іменем України
09 лютого 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 730/692/21
Головуючий у першій інстанції - Данько О.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/18/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К.,Скрипки А.А.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, (суддя Данько О.В.), ухвалене у м. Борзна ,
У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.01.2014 року у розмірі 20047,95 гривень, яка складається з заборгованості : за кредитом - 15968,93 грн; за простроченими відсотками- 4079,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. Свої вимоги банк мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 08.01.2014 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідачки.
Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту по кредитному договору №б/н від 08.01.2014 року станом на 08.07.2021 року в сумі 15968,93 грн та 1816,00 грн в повернення судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції врахував, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків не ґрунтуються на договорі та належних доказах його укладення на зазначених у позові умовах, а тому не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано що ним згідно розрахунку наданого позивачем на погашення заборгованості внесено 32857 грн, тоді як договір не містить інформації про вид кредитної картки, ні бажаний кредитний ліміт, відсутні умови про строки виконання зобов'язання та розмір відсотків за користування кредитом.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві позивач зазначає, що підписавши заяву від 08.01.2014 року між позивачем та відповідачем, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку ( ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору ( ст.1054 ЦК України). Фактичне користування відповідачем кредитними коштами з використанням отриманих кредитних карток підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_1 . Всі операції, як зняття коштів так і погашення заборгованості за договором, проводилися відповідачем з використанням отриманих кредитних карток. Суд першої інстанції, відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерських документів - виписки про рух коштів по картрахунку відповідача, вірно визначив загальну суму заборгованості за « тілом» кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача. При цьому відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції власних розрахунків заборгованості не надав та не заявляв клопотання про призначення судової економічної експертизи, а отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу за « тілом» кредиту, який визначений позивачем на підставі первинних документів.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що 08.01.2014 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву для отримання кредиту ( кредитної картки). ( а.с. 13) Отримання карток особисто ОСОБА_1 підтверджено скріншотами з програмного комплексу з фотофіксацією карток.( а.с. 148-151)
ОСОБА_1 надавались у користування кредитні картки № НОМЕР_1 строком дії до серпня 2018 року, № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2019 року, № НОМЕР_3 строком дії до травня 2020 року , № НОМЕР_4 строком дії до березня 2021 року (а.с.12 )
Станом на 08.07.2021 рік АТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість у розмірі 20047,95 гривень, яка складається з заборгованості : за кредитом - 15968,93 грн; за простроченими відсотками- 4079,02 грн
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав з картки кошти та поповнювала картку в період з 16.07.2015 року по 27.10.2016 року.( а.с.50-53)
Останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 31.08.2016 року в розмірі 310 грн шляхом поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 , супермаркет « Фора», автоматичне погашення заборгованості в сумі 200 грн відбулось 01.05.2021 року шляхом погашення заборгованості з рахунку НОМЕР_5 . ( а.с. 50-53) Платежі, які відображені у розрахунку заборгованості у графі « Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в період часу з 10.10.2016 року по 30.09.2019 року внесені шляхом автоматичного погашення з карток № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу банком було встановлено кредитний ліміт з 26.06.2016 року в розмірі 5000 грн по 13.05.2019 року, коли відбулось зменшення кредитного ліміту. ( а.с. 11)
Позивачем до позову було надано виписку за договором № б/н станом на 12.07.2021р, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 50-53).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18 зазначив, що належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту є виписка по картковому рахунку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75/ передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Аналізуючи надані суду докази, а саме розрахунок заборгованості в якому станом на 01.08.2016 року відображено суму тіла кредиту на звітну дату - 4982,50 грн, заборгованість за наданим кредитом відображена в сумі 4997,25 грн. 12.08.2016 року було використання відповідачем коштів у сумі 259,25 грн та внесення 310 грн 31.08.2022 року. Станом же на 01.09.2022 року сума тіла кредиту на звітну дату відображена в розмірі 5571,98 грн та в графі « Відсотки погашені за рахунок кредиту» в розмірі 294,23 грн. У виписці по зарунку списання банком суми в розмірі 294,23 грн відображено як списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 %.
Отже, позивач проводив нарахування відсотків та проводив списання останніх за рахунок кредитного ліміту, збільшуючи таким чином заборгованість за тілом кредиту.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновну що сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15968,93 грн не доведена належними доказами, а отже суд апеляційної інстанції проводить власний обрахунок виходячи з виписки по рахунку та наданого позивачем розрахунку заборгованості, при цьому враховує фактичні витрати по картці, проведені відповідачем.
Так, витрати по карті починаючи з 27.06.2016 року по 12.07.2016 року становили 4999,96 грн, зазначена сума була внесена відповідачем 12.07.2016 року шляхом поповнення картки. З 13.07.2016 року по 01.09.2016 року відповідачем було витрачено кредитних коштів у розмірі 6099,50 грн, за цей період часу ОСОБА_1 внесено 15.07.2016 року - 485 грн та 31.07.2016 року - 322 грн , 31.08.2016 року - 310 грн на погашення заборгованості шляхом перерахування коштів з картки. Тобто сума неповернутих коштів становить 4982,50 грн.
В період часу, з 01.09.2016 року по 28.10.2016 року ОСОБА_1 було витрачено кредитних коштів на суму 7370,10 грн і внесенов цей же період на погашення заборгованості кошти в розмірі 8228 грн, різниця становить 857,90 грн. Відображуне пеогашення заборгованості шляхом автоматичного погашення коштів за 12.09.2016 року в сумі 295,25 грн та 12.10.2016 року в сумі 295,25 грн колегія суддів апеляційного суду не враховує.
З 28.10.2016 року витрати по карті здійснені ОСОБА_1 відсутні.
В подальшому, як уже зазначалось банк проводив погашення заборгованості шляхом списання відсотків за рахунок кредиту ( кредитного ліміту). Таке погашення відображене у виписці по особовому рахунку в тому числі шляхом автоматичного погашення коштів з карток № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 . Доказів належності останніх відповідачу матеріали справи не містять, а тому суд не може врахувати такі погашення, як фактичне повернення відповідачем коштів отриманих від банку в якості позики. Також суд не враховує погашення кредитної заборгованості в сумі 200 грн, яке проведено 01.05.2021 року шляхом погашення заборгованості з рахунку НОМЕР_5 , оскільки даних про належність рахунку ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків не ґрунтуються на договорі та належних доказах його укладення на зазначених у позові умовах, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду в цій частині не оскарджується, а тому колегія суддів виходячи з проведеного власного розрахунку, який проведений на підставі аналізу виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості прийшов до висновку про наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4124,60 грн (4982,50 грн витрати по картці в період часу з 12.07.2016 по 01.09.2016 року за мінусом 857,90 грн коштів внесених відповідачем на погашення заборгованості в період часу з 01.09.2016 року по 28.10.2016 рік. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанці зміні в частині стягнутої суми заборгованості за тілом кредиту.
Як вбачається відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
з позовної заяви, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 20047,95 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4124,60 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 20,57%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено 2270 грн судового збору (а.с.48). У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 466,94 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (2270х 20.57%).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту тобто фактично оспорювана сума становить 15968,93 грн. Судом апеляційної інстанції стягнуто заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4124,60 грн, що становить 74,17% від оспорюваної суми. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 3405 грн (а.с.133). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2525,49 грн (3405х 74,17 %) судового збору за апеляційний розгляд справи.
Виходя з приписів ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2058,54 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021року змінити в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту , яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 08.01.2014 року з 15968,93 грн до 4124,60 грн.
Скасувати рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2021року в частині стягнення судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» »( місце реєстрації 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ-14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) в повернення сплаченого судового збору 2058,54 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: