАП, не звернуто увагу на неналежним чином складені адміністративні матеріали, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не перевірено, чи мав місце факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП України, як і не встановлено обставин, що пом'якшують її відповідальність.
В ході ж розгляду даної адміністративної справи представниками відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення її до відповідальності та відсутності доказів скоєння нею правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд звертає особливу увагу на те, що в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №86 від 04.11.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, а відтак, постанову по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,7 ст.139КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із квитанції від 23.11.2021, наявної в матеріалах справи (а. с. 4), позивач, при зверненні до суду із цим позовом, сплатила 554 грн. судового збору.
Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн.
Враховуючи наведене, позивачу, звертаючись із відповідним позовом слід було сплатити судовий збір у розмірі 454 грн. Відтак, відшкодуванню судових витрат позивачу підлягає саме сума у розмірі 454 грн.
Щодо решти суми у розмір 100 грн., суд роз'яснює позивачу, що за приписами ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 242, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 86 від 04.11.2021.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову №86 адміністративної комісії при виконкомі Козівської селищної ради від 04.11.2021 - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Козівської селищної ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.01.2022.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
відповідач - Козівська селищна рада Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, смт. Козова, Тернопільський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 04525573.
Суддя І. І. Братків