Справа № 490/4553/21
Провадження № 2/487/515/22
(заочне)
07.02.2022 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Горта О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -
В червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищенаведеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.
В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що 28 серпня 2020 року придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідно до договору між позивачем та продавцем квартири, продавець ОСОБА_2 та її бабуся ОСОБА_3 , мали звільнити квартиру, і передати ключі та знятися з реєстрації у строк до 12 вересня 2020 року.
Однак на сьогоднішній день вказані особи не знялися з реєстрації, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Оскільки на даний час реєстрація відповідача в належній позивачу квартирі створює йому додаткові витрати на утримання квартири і перешкоджає вільному користуванню і розпорядженню своїм майном, він був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №221881739 від 28.08.2020.
Відповідно до договору між позивачем та продавцем квартири, продавець ОСОБА_2 та її бабуся ОСОБА_3 , мали звільнити квартиру, і передати ключі та знятися з реєстрації у строк до 12 вересня 2020 року.
Однак на сьогоднішній день вказані особи не знялися з реєстрації, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Частина 2 ст. 405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постанові від 16 листопада 2016 року Верховний Суд України вирішував справу № 6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачі спільним побутом із позивачем не пов'язані, тому їх право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 такими, що втратили право користування житлом за адресою що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908,0 гривень судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.Г. Нікітін