Справа № 477/2460/20
Провадження № 2/477/265/22
(повний текст)
03 лютого 2022 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем -Заїченко О.Є., Коцюрубенко О.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «СК «Галицька», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальні збитки у сумі 106341,31 грн., моральну шкоду - 15000,00 грн., а також судові у сумі 1904,21 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 28 грудня 2019 року близько 09-58 години в м. Миколаєві водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «ИЖ 2717-230» , державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі по вул. 9-та Поперечна з боку вул. 8-го Березня в напрямку до перехрестя з вул. Шосейна. В цей час, він на автомобілі марки «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , наближався до перехрестя по головній дорозі, а саме по вул. Шосейна з боку вул. Пушкінської у напрямку до пр. Центрального, а автомобіль марки «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 - проїзною частиною по вул. Шосейна зі сторони пр. Центрального у напрямку до перехрестя з вул. 9-та Поперечна та зупинився перед перехрестям.
Тобто, на перехресті вказаних нерівнозначних доріг, зокрема перехрестя вул. 9-та Поперечна та Шосейна, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України, відповідач рухаючись по другорядній дорозі вул. 9-та Поперечна не надав перевагу в русі позивачу, який виїхав на перехрестя з головної дороги (вул. Шосейна) та допустив зіткнення з останнім, а саме: автомобілем «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , який в свою чергу від удару продовжив самовільний рух та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21053», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області 06 квітня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.
Відповідно звіту від 24 січня 2020 року №19-29 автотоварознавчого експерта ФОП ОСОБА_6 про оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріальної шкоди становить 103091,31 грн.
Крім цього, позивачем понесені додаткові витрати, які складаються з послуг експерта - 2500,00 грн., 750,00 грн. - транспортування авто по місту.
Позивач у встановлений законом строк звернувся до страхової компанії з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату йому страхового відшкодування за пошкодження його авто. Водночас, на сьогодні будь-яких виплат в добровільному порядку не виплачено, відповіді не надано, у зв'язку з чим позивач просить стягнути шкоду спричинену ДТП в судовому порядку з ОСОБА_4 ..
Крім цього, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 15000,00 грн., яка полягає в душевних стражданням, яких він зазнав через пошкодження його майна. Через невиплату страхового відшкодування він був змушений брати кошти на ремонт автомобіля з сімейного бюджету. Це спричинило виникненню пригніченого стану, змінився спосіб його життя, оскільки він та члени його родини були позбавлені транспортного засобу, як засобу пересування, що також негативно вплинуло на його психологічний стан і створило додаткові труднощі та незручності в повсякденному житті.
05 липня 2021 року судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПпАТ «СК «Галицька», оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована цією Страховою компанією.
У встановлений судом строк - відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, з огляду на який просить задовольнити позов частково з наступних підстав. Так, 30 грудня 2018 року між ним та ПрАТ СК «Галицька» був укладений поліс №АЩ/0196987 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. строк дії полісу з 30 грудня 2018 року по 29 грудня 2019 року. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100000, 00 грн. Посилаючись на положення статті 1194 ЦК України визнав позов частково, а саме не заперечував щодо стягнення з нього матеріально шкоди у сумі 6341,31 = (106341,31 грн. - 100000,00 грн); моральної у сумі 5000,00 грн. Судові витрати просив покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем надана відповідь на відзив, з огляду на зміст якої позивач не погодився з думкою відповідача, посилаюсь на те, що керуючись статтею 1192 ЦК України позивач на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимог виключно до особи, яка завдала шкоди, а саме - ОСОБА_4 , що не суперечить правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 745/1114/16-ц. Так, Верховний Суд констатував право потерпілого стягувати шкоду з винуватця ДТП напряму через суд за загальною процедурою, навіть якщо цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована. Тобто, страхування будь-якого роду відповідальності не звільняє страхувальника від обов'язку відшкодовувати заподіяні збитки. Більш того, якщо страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування, проте потерпілий вважає, що страхової виплати недостатньо для відшкодування заподіяних збитків страхувальник зобов'язаний відшкодувати збитки в межах різниці між сумою виплаченого страхового відшкодування та розміром реальних збитків заподіяних винуватцем.
Позивач в судове засідання не з'явився. Направив до суду свого представника, яка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснила про вищевикладене, просила позов задовольнити. Не заперечувала, проти того, що нарахована експертом величина втрат товарної вартості автомобіля у сумі 4967,2 грн. не має сплачуватися страхового компанією.
Відповідач ОСОБА_4 не з'явився, в судове засідання направив свого представника, який в судовому засіданні визнав заявлені позовні вимоги частково, а саме: матеріальну шкоду у сумі 6341,31 = (106341,31 грн. - 100000,00 грн); моральну у сумі 5000,00 грн., з підстав, зазначених у відзиві.
Співвідповідач - ПАТ «СК «Галицька» в судове засідання свого представника не направила, причини суду не повідомила, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлений судом належним чином про час і місце розгляду справи. Крім цього, виклик відповідача здійснений в порядку частини 11 статті 128 ЦПК України.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на вказане, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника співвідповідача, оскільки Страхова компанія тричі без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не направила до суду свого представника.
Третя особа - МТСБУ в судове засідання свого представника не направила. 02 березня 2021 року від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких просила проводи розгляд справи за відсутності представника МТСБУ. Зазначила, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивача не була застрахована, в той час, як цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПАТ'СК «Галицька», відповідно до полісу АО 196987, тому саме на неї, яка страховика відповідача, має бути покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди позивачеві в межах ліміту відповідальності. Відповідач має відшкодувати ОСОБА_3 виключно різницю між матеріальною шкодою та страховим випадком.
19 січня 2021 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
20 травня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду про що постановлено судом відповідну ухвалу.
Вислухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, суд встановив наступне.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники (юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, страховики (страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Закону України «Про страхування», особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а також Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації наземного транспортного засобу, зазначеного у чинному Договорі, або, залежно від умов Договору, будь-якого наземного транспортного засобу, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
28 грудня 2019 року близько 09-58 години в м. Миколаєві по вул. 9-та Поперечна з боку вул. 8-го Березня сталася ДТП за участю автомобіля «ИЖ 2717-230», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , автомобіля марки «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ 21053», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 .
Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а громадянин ОСОБА_4 отримав тілесні пошкодження.
Щодо ОСОБА_4 на місці ДТП був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2020 року винуватим у скоєнні ДТП визнано відповідача ОСОБА_4 , його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. (а.с. 7-8).
Факт ДТП з його участю, яка малі місце 28 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_4 під час судового розгляду не заперечував.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами статей 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 900 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника).
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З огляду на положення пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналізуючи викладене, положення статей 22, 979, 1166, 1187 ЦК України, слід дійти висновку, що відшкодуванню позивачу підлягають ті витрати (реальні збитки), які він фактично поніс для відновлення свого порушеного права.
У відповіді на відзив позивач пославшись на положення статті 1192 ЦК України наполягав на стягненні саме з ОСОБА_4 матеріальних збитків.
Водночас, з позицією позивача щодо покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, суд не погоджується з наступних підстав.
За вимогами статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
У правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року справа №755/18006/15-ц зазначено, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року справа №755/18006/15-ц.
Судом встановлено, що транспортний засіб «ИЖ 2717-230», реєстраційний знак НОМЕР_1 , яким керував є ОСОБА_4 , застрахований в ПрАТ «СК «Галицька», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 грудня 2018 року № АО /0196987, в якому зазначена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн. Франшиза 2000,00 грн.
Отже відповідач ОСОБА_4 має відшкодувати позивачеві виключно різницю між матеріальною шкодою та страховим випадком.
Щодо розміру страхового відшкодування, за шкоду заподіяну майну потерпілого, то дане питання регулюється положеннями статей 29, 30, 36 Закону, якими передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновленим ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому Законом.
Згідно з пунктом 32.7 частини 1 статті 32 Закону шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик або МТСБУ не відшкодовує.
28 грудня 2019 року суб'єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_6 склав калькуляцію ремонту пошкодженого автомобіля позивача на суму 98323,55 грн. (а.с. 24-27).
З огляду на звіт 28 грудня 2019 року №19-20 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок пошкодження автомобіля «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , за результаті ДТП становить 103091,31 грн., з урахування ПДВ в запчастинах (а..с 16-23).
Вартість проведення незалежного експертного оцінювання «Geely Emgrand», номерний знак НОМЕР_2 , становить 2500,00 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 28 грудня 2019 року № 0.0.1568901202.1 (а.с. 39).
Зі змісту звіту від 28 грудня 2019 року № 19-20 вбачається, що матеріальні збитки, визначені як вартість відновлюваного ремонту автомобіля та з урахуванням ПДВ на запчастини становить 98323,55 грн., в тому числі й автошина вартістю 1108,00 грн. Також, оцінювачем нараховано ВТВ в сумі 4967,20 грн.
Таким чином, сума витрат за запчастини без ПДВ становить:
98323,55 грн. / 1.2= 81936,29 грн.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 грудня 2018 року № АО /0196987 сума франшизи становить 2000,00 грн.
Отже, із співвідповідача ПрАТ «СК «Галицька» на користь позивача підлягає стягненню матеріальні збитки (страхове відшкодування) у сумі 79936,29 грн. = (81936,26 грн. - 2000,00 грн.), оскільки на сьогодні вони не сплачені позивачеві в добровільному порядку.
В свою чергу з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальна шкода у сумі 26405,02 грн., з яких: збитки за пошкодження автомобіля - 23155,02 грн. (103091,31 грн. - 79936,29 грн.), витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - 2500,00 грн., витрати на транспортування автомобіля - 750,00 грн., та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок погашення завданої моральної шкоди.
Щодо вирішення питання стягнення моральної шкоди, то суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаються судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала матеріальної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пунктів 3,9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, яка завдана неправомірними діями відповідача.
При визначені розміру моральної шкоди, суд виходить з того, що в результаті вчиненого адміністративного правопорушення позивач змушений був змінити спосіб життя, пошкодження автомобіля та пошуки коштів на його ремонт призвели до душевних страждань та переживань, а тому вважає що стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. є достатньою компенсацією завданих моральних страждань.
Відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», а також з урахуванням роз'яснень, що містяться у пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним при поданні позову пропорційно задоволеним вимогам. Так, з ПрТА «СК «Галицька» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1370,88 грн. (1904,21 х 72%). З відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у сумі 533,12 грн. (1904,21 х 28 %).
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Галицька», ЄДРПОУ 22186790,на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у сумі 79936 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 ,на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП у сумі 26405 (двадцять шість тисяч чотириста п'ять) грн. 02 коп., з яких: збитки за пошкодження автомобіля - 23155,02 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - 2500,00 грн., витрати на транспортування автомобіля - 750,00 грн., та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок погашення завданої моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Галицька», ЄДРПОУ 22186790,на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 ,на користь ОСОБА_3 , судовий збір у сумі 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 12 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «СК «Галицька», що розташоване за адресою: вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2022 року.
Суддя В.В. Полішко