іменем України
08 лютого 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/12228/21
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/327/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Патук А.А.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати незаконним рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 про зняття його з квартирного обліку у 2018 році;
- зобов'язати відповідача скасувати пункт наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.12.2018 № 424 «Про затвердження рішення житлової комісії НОМЕР_1 » щодо зняття його з квартирного обліку;
- поновити на квартирній черзі в загальній та першочерговій чергах ВЧ НОМЕР_2 за тими же номерами у списку станом на 28.12.2018 із збереженням часу перебування на обліку в загальній черзі з 11.12.2013.
Позов обґрунтовував тим, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , 11.12.2013 був зарахований на квартирний облік у Чернігівському гарнізоні та ВЧ НОМЕР_1 складом сім'ї 1 (одна) особа та в списках на першочергове отримання житлового приміщення як учасник бойових дій з 08.06.2015.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.08.2018 року №479 відповідно до п.п «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений з військової частини в запас та виключений зі списків ВЧ НОМЕР_1 з 19.09.2018.
На підставі протоколу №26 житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 26.12.2018 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 знятий з квартирної черги як звільнений в запас у зв'язку із закінченням контракту.
Має статус ветерана війни, учасника бойових дій, житлом не забезпечений, компенсацію за неотримане житло не отримував, має календарну вислугу 30 років.
Зазначав, що рішення відповідача про зняття його з квартирного обліку прийнято з порушенням ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, є незаконним та порушує його конституційне право на житло.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , прийняте у формі протоколу від 26.12.2018 № 26, в частині зняття ОСОБА_1 з квартирної черги у зв'язку із звільненням з військової служби в запас за закінченням строку контракту.
Визнано незаконними та скасовано пункти 1, 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2018 № 424 в частині зняття ОСОБА_1 з квартирної черги у зв'язку із звільненням з військової служби в запас за закінченням строку контракту.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, у загальній черзі - з 11.12.2013 та в списках осіб, які потребують першочергового отримання житла, - з 08.06.2015.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь держави 1816 грн у відшкодування понесених судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та прийняття судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду. Оскільки ОСОБА_1 звільнено в запас у зв'язку з закінченням строку контракту, то він не має права залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині.
Заявник зазначає, що дія п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.
Указує, що пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок) визначено категорії військовослужбовців, які мають право залишитися на квартирному обліку при звільненні з військової служби. Проте, ОСОБА_1 не підпадає під жодну із цих категорій, підставою для його звільнення в запас було закінчення контракту, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів, що позбавляє його права залишатись на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 - без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з відсутності підстав для зняття позивача з квартирного обліку зважаючи на положення ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як такого, що на момент звільнення мав вислугу на військовій службі понад 30 років, при цьому був зарахований на облік осіб, які потребують забезпечення житлом за рахунок держави.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, його вислуга складає 30 років (а.с. 16), є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 14).
З 11.12.2013 ОСОБА_1 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік у Чернігівському гарнізоні зі складом сім'ї 1 (одна) особа, та з 08.06.2015 включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій (а.с. 15).
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Силу України від 31.08.2018 № 479 полковника ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дія якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) (а.с. 16).
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом № 26 засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 від 26.12.2018, позивача знято з квартирної черги, у зв'язку із звільненням з військової служби за закінченням контракту, на підставі пункту 1 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 17).
Підпунктами 1, 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2018 № 424 затверджено протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2018 № 26, зазначено, що відповідно до р. 6 п. 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380, та відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний захист прав військовослужбовців та членів їх сімей» зняти з квартирної черги підполковника ОСОБА_1 звільненого в запас у зв'язку з закінченням контракту (а.с. 18).
Наказом командувача військ оперативного командування «Північ» від 19.07.2019 № 180 позивача прийнято на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки і призначено на посаду старшого помічника начальника відділення бойової підготовки 1 окремої танкової бригади та відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 21.10.2020 № 301 він проходить військову службу на посаді офіцера відділу підготовки резервів та територіальної оборони управління підготовки управління оперативного командування (а.с. 19, 20).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Пунктом 9 цієї статті передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (п. 1 Порядку).
Згідно з п. 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п. 30 Порядку).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 487/5835/17, 01.04.2020 у справі № 638/5769/18, від 08.04.2020 у справі № 683/2197/18 та від 19.05.2020 у справі № 683/2198/18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстав відступити від цих правових висновків під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Установивши, що позивач ОСОБА_1 , який є ветераном війни - учасником бойових дій, з 11.12.2013 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік у Чернігівському гарнізоні зі складом сім'ї 1 (одна) особа та з 08.06.2015 включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій; звільнений із військової служби у запас за пп. «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; має вислугу років у Збройних Силах України: календарна - 30 років, пільгова - 31 рік 03 місяці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 зважаючи на відсутність підстав, визначених законом для зняття його з квартирного обліку.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підпадає під жодну із категорій військовослужбовців, визначених постановою КМУ № 1081, які залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла (звільнені з військової служби за віком, за станом здоров'я,у зв'язку із скороченням штатів, або проведенням інших організаційних заходів), не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. На момент звільнення з військової служби позивач мав вислугу на військовій службі 30 років, на загальний та першочерговий облік зарахований на законних підставах, є ветераном війни та учасником бойових дій, житлом не забезпечений та житлової компенсації не отримував, а тому у ВЧ НОМЕР_1 були відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2022 року.
Головуюча Судді: