Справа № 1407/2-47/11
іменем України
"10" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М., при секретарі Лукіянчиній Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження старший державний виконавець Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кашарайло Катерина Сергіївна на дії державного виконавця
встановив
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни, в якій вказував, що державним виконавцем прийнято до виконання виконавчий лист №1407/2-47/2011 виданий 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області щодо стягнення з ОСОБА_1 , борг в сумі 1700,00 грн. та 1187593,47 грн. та 10.09.2021р. прийнято рішення щодо відкриття виконавчих проваджень, згідно якого винесено наступні постанови: Постанова про відкриття виконавчого провадження № 66755721 щодо стягнення судового збору 1700,00 грн.; Постанова про відкриття виконавчого провадження №66755489 щодо стягнення боргу у сумі 1187593,47 грн..
Державним виконавцем Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) порушено порядок вчинення виконавчих дій, оскільки не було направлено боржнику постанов про відкриття виконавчих проваджень та не перевірено факту одержання боржником зазначених постанов. В подальшому в день винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було винесено незаконні постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанова про арешт коштів боржника.
Крім того державним виконавцем не виконано вимоги інструкції з організації примусового виконання рішень та вимоги Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, оскільки не внесено до системи відомості про заяву стягувача, дату надходження виконавчого листа, виконавчий лист, моїх заяв у виконавчих провадженнях, що підтверджує протиправність дій державного виконавця в ВП №66755489, ВП №66755721.
Державним виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято протиправне рішення щодо прийняття до виконання Виконавчого листа та відкриття виконавчих проваджень за відсутності судового рішення про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, строк пред'явлення якого закінчився 10 років назад, та у супереч ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не повернуто стягувачу виконавчий документ у зв'язку із закінченням строку на його пред'явлення.
На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає рішення та дії суб'єкта оскарження незаконними, протиправними та такими що підлягають скасуванню.
17.01.2022 року від представника стягувача ПАТ «МТБ Банк» надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , в якому представник стягувача просив відмовити в задоволенні скарги, вважаючи, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд скарги без його участі.
Представник стягувача ПАТ «МТБ Банк», в судове засідання не з'явилася, від неї на адресу суду надійшла заява в якій вона просить розглядати скаргу без її участі, заперечує проти задоволення скарги з підстав викладених у відзиві.
Представник Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в судове засідання не з'явилися, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені, від нього надійшли заява про розгляд скарги без участі представника відділу.
Суд вважав можливим провести розгляд скарги без особистої участі учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, оскільки матеріали скарги містять достатньо інформації для її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.05.2011 по цивільній справі №1407/2-47/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» стягнута заборгованість за кредитним договором №2714/OF від 31.03.2008 року станом на 01.07.2010, яка складається з поточної заборгованості за кредитом - 1 042 665 грн. 74 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 126 206 грн. 01 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 10 166 грн. 67 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 8 555 грн. 05 коп., а всього 1 187 593 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 47 коп., також стягнуто судовий збір у розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гри. 00 коп., а всього 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Рішення суду набрало законної сили.
На підставі рішення стягувачу було видано виконавчі листи, які були пред'явлені до примусового виконання до відділу ДВС Вознесенського МРУЮ (правонаступником якого є Вознесенський МРВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).
ПАТ «МАРФІН БАНК» 25.01.2012 року звернувся до Начальника відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Міронюка М.П. з заявами про прийняття до виконання двох виконавчих листів по справі № 1407/2-47/2011, виданих Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 10.09.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 1 187 593 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 47 коп., судових витрат і витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.. На підставі заяв відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Миколаївської області 05.04.2012 р. були відкриті виконавчі провадження ВП №30987736 та ВП №30988114, по яким проводились виконавчі дії.
Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко С.С. від 18.06.2014 р. у виконавчих провадженнях ВП №30987736 та ВП №30988114, затвердженими 18.06.2014 р. начальником Відділу Довганем Г.Г., виконавчі документи, а саме, два виконавчих листа №1407/2-47/2011, видані 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, були повернуті стягувачу на підставі п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV ( стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не
реалізоване під час виконання рішення; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів,
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням
здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі
документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких
здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року
з дня оголошення розшуку; )
ПАТ «МАРФІН БАНК» 14.08.2014 року до спливу строку пред'явлення виконавчих листів до виконання звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби м. Вознесенська Миколаївської області з проханням прийняти до виконання виконавчі листи №1407/2-47/2011 видані Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 10.09.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» 1 187 593,47 грн. та 1 820,00 грн..
Постановами головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Кірєєва К.Е. від 28.08.2014 року за двома виконавчими листами №1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» 1 187 593,47 грн. та 1 820,00 грн., виданими 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, відкриті виконавчі провадження ВП №44532600 та ВП № 44532566.
Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Дмитра Костянтиновича від 22.09.2017 р. у ВП №44532600 та у ВП № 44532566 два виконавчі листи № 1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 187 593,47 грн. та в сумі 1820,00 грн. були повернуті стягувачу, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до рішення позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол №56 від 28.12.2017) назву публічного Акціонерного Товариства «Марфін Банк» змінено на публічне Акціонерне Товариство «МТБ Банк»
ПАТ «МТБ Банк» 17.07.2018 року до спливу строку пред'явлення виконавчих листів до виконання звернувся до Вознесенського міськрайвідділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про відкриття виконавчих проваджень за двома виконавчими листами №1407/2-47/2011 виданих 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 1 187 593,47 грн. та залишку боргу за судовими витратами в сумі 151,73 грн.
Відповідно до даних з Автоматичної системи виконавчих проваджень вбачається, що 26.07.2018 р. Вознесенським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області 26.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» відкриті виконавчі провадження ВП №56858973 та ВП №56858887.
Постановами заступника начальника відділу Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Параконного П.О. від 11.10.2018 року у ВП №56858973 та ВП №56858887 два виконавчі листи № 1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 187 593,47 грн. та в сумі 151,73 грн. були повернуті стягувачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
ПАТ «МТБ Банк» 28.01.2019 року та 30.01.2019 року до спливу строку пред'явлення виконавчих листів до виконання звернувся до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з проханням прийняти до виконання виконавчі листи №1407/2-47/2011 видані Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 10.09.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» 1 187 593,47 грн. та 1 820,00 грн..
Постановами старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Барабановою Т.О. від 06.02.2019 року за двома виконавчими листами №1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» 1 187 593,47 грн. та 1 820,00 грн., виданими 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, відкриті виконавчі провадження ВП №58298484 та ВП №58298235.
Постановами В.о. начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Долженко А.С. від 17.05.2021 р. у ВП №58298484 та ВП №58298235 два виконавчі листи № 1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 187 593,47 грн. та в сумі 1820,00 грн. були повернуті стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). ;
Постановами старшого державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознеенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло К.С. від 10.09.2021 року за двома виконавчими листами №1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ Банк» 1 187 593,47 грн. та 1 700,00 грн., виданими 10.09.2011 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, відкриті виконавчі провадження ВП №66755721 та ВП №66755489.
Відповідно до відповіді Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознеенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2002/20.8-36/ від 02.02.2022 року постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику електронною поштою на електронну адресу. Надати копії, які підтверджують факт направлення на адресу боржника ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №66755489 від 10.09.2021 та постанови про відкриття виконавчого провадження №66755721 від 10.09.2021 року не можливо, оскільки постанови були направлені простою кореспонденцією.
Аналізуючи доводи скарги, суд виходить з наступного.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні №63566/00, пр.23, від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України», вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно ч.2 ст. 18 вказаного закону невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 року у справі 442/2670/17 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов'язку сплати виконавчого збору.
З аналізу наведених норм та з огляду на правову позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 18.10.2018р. у справі 442/2670/17, суд приходить до висновку, що обов'язковість виконання рішень покладена не тільки на виконавця а й на всіх фізичних та юридичних осіб (боржників) тощо. Отже якщо боржнику відомо про існування рішення суду яке набрало законної сили воно підлягає обов'язковому виконанню, не залежно від того знаходиться це рішення на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, чи не знаходиться.
Правовідносини сторін на момент відкриття виконавчого провадження №45427235 у листопаді 2014 року були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, в редакції, чинній до 05.10.2016р., та з 05.10.2016р. - врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до п. 6 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Згідно з п. 7 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент пред'явлення виконавчого листа до виконання), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Таким чином суд приходить до висновку, що Закон зобов'язує державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження після надходження до відділу ДВС заяви стягувача про примусове виконання рішення і саме її невинесення є порушенням норм закону.
Згідно частин 1 та 8 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Одним із аргументів щодо підстав скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2021 року, зазначено про те, що на адресу боржника ОСОБА_1 не направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження.
Однак, погодитись з таким твердженням не можна. Так, під час вивчення матеріалів які додані до справи судом було встановлено достатньо доказів про обізнаність скаржника про наявність відкритого виконавчого провадження.
Судом встановлено, що не дивлячись на обізнаність боржника про наявність відкритого виконавчого провадження, останній не вчиняв жодних дій спрямованих на виконання рішення суду та законних вимог державного виконавця, що призвело до порушення норм встановлених ч.8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII відповідно до якої особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02.10.2019р. у справі №642/7456/18 де надавалась оцінка правомірності дій та бездіяльності державних виконавців по виконанню одного судового рішення та в якій зроблено висновок, що відсутність доказів про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для скасування постанов державних виконавців (про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про розшук майна боржника, про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Також, Верховний Суд у постанові від 02.10.2019р. по справі №642/7456/18 зробив висновок, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Аналізуючи правову позицію Верховного суду, що викладена у постанові від 02.10.2019р. у справі №642/7456/18, та дослідивши всі матеріали справи, суд приходить до висновку, що скаржник будучи обізнаним про існування рішення суду та виконавчого провадження на протязі майже 10 років не здійснено жодних дій спрямованих на добровільне виконання рішення суду.
Крім того, враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає належним застосування рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», в п. 27 якого ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, невжиття заходів скаржником з метою отримання інформації про стан відомих йому виконавчих провадженнь № 66755489 та №66755721 доводить саме те, що внаслідок не виконання рішення суду, відбулося порушення прав стягувача а не боржника.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2019р. по справі №642/7456/18 зробив висновок, що обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.
В судовому засіданні було встановлено, що оригінали виконавчих документів - двох виконавчих листів №1407/2-47/2011 виданих 10.09.2011року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області стягувачем завжди пред'являлися до виконання вчасно, у строки, передбачені п. 2 частини першої ст. 22 Закону №606- XIV від 1999 року ст..12 Закону № 1404-VIII від 2016 року і жодного разу строк пред'явлення до виконання виконавчих документів стягувачем не був пропущений.
Станом на теперішній час рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.05.2011 по цивільній справі №1407/2-47/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованості за кредитним договором №2714/ОF від 31.03.2008 року в сумі 1 187 593 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 47 коп., а також залишку судових витрат в сумі 151, 73 грн. - не виконані, зобов'язання боржника - є дійсними, тому, будь-яких підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, не має.
Станом на 10.09.2021 року зазначені виконавчі документи відповідали вимогам, встановленим статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження», тому, відповідно до частини 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерина Сергіївна, отримавши два виконавчі листи №1407/2-47/2011 видані 10.09.2011 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, правомірно винесла постанови про відкриття відповідних виконавчих проваджень - ВП №66755721 та ВП №66755489.
Що стосується направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а електронною поштою на електронну адресу боржника, то вказане не призвело до порушень прав та інтересів боржника.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2019р. по справі №642/7456/18 зробив висновок, що обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.
Виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 протягом тривалого терміну (з 2011 по 2021 роки) відкривалися неодноразово, однак в добровільному порядку з 2011 року не виконувалися взагалі.
Таким чином, дії старшого державного виконавця Кашарайло Катерини Сергіївни з відкриття виконавчих проваджень є правомірними, повністю відповідають нормам чинного законодавства та виконуються в межах повноважень державного виконавця, жодних порушень діючого законодавства державним виконавцем не допущено, при цьому права та інтереси боржника не порушені.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, враховуючи відсутність достатніх правових підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 258-260, 268, 449-451, 453 ЦПК України, суд
постановив
в задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження старший державний виконавець Вознесенського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Кашарайло Катерина Сергіївна на дії державного виконавця - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 11 лютого 2022 року.
Суддя : М.М. Ротар