Справа № 595/107/22
Провадження № 2-о/595/7/2022
10.02.2022
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
за участю секретаря судового засідання Пастушака І.Д.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Семененка С.М.
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - адвоката Захарчука Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на строк шість місяців та встановити наступні обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання із нею, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ОСОБА_2 на відстань ближче 100 м до будинку, в якому вона проживає, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що з 30.09.1989 вона з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з ним, сином ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить їй на праві власності, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАМ 186137 від 18.01.1994. Зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_2 , останній постійно підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона неодноразово викликала поліцію. З січня 2022 року за місцем їхнього спільного проживання ОСОБА_2 в черговий раз побив її, що стало підставою порушення поліцією кримінального провадження. Окрім того, часті побиття з боку чоловіка стали і підставою для розриву їхніх відносин. Однак, ОСОБА_2 не залишає ні її, ні членів її сім'ї у спокої, продовжує висловлювати погрози фізичною розправою у їх сторону. Таким чином, ОСОБА_1 вважає себе особою, яка зазнала домашнього насильства та, щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо неї, просить застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Семененко С.М. заяву підтримали з підстав, викладених у ній та просять таку задовольнити. Заявниця ОСОБА_1 додатково пояснила, що із ОСОБА_2 на даний час перебуває на стадії розірвання шлюбу, оскільки він погано ставиться до неї, постійно вчиняє побої їй та сину. Після відкриття кримінального провадження відносно чоловіка, останній далі погрожує їй. Більше 25 років чоловік не працює, минулого року перебував кілька місяців за кордоном у Чехії, але коштів не заробив, пояснив, що не було роботи. Також чоловік не допомагає їй, батьківських обов'язків не виконує, не цікавиться лікуванням сина, який має серйозні хвороби, що з'явились на основі стресу, не несе витрати по утриманню житла, не допомагає по господарству. При цьому вона, будучи особою з інвалідністю, працює на роботі. Вказала, що намагаючись допомогти дітям, які мають серйозні проблеми зі здоров'ям через негативну поведінку чоловіка в сім'ї протягом багатьох років, придбали старшому синові квартиру, за кошти, які вона взяла в кредит, і тільки деякі гроші надав чоловік, всяко турбується про них. Чоловік у свою чергу лише турбується про себе та створює негативну, несприятливу атмосферу у сім'ї, знущається як з неї із сином, так і з її матері, яка проживає разом з ними.
Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник, адвокат Захарчук Ю.В., будучи присутніми в судовому засіданні, заперечили щодо поданої заяви та в задоволенні такої просять відмовити. Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не торкався дружини, ОСОБА_1 та насильство відносно неї не вчиняв. Навпаки, дружина вчиняє відносно нього насильство. ОСОБА_1 постійно провокує його, ображає та обзиває різними словами. Зазначив, що весь час протягом багатьох років працює та забезпечував свою сім'ю, зокрема більшість коштів на квартиру, яку придбали старшому синові, дав він, купив йому машину, а також дав кошти для забезпечення його бізнесу. Щодо тверджень заявниці, що він побив її та сина, то такі не відповідають дійсності. За таких обставин, з твердженнями заявниці категорично не погоджується.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги обмежувального припису не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 вересня 1989 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
З копії позовної заяви, яка долучена до матеріалів справи, встановлено, що 21 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними 30 вересня 1989 року Дружбівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, актовий запис №19.
За даними витягу №07, виданого 17 січня 2022 року Пишківським старостинським округом Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані по теперішній час: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За даними дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НАМ 186137, виданого державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Тернопільської області замість втраченого 18 січня 1994 року та зареєстрованого в реєстрі за № 92, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , жиловий будинок з господарською будівлею, що знаходиться в с.Пишківці Бучацького району Тернопільської області.
Зі змісту заяви про видачу обмежувального припису вбачається, що ОСОБА_2 чинить психологічний тиск на ОСОБА_1 , яка не в змозі терпіти, зокрема - це образи нецензурними словами, у тому числі застосування фізичного насильства. З приводу постійних конфліктів, які виникають між ними, ОСОБА_1 зверталась із заявами до відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного ВП ГУНП в Тернопільській області.
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
До переліку осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти) (частина друга статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функції і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника до поданої заявником заяви надано наступні докази:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.01.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення 04 січня 2022 року. Так, 03.01.2022 приблизно о 18.00 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: с.Пишківці Чорктівського району, на ґрунті неприязних відносин, під час словесного конфлікту, спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці с.Пишківці Чортківського району. Відомості про дану подію внесено до ЄРДР за № 12022216130000001 від 04.01.2022 за ч. 1 ст.125 КК України;
- протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ №516761, складений ДОП СРПП відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного ВП ГУНП в Тернопільській області О.Куликом 17 квітня 2021 року, за змістом якого ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: 15.04.2021 о 21.20 год. в АДРЕСА_1 по місцю спільного проживання із сім'єю словесно погрожував фізичною розправою матері своєї дружини ОСОБА_4 , обзивав її нецензурними словами, внаслідок чого в останньої виникли побоювання за власну безпеку та здоров'я;
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №192733 від 09.01.2022, винесений інспектором СРПП ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області В.Боднар стосовно ОСОБА_2 у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства, згідно якого до кривдника застосовано такі заходи заборонного припису: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 строком на 3 доби з 21.00 год. 09.01.2022 до 21.00 год. 13.01.2022;
- виписка з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , відповідно до якої останній поставлено діагноз: стан після перенесеної ЗЧМТ (03.01.22), струсу ГМ, з неврологічною мікросимптоматикою.
Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів сторін, тощо.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
В постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 202/267/21 зазначено, що суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Слід зазначити, що єдиним доказом, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника є терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 09.01.2022.
Згідно змісту вищевказаного термінового заборонного припису стосовно кривдника, встановлено вчинення ОСОБА_2 за місцем його проживання, домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_1 , проте в такому не зазначено конкретних ознак, притаманних психологічному насильству в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Крім того, на запитання суду, чи порушував ОСОБА_2 покладені на нього обов'язки терміновим заборонним приписом стосовно кривдника, винесеним інспектором СРПП ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області В.Боднар 09.01.2022, заявник повідомила, що ОСОБА_2 не порушував покладені на нього обов'язки.
В судовому засіданні заявник вказувала, що стосовно ОСОБА_2 був винесений ще один заборонний припис, проте до матеріалів такий не долучений та не наданий суду.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної та/або кримінальної відповідальності за домашнє насильство, порушення термінового заборонного припису стосовно заявника чи членів її сім'ї у встановленому Законом порядку.
Викладені у вищевказаному терміновому заборонному приписі стосовно кривдника, встановленому строком на 3 доби, фактичні обставини не можуть бути безумовною підставою для застосування спеціального заходу у вигляді обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки сам по собі такий терміновий заборонний припис не підтверджує ризиків, які можуть наступити у майбутньому у зв'язку з не застосуванням щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, тим більше, що обрані заявником заходи тимчасового обмеження прав останнього призведуть до порушення прав ОСОБА_2 на користування будинком, який є його єдиним житлом.
Також слід зазначити, що сам факт звернення заявника до правоохоронних органів стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 відносно неї, свідчить про наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчинив щодо неї домашнє насильство, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Будь-яких даних про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, матеріали справи не містять.
Інших доказів, які б свідчили про те, що до ОСОБА_2 слід застосувати обрані заявником заходи тимчасового обмеження суду заявником не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України, у разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Приймаючи до уваги скорочені строки розгляду справи та не подання заявницею клопотання про витребування доказів, суд позбавлений можливості отримати та дослідити інші докази, ніж ті, що надані заявницею.
Суд, здійснивши аналіз зібраних доказів, пояснення заявника та заінтересованої особи, їх представників, вбачає, що між останніми наявний конфлікт, який супроводжується взаємними образами та звинуваченнями, існують неприязні відносини, які виникли з приводу проживання та користування будинком АДРЕСА_1 , де вони спільно проживають. Такі стосунки суд розцінює також, як відносини між подружжям, які мешкають спільно та не можуть мирно вирішити питання щодо порядку утримання сім'ї та майна. Також між сторонами існував конфлікт щодо участі та вплив на виховання дитини, яка на даний час є повнолітньою, що переріс у звинувачення, а тому підстав, за яких би суд прийшов до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 тих обмежувальних приписів, які просить заявник у заяві з метою протидії домашньому насильству відповідно до статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в судовому засіданні не встановлено.
При вирішенні питання застосування заходів тимчасового обмеження прав особи щодо заборони перебувати у місці проживання (перебування) заявника, а також щодо заборони наближатися на визначену відстань до місця проживання заявника, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19.
За наведених обставин, суд не вбачає необхідності для застосування таких заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, як заборона перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою за адресою: АДРЕСА_1 та заборона наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання (перебування), оскільки заявником не доведено існування високого рівня вірогідності настання тяжких чи особливо тяжких наслідків вчинення домашнього насильства щодо постраждалої особи, які б свідчили про необхідність встановлення таких заборон.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Таким чином, оскільки заявник на виконання свого процесуального обов'язку не надала належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених вимог, та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для задоволення заяви не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви за її недоведеністю.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 9 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 2 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19, від 5 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19, від 13 січня 2021 року у справі №369/7782/19.
У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 293, 350-2 - 350-6 , 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису- відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: І. І. Тхорик