Справа № 473/3257/21
Номер провадження1-кп/473/77/2022
іменем України
"11" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську матеріали кримінального провадження №12021152190000343 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ypодженця м. Вознесенська Миколаївської області, українця, громадянина України, з бaзовою середньою освітою, не праюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1. 23.12.2020 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волi, на підставі ст. 75, 104 КК України вiд відбyвання покарання звільнений з іспитовим стpоком 1 рік;
2.02.07.2021 року Вознесeнським міськрайонним сyдом Миколаївської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 104 КК України вiд відбyття покаpання звільнeний з іспитовим стpоком 1 рiк
- в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
16.06.2021 року приблизно о 22:00 год., ОСОБА_7 , мaючи yмисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливиx мотивів, прийшов до домоволодіння ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом вільного доступу, відкривши незачиненy запірним пристpоєм кaлітку воріт, таємно проник на територію подвір'я вказаного домоволодіння, де усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їx нaслідки, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив дверцята автомобіля марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , якi в той час не були зачиненими, та сiв за його кермо. Ключем, який знаходився в замку запалювання, завів двигyн вкaзаного автомобіля, після чого відчинив ворота домоволодіння та без відповідного дозволy ОСОБА_9 , сівши за кермо автомобіля, покинув територію вкaзаного домоволодіння, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом - ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 21400 грн., нaлежним ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, визнав винним себе повністю, однак на підставі ст. 63 Конституції України, від дачі будь - яких пояснень відмовився.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив суду, що він проживає в АДРЕСА_2 . У дворі даного будинку знаходився належний потерпілому автомобіль ВАЗ 2106. 16 червня він пішов в гості до своїх знайомих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де відбувалось святкування. Серед гостей також знаходився і ОСОБА_7 , який є сусідом ОСОБА_13 . Через деякий час обвинувачений десь пішов. ОСОБА_4 залишився у ОСОБА_13 на ніч. Приблизно о 07.00-08.00 год наступного дня, потерпілому зателефонував його друг ОСОБА_14 і повідомив, що у дворі потерпілого відсутній його автомобіль. ОСОБА_4 одразу пішов додому та побічив, що ворота, які ведуть до його домоволодіння, відчинялись і були нещільно причинені. Після чого потерпілий зателефонував до поліції. Коли працівники поліції приїхали до ОСОБА_4 , то розповіли, що його автомобіль вночі попав у дорожньо-транспортну пригоду.
Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він багато років товаришує з потерпілим. Вони мешкають один навпроти одного. У ОСОБА_4 є автомобіль ВАЗ 2106 вишневого кольору. Біля 22.00 год. ОСОБА_14 почув звук двигуна з двору потерпілого і подумав, що ОСОБА_4 десь поїхав. Приблизно через годину-дві він вийшов на вулицю і побачив, що у дворі потерпілого автомобіль відсутній. Через деякий час він зателефонував потерпілому і повідомив, що у дворі відсутній його автомобіль. ОСОБА_4 сказав, що на автомобілі він нікуди не виїжджав.
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що вона є співмешканкою потерпілого. У ОСОБА_4 є автомобіль ВАЗ 2106 вишневого кольору. Даний автомобіль потерпілий зберігає по АДРЕСА_2 , за місцем мешкання своєї бабусі. В вечері ОСОБА_4 прийшов до неї і вони відпочивали з друзями. До них кілька разів заходив їх сусід ОСОБА_7 . Потерпілий залишився в неї ночувати. Вранці ОСОБА_4 хтось зателефонував і повідомив, що в дворі відсутній його автомобіль.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що його мати ОСОБА_15 співмешкає з потерпілим. В той вечір ОСОБА_4 був у них вдома. Кілька разів приходив ОСОБА_7 , який є сусідом ОСОБА_13 . ОСОБА_4 ночував в будинку ОСОБА_15 , а вранці мати зателефонувала ОСОБА_16 і повідомила, що зник автомобіль ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що вона давно товаришує з ОСОБА_7 . Обвинувачений їй зателефонував приблизно о 22.00 год. з проханням, щоб вона вийшла до нього та допомогла ОСОБА_7 помиритись з його дівчиною. ОСОБА_17 вийшла на вулицю біля свого будинку, було темно, але ОСОБА_17 бачила, що ОСОБА_7 був на автомобілі радянського виробництва темного кольору, в марках транспортних засобів вона не розбирається. Вони поговорили 15-20 хвил. і ОСОБА_7 поїхав на даному автомобілі. Через хвилин 10-15 ОСОБА_17 знову зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що він на автомобілі врізався у паркан в районі автовокзалу.
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.06.2021 року та заяви ОСОБА_4 від 17.06.2021 року, ОСОБА_4 повідомив працівників поліції про те, що в період часу з 16.00 год 16.06.2021 року по 10.00 год. 17.06.2021 року невідома особа з двору незаконно заволоділа належним йому автомобілем автомобілем ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 , а.с.56.
Згідно протоколу огляду місця події з таблицями зображень від 17.06.2021 року, оглянуте та зафіксоване місце події - територія домоволодіння, розташована в АДРЕСА_2 , а.с.58-64.
Згідно протоколу огляду місця події від 17.06.2021 року з таблицею зображень, оглянутий автомобіль ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового уриманні транспортних засобів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області за адресою: Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул..Київська,24. Даний автомобіль має механічні пошкодження, а саме: деформація кришки багажнику з лівого боку, деформація заднього крила, пошкоджена задня ліва фара, пошкодженні бампер з форкопом, деформація капоту, правого лівого крила, бамперу, номерного знаку, пошкоджені дві передні фари, праве крило автомобіля деформоване зі зміщенням до дверей автомобіля. а.с.73-80 .
Згідно протоколу огляду предмета від 17.06.2021 року та заяви ОСОБА_6 від 17.06.2021 року, бабуся ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , добровільно видала працівникам поліції біля будинку АДРЕСА_1 , три ключі, поєднані між собою металевим кільцем, на першому з яким мається напис «ЛАДА», зазначивши, що ці ключі знаходились під матросом ліжка її онука ОСОБА_7 . Дані ключі вилучені до Вознесенського РУП. В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердила, що вона дійсно віддала ключі працівникам поліції, на прохання її онука ОСОБА_7 , який зателефонував їй і прохав віддати ключі працівникам поліції, пояснивши, де вони знаходяться, а.с.69,70.
Згідно додаткового протоколу огляду предмета від 14.07.2021 року з таблицею зображень, слідчим в службовому кабінеті №25 Вознесенського РУП, оглянуті ключі добровільно видані ОСОБА_6 . Під час даного огляду присутній потерпілий ОСОБА_4 , який зазначив, що дана зв'язка ключів належить йому, пояснивши що ключ №1 відчиняє паливний бак, належного йому автомобіля, ключ №2 від замку запалення, ключ №3 відчиняє водійські двері та багажний відсік автомобіля. Огляд продовжений на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Вознесенського РУП, де розміщений автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В ході проведення огляду здійснювалось випробування ключів. Ключ №1 вставлений у внутрішній врізний замок кришки паливного баку автомобіля ВАЗ 2106, та за його допомогою здійснене відкриття кришки баку. В ході використання ключа №2 при намаганні відкрити багажний відсік замок багажного відсіку прокручується. Багажний відсік не зачиняється в зв'язку з наявними механічними пошкодженнями задньої частини автомобіля. При поміщенні ключа №2 у внутрішній врізний замок водійських дверей, виявлено, що за допомогою даного ключа замок було відкрито. Ключ відчиняє та зачиняє дверцята автомобіля без складнощів. Ключ №3 поміщено в замок запалення автомобіля ВАЗ 2106 реєстраціний номер НОМЕР_1 . Даний ключ обертається в замку, а.с.82-89.
Згідно зберігальної розписки від 14.07.2021 року, ОСОБА_4 отримав на відповідальне зберігання від працівників поліції належний йому автомобіль ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 та три ключі від вказаного автомобіля, а.с.90.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду від 20.07.2021 року, ОСОБА_7 був визнаний винним у вичнені адміністративних правопорушень за ст..124, ст..122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього було накладенне адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн., через те, що 17 червня 2021 року о 00 год.30 хвил. в м.Возенсенську Миколаївської області по провулку Робочому, ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом - автомобілем ВАЗ -2106 реєстраціний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, дорожнє покриття та допустив занос транспортного засобу з послідуючим виїздом на узбіччя та наїздом на перешкоду, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні ушкодження., після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, будучи до цього причетним. Отже згідно даной постанови встановлений факт керування ОСОБА_7 17.06.2021 року о 00 год. 30 хвил. автомобілем ВАЗ -2106 реєстраціний номер НОМЕР_1 , а.с.100-101.
Згідно товарознавчої оцінки по визначенню залишкової вартості майна ТОВ «ГЕКТАР І.З.О.» від 17.08.2021 року, середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2106, 1983 року випуску, складає 21400 грн, а.с.103.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення доведено в повному обсязі і дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, належить кваліфікувати за ч. 2 ст.289 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст.66 КК України, є щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Згідно обвинувального акту зазначено, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 є рецидив злочину, але відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статі Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує. Так, ОСОБА_7 обвинувачується в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, де зазначена така кваліфікуюча ознака, як повторність, на підставі того, що ОСОБА_7 вже засуджувався за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України. Звідси, відсутня така обставина, яка обтяжує його покарання, як рецидив злочинів.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а саме те, що це є тяжкий злочин, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, те що він раніше судимий за скоєння злочинів проти власності, скоїв злочин під час іспитового строку на який він був звільнений від призначеного судом покарання, посередньо характеризується за місцем проживання, умови його життя та виховання та поведінку, рівень розвитку, стан його здоров'я, висновок досудової доповіді, згідно якої виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства та вважає за необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.289 КК України, без конфіскації майна. Суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст..ст.75,104 КК України.
Суд вважає, що, дане покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50, 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 , був засуджений 23 грудня 2020 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст..75, 104 КК України, звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та 02 липня 2021 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставаі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 рік.
За змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність злочинів).
Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 КК України.
Враховуючи, що злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України був вчинений ОСОБА_7 16.06.2021 року, то при призначенні йому покарання необхідно призначити покарання з застосуванням як ч. 4 ст.70 КК України, так і з застосуванням ст. 71 КК України.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.09.2021 року справа №127/25037, визначено, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.
Також, необхідно зазначити, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.06.2018 року ( справа №511/ 37/16-к) викладений правовий висновок, згідно якого у кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4ст. 70 КК України не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України.
Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином в сумі 21 400 грн та моральної шкоди завданої злочином в сумі 3 000 грн. Обвинувачений ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_4 про стягення матеріальної та моральної шкоди визнав в повному обсязі. Враховуючи, вищевикладене, на підставі ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд вважає, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 підлягаючими задоволенню.
Долю речових доказів вирішити на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (місяця) позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати покарання не відбуте за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 23.12.2020 року, і остаточно до відбуття призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з 11 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 завдані йому матеріальні шкоду в сумі 21 400 (двадцять одна тисяча чотириста) грн. та моральну шкоду в сумі 3000 (трі тисячі) грн.
Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 2106 реєстраціний номер НОМЕР_1 три ключі від даного автомобіля, поєднані між собою металевим кільцем, які переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 , залишити ОСОБА_4 . Фрагмент волосся, змив ДНК виконаний на ватний тампон, запаховий слід виконаний на марлеву фланель, автомобільну ручку перемикання передач, які зберігаються в кімнаті речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області, знищити.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд усіма учасниками процесу протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_7 протягом 30 днів , з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: